Цитаты из книги «Возрождение», страница 19

"Якби ми з тобою не знали, що Бог - це прибутковий і самооплатний прект світових церков, то вранішнього світла було б, напевно досить, щоб знову змусити нас у нього повірити."

И что мы получаем за нашу веру? За все века, что мы отдали этой церкви, за все наши кровавые жертвы и дары? Заверения, что в конце всего этого нас ждет рай, а когда мы там окажемся, нам все объяснят, и тогда мы воскликнем: "О да! Вот теперь мне все понятно". Вот в чем состоит награда. Это вбивается нам в головы с самых ранних дней: Царство Небесное, Царство Небесное, Царство Небесное! Мы увидим своих потерянных детей, наши любимые матери заключат нас в объятия. Это - пряник. А палка, которой нас бьют, это ад, ад, ад! Преисподняя вечного проклятия и мучения. Мы рассказываем детям, столь же юным, как мой любимый утраченный сын, что они рискуют гореть в вечном огне, если украдут грошовый леденец или солгут о том, где промочили новые ботинки.

Не существует никаких доказательств, что после смерти есть только два этих пути, нет никаких научных подтверждений. Имеются только слова, подкрепленные нашим страстным желанием верить, что все это не напрасно.

Діти набагато більше засвоюють із мовчазних прикладів, ніж із висловлених правил.

Дорогою додому я згадав одну байку (ви, напевно, її чули) - про те, як зварити жабу. Кладеш жабу в холодну воду й починаєш потроху підігрівати. Якщо робити це поступово, жаба не виплигне, бо вона занадто дурна. Не знаю, правда чи ні, але, як на мене, це прекрасна метафора старіння.

Але писання-дивовижна й жахлива річ. Воно відкриває глибокі колодязі пам'яті, що доти стояли накриті

...шестирічним важко дається фальшивий ентузіазм у голосі... хоча, з сумом мушу констатувати, що більшість із нас досить швидко засвоюють цю навичку.

-Джеймі, половина всіх неприємностей у світі від оцих скиглінь "моє, моє"...

Щонайменше в одному наше життя справді схоже на кіно. Головний акторський склад-це ваші родичі та друзі. Серед акторів другого плану-сусіди, колеги й випадкові знайомі.

Поиски с Бри убедили меня в правоте слов Фокса Малдера: истина где-то рядом, и в наше время, когда почти все мы живем в стеклянном доме, ее можно отыскать с помощью компьютера, подключенного интернету.

"За любое исцеление нужно платить", - подумал я.