А я про це ніколи не думав. Про що ж іще я ніколи не думав?

Монетка життя обертається мигцем.

Ми ніколи не знаємо, на чиї життя впливаємо, і коли це буває, і чому. Допоки майбутнє не пожирає теперішнє, принаймні. Ми взнаємо, коли буває запізно.

Дім - це дивитися, як сходить місяць над безкрайою сонною землею, і мати когось, кого ти можеш покликати до вікна, щоб дивитися на все це разом. Дім там, де ти можеш танцювати з іншими, а танці - це життя.

-Я в цілому світі не мау нічого супроти нігерів, - повідав він мені. - Ні-сер. То Бог прокляв їх на це положення, а не я. Ви ж знали це чи ні?

-Гадаю, цей розділ в Біблії я пропустив.

That was a good feeling to go on, so I walked away from them, giving myself the old advice as I went: don’t look back, never look back. How often do people tell themselves that after an experience that is exceptionally good (or exceptionally bad)? Often, I suppose. And the advice usually goes unheeded. Humans were built to look back; that’s why we have that swivel joint in our necks.

- Этот Даффер утверждает, что собрал эту штуковину в гараже, - пробурчал тренер. - А если включить её на полную мощность, можно услышать, как пёрнул кот в соседнем квартале.

Люди, обладающие способностью жить в прошлом, не знают, какое им угатовано будущее

-А помнишь как мы танцевали?

И я так думал, но вспомнил избитый парадокс относительно путешествий во времени и привел его:

- Да, конечно, но, допустим, ты отправишься в прошлое и убьешь собственного дедушку?

Он в недоумении вытаращился на меня:

— На хрена?

Хороший вопрос. Я попросил его продолжать.