Мій хід. Вибране

Дизайнер обложки Марьяна Стащишин (г. Львов)

Иллюстратор Анна Рожкова (г. Москва)

Сопровождение Василий Васильевич Галас

© Василь Галас, 2022

© Марьяна Стащишин (г. Львов), дизайн обложки, 2022

© Анна Рожкова (г. Москва), иллюстрации, 2022

ISBN 978-5-0055-9226-2

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

В авторській редакції.

МІЙ ХІД

 
Силу мені день
викликів несе.
Звичне – з бою в бій.
Честь – понад усе.
Драла – боязкі.
Свято – крадіям.
Як завжди – один
за убогих я.
 
 
Блискавки – вірші,
рими – леза скла.
Поле маків – де
кров моя текла.
Серед небезпек
знов і знов – мій хід.
Наступ. Аж ніяк
не моє – відхід.
 
 
Рими наголо.
Кулаки ідей.
Хто як не поет
в світі за людей…
Геть пора гидка
викликів несе.
Отже – з бою в бій.
Честь – понад усе.
 

Вересень 2021

СЛУХАЮ ТИШУ

 
Знову я на максимум
тишу умикаю.
В ній собі поезії
відгомін шукаю.
Луни мені Космосу
в тиші добре чути,
що в суєт буденності
миром не почуте.
 

Жовтень 2021

ГАЛАС ПРО ГАЛАСА

 
Є рій імен в літературі —
що як метелики весни:
вже їх ніхто і не згадає
ні рис, ні форм уосени…
Вам Галас пише геніально.
Вірші – девізи! прапори!
Його поезія – відлуння
конгеніальної пори!
Його пером керує Всесвіт.
Ніяких мод ані гримас.
Лишає слід у ваших душах
усе від нього… як алмаз.
 

Листопад 2019

ЩОДО ВІКУ

 
Вік – лише умовність.
Віку – факт – нема.
Вірте – є у цьому
істина сама.
Без думок про нього
іншим світ стає,
раптом існувати
вік перестає.
 

Серпень 2021

РІК 1964-Й

 
– Візміть-но зошити, будь ласка.
Почнемо вправу… – було так.
Рипіння пер. Дошка. Указка.
І – на руці – чорнильний знак.
Букварну «раму мила мама»,
і «Надя пила молоко»…
За перший клас, як всі – так само,
писав маленький Василько.
…На стінах юрмились портрети
великих… І не знав того
малюк, що в ньому – хто поети —
пророчо визнали… свого.
 

2005

НЕДОСВІТ

 
Знову недосвіт.
Зимна мана.
Досі не має
міці весна…
Сонячні миті —
досі як мить.
Ледь звечоріє —
миттю зимить…
Криги ламкої
леза сторчма.
Скрізь – там де віти —
біла кучма…
Протистояння
дій і бездій…
Боре недосвіт
силу надій…
 

Березень 2018

ПЕРШЕ БЕРЕЗНЯ

 
Перше березня. Весна
рухів, планів, дій.
В місті наче крадькома
ходить чародій…
Лиця. Усмішки. Мотив.
Геніальний зміст.
Середовище в якім
кожний – оптиміст.
Жіночки собі шарман —
на підборах знов.
Щось змінилося й у нас
конче, до основ.
 

01 березня 2020

ВРАНІШНІЙ СОН

 
Пестливий промінь
сонячний лоскоче
мене крізь сон,
вдивляючись в вікно.
А я не хочу
виринати з ночі:
я не допив
до дна її вино…
Його смаку
не встиг розкуштувати.
Легких думок
вколисує плиття.
Години б дві
іще розкошувати…
Прошу – таку
дрібничку від життя.
У сну шпарину
прослизаю хутко.
Та ні: пустунчик
в очі – блись а блись…
То зайченятко
сонячнеє прудко
скидає ковдру
з мене, сміючись.
 

2003

ВЕСНЯНЕ МІСТО

 
Хвилі сонця полонили місто.
Синє-синє небо в вишині.
Форми світу геніальним змістом
сповнив квітень, відданий весні.
Мружить місто пелюсткові вії.
Злива квітів площами пливе.
Світ плекає заповітні мрії,
геніальним задумом живе.
 

2005

ВІРШ ВИПУСКНИКІВ

 
Мов червнем наворожено —
такий святковий квіт!..
Батьків, гостей запрошено
на проводи у світ.
Що мріяно і снилося
в роки шкільні всякчас —
в цей день святий здійснилося.
Бал випускний у нас!
 
 
Мелодії хвилюються —
як парус на вітрах.
Майбутнє нам малюється
у світлих кольорах.
Дорогами великими
удосвіта підем
під зорями столикими —
усяк свою знайдем.
 

Травень 2009

ЮНИМ

 
Сонця каруселі,
ранки золоті…
Всі ви ще веселі,
всі ви молоді.
Можете співати
запальний мотив.
Вам ще відкривати
незліченно див.
Марно ворожити —
перед вами світ.
Жити вам і жити
ще десятки літ.
Добре – ваші очі
мало бачать зла,
не пізнали вовчі
світу ще діла…
Дух – оптимістичний.
Серце не обпік
долі страх містичний.
Лих нема опік.
Хай би провидіння
вас уберегло,
вільно й безтурботно
вам завжди було, —
щоб були веселі,
мали у житті
сонця каруселі,
ранки золоті…
 

Травень 2009

СЛОВО МАЙСТРА

 
Літературна зустріч —
оце дієва річ…
По кроку майстер слова
йде читачам навстріч
і заволодіває
думками і єством.
Лишаються у серці
його слова… не двом…
Розбурхана уява.
Плетіння чудасій.
Коли ще майстер слова
у величі усій…
Тож тихо так у залі —
що чути кровоток,
і як планета робить
у Всесвіті виток…
 

Січень 2018

ЗАКАРПАТТЮ ВКОТРЕ

 
Словами злітаю до зір висоти —
осанну Карпатам співаю.
Землі мені кращої, ні, не знайти,
бо кращої вже не буває.
Тут зелені море, живої води,
пташва – як із раю, і квіти…
Стань богу завгодно на землю —
сюди найперше зійде, порадіти.
Тут хмари – на відстані кожна руки,
приручені – линуть світила.
Тут вітер свободи гуляє віки.
Земля нас оця похрестила.
Тут бриз волошковий, палаючий мак,
і срібні нарциси в долині…
Як неба з землею – і наші всі так
з Карпатами долі віднині.
 

Червень 2008

ЯБЛУЧНИЙ ВІТЕР

 
Яблучні роси.
Яблучний рік.
Ще його квітень
нам передрік.
Яблучне майво.
Яблук луна.
Яблучний вітер
нам долина.
Яблучно лунить
яблукопад.
Яблучне – серце
в грудях Карпат.
 

Березень 2019

У СЕЛО!

 
Знов на літо бувай, столиця,
бо, за приписом докторів,
лікуватися, як годиться,
їду в тишу. З міських дворів —
у село: де сади, і трави,
житнє поле, і ліс чудес,
де суниць і малин заграви,
і зірки у вікні небес…
Вирушаю у путь незмінний.
І з квитками ось повезло.
Хтось мандрує в чужі країни,
ну а я – напрямки у село.
Закордоння – це так, марниця.
На природі прожитих днів
не соромтеся – не годиться:
всі сільські ми углибині…
 

2007

СІНОКІС

 
Липнева спека. Сінокіс.
Поля від спраги у знемозі.
Злегка похитуючись, віз
пливе, як човен, по дорозі.
Об камінь коси стукотять —
немов дятли – посеред тиші.
Кульбаб «метелики» летять.
Шукають схову в нірках миші.
 
 
Палає сонце. Жар тече.
В якійсь дрімотливій утомі
встеляю сіна під плече
і в сон лечу, немов у домі…
Дарує постіль запашна
такий жаданий відпочинок.
А там – робота дотемна.
Надії виправдав ужинок.
 

2003

ДО ТЕБЕ, МИЛА

 
От-от зоря мигне остання
над сонним мороком світів.
Як птах, з небес зійде світання,
що так його всю ніч хотів.
День полетить на сонця крилах.
З пір*їн його впаде тепло.
До тебе знов спішу я, мила,
об час ламаючи весло.
Безсонна ніч – ціна розлуки.
Тебе, небесную красу,
я підхоплю на дужі руки
і в наше літо понесу.
 

2003

ПРО ЩАСТЯ

 
Невтримний щастя пташок —
мов блисне у вікні…
Здається – загостює
картатий, але ні…
Він знов у небі цятка —
ширяє лакімно.
Дарма його ловити —
життя вам не кіно.
Милує і дивує
його єство живе.
…Комусь пір*їнка з крильця —
у когось поживе…
 

Квітень 2018

РОЗДАЮ ВІРШІ

 
Почуття у рівновазі.
Гладко на душі.
Щедро вам навколо себе
роздаю вірші.
Є маленьким, є дорослим,
школярі – у круг.
Вам і радісно і сумно
від моїх навкруг
кучугур переживання,
філософських глиб.
Означає це – живете
ви сповна й углиб.
 

Січень 2019

МАГІЯ ВІКІВ

 
Ліхтарі. Бруківка.
Лун луна з кутків…
Змішаний мій подих
з подихом віків.
Парапети. Мури.
Лінії дзвіниць.
Ще б сюди карети
і – до них – візниць.
Четверик уява
миттю додає…
Знов мені натхнення
вснути не дає.
Ліхтарі. Антени.
Мов бузковий – дріт.
…Що пишу – Слов*янське
й про Слов*янський рід.
 

Грудень 2020

КОЛИ СВІТ НА СТОЛІ

 
Листя шовкове. Гілки.
Місяця срібний півтон.
Вже у майбутньому десь —
кільцями вертить Плутон.
Вечір над містом закляк.
Тиша – аж кроки лункі.
Нервам відчутні моїм
всесвіту сфери тонкі.
Ламле уява астрал.
Час – коли світ на столі…
Книжкою більше віршів
стане в цю ніч на землі.
 

Листопад 2020

НЕЗМІННЕ

 
Величина постійна.
Величина хитка.
Римую життєопис
з червоного рядка.
Змагання гравітацій.
Суперництво ідей.
Конгеніальний космос —
земне єство людей.
Доводити фізичність
думок – нема нужди.
Моя – матеріальна
поезія завжди.
 

Листопад 2020

ВОРОНЯЧЕ

 
Не влягтись воронам на ніч:
в кроні дерева шумлять.
Кажу кумонькам: «Добраніч!
Час вже рота затулять!
Через вас не спить округа.
Ваш гармидер лине скрізь.
Той базар нічний – наруга.
Хоч під землю з шуму лізь».
Затихає вороняччя,
підступає темнота.
Отака важка їх вдача.
Чорна в кроні чорнота.
А як ранок заіскриться —
гай кудись пітьма ворон.
На помийці буде риться
чорний блискітний барон.
І ворона-герцогиня
буде порпати сміття.
Що поробиш – господиня
доля крутить їх життям.
 

2003

НУРТ

 
Дощ накрапає.
Голі – гілки.
Листя останнє
впало таки.
Дріт – обважнілий.
Вулицям швах.
Тріснули хмари
в небі по швах.
Тьмаві – під*їзди.
Вікон роздрай.
Поночі ніби,
чорт забирай…
Місто – лякливе.
Журна – імла.
Ще одна осінь
в нурт попливла…
 

Листопад 2021