«Весна», «На шляху», «Назустріч» – це вірші Богдана-Ігоря Антонича, які увійшли до цієї невеличкої збірки та є яскравим прикладом натурфілософської лірики. Мотив єднання людини з природою, їхнього взаємопроникнення для його поезії є наскрізним. Манера письма Б.-І. Антонича – модерна, оскільки у ній наявні цікаві метафори і порівняння. Ніч, у рушницю якої хтось вклав зорі-кулі, ластівки, які записують початок дня у свою пташину книгу – світ природи постає в його віршах у романтично-символічних тонах.