Цитаты из книги «Манюня», страница 29

Моя бабуля в таких случаях говорила: ни согнуться, ни разогнаться, ни дыхнуть, ни пернуть.

«Второй день от собственной отрыжки обратно пьянею.»

«Я прошу вас остановиться на минуту и вспомнить, как это прекрасно — просто дружить.

Вот так должно быть сейчас. И завтра. И послезавтра. Всегда.»

Вы все прелестные, только когда спите.

- Він у когось закоханий? - нібито між іншим поцікавилася я у Діани.

- Та наче ні.

"Буде моїм",- вирішила я. І стала терпляче чекати, коли Алік у мене закахається. Чекала аж цілих три дні....

разрушительного гнева. Я счастливый человек, друзья мои. Я несколько раз сталкивалась лицом к лицу с  этим стихийным

приглышаю в суботу сего 1979 г. в три часа дня

– Ба, наверное, уже вынимает песочное печенье из духовки. Я повела носом – пахло чем-то нестерпимо вкусным. Дом, достаточно большой

-Уже час! - командує куточками рота і втягуэє голову в плечі. Бере штурмом паркан і бойовим зигзагом , замітаючи сліди, короткими перебіжками від одного сомродинового куща до другого, просувається до будинку. Я, затамувавши подих, нечутно йду за нею. Ми швидкі і спритні, як сто тисяч гепардів, ми смертельно небезпечні, як занесена над хребтом козулі лапа розлюченої левиці! Дай нам зараз роту лиходійних душманів - і вони на своїй шкурі відчують процес радіоактивного бета-розпаду. Жодна камера не зафіксує наше злагоджене пересування - так переконливо ми злилися з навколишнім ландшафтом!!!

-Дівчатка,- як грім серед ясного неба лунає раптом голос тітки Свєти, - що ви там робите? Навіщо топчите мою петрушку? Ну-бо, вилазьте на веранду!

Секретна операція провалилася. Ми присоромлено залишаємо місце нашої дислокації.

Хто б насмілився відмовити Ба у допомоці? Ніхто! Всі хотіли жити.