Цитаты из книги «Депеш Мод», страница 2

життя така прикольна штука - чим далі запливаєш в її акваторію тим більше гівна плаває навколо тебе, плаває і не тоне, але, з іншого боку, так і цікавіше.

Соціум потребує компромісів.

насправді нас ніхто і ні в чому не обмежує, і що можна плисти куди хочеш — немає жодних стінок, немає жодних засторог, немає нічого, що могло б тебе спинити

...мені подобається небо, тому що воно тягнеться далеко-далеко і ніколи не закінчується, це мені подобається найбільше, я дуже люблю, коли щось ніколи не закінчується, і небо саме з таких речей...

Зараз мені 30. Що змінилось за останні 15 років?

Змінилась пам'ять — вона стала довшою, але не стала кращою.

Хоча зі свого боку я особливих претензій ніколи не висловлював, очевидно, у мене все гаразд у моїх стосунках із життям, навіть попри його клінічну мудакуватість. Мене, за великим рахунком, коли не траплялось чергових демарщів ззовні, все влаштовувало — мене влаштовували обставини, в яких я жив, влаштовували люди, з якими я спілкувався, з якими я час від часу бачився і з якими мені доводилось мати справу. Вони мені, за великим рахунком, не заважали, сподіваюсь — я їм також.

- я би сам вибив, - каже Чапай, - але в мене ж кеди.

- да, - додаю я. - і трипер.

- Як ти тут? - питаюсь.

- Нормально, - каже Карбюратор. - Тут здорово. Я собі коли-небуть куплю тут будинок.

- Тут?

- Ага.

- Що ти тут робитимеш?

- Побудую пилораму, - каже Карбюратор. - Валитиму тайгу. Дивись скільки тут дерев. На все життя вистачить.

- Да, - кажу, - одружишся з якою-небуть піонервожатою. Народите дітей.

- Ну, ні, - каже Карбюратор. - Тільки не дітей.

- Чому?

- Не знаю, - каже він, - не знаю. Не хочу аби вони все це бачили, розумієш?

- Ну, ти ж усе це бачив?

- Ось через це і не хочу. Краще я пилораму побудую.

Коли я стану дорослим і мені буде 64...

Змінилась пам'ять - вона стала довшою, але не стала кращою. Сподіваюсь її вистачить ще років так на 60 тривалого побутового пох*їзмуй незламної душевної рівноваги. Чого я собі й бажаю. Амінь.