Читать книгу: «Та, котра біжить по граблях», страница 4

Глава 6

«Моє кохання не плюндруй згодою…»

(В. Вишневський)

– Я увесь світ зараз кину тобі до ніг!

– Моня, не казися! И поклади глобус на місце!

(з єврейського гумору)

Марко із виглядом побитого пса тинявся за Ларою по квартирі та канючив вибачення.

– Лише скажи, що пробачила! Я ввесь борг повернув твоєму начальнику і свого слова дотримав!

«Ах, якби лише в боргах була справа! Ну, як йому втлумачити, що від мого „я тебе пробачила“ суть того всього, що відбувається, не зміниться?» Лара розуміла, що Марко вже більше ніколи не стане знову для неї тією опорою та захистом, яким був понад 5 років, він вичерпав її кредит довіри, і що найгірше, втратив її любов – це жінку засмучувало найбільше. Вона прискіпливо вдивлялася в колись кохане обличчя, прагнучи віднайти відгук у власному серці, хоч найменшу іскру, але знаходила там лише байдужість і жаль. «Куди зникають почуття? Адже ми так любили один одного!» – з гіркотою думала дівчина. Марк порався на кухні, щасливий від думки, що все нарешті владналося. Лара вийшла трохи прогулятися під приводом поповнення кредиту в телефоні. Сидячи на лавці, вона обмірковувала, як їй надалі поводитися з чоловіком. Дівчині стало ще сумніше від усвідомлення того, що на цьому етапі піти від нього вона не зможе, оскільки це поставить під удар навчання сина.

Раптом вона почула звук, що супроводжує надходження повідомлення. «Ясин?» – Лара здивувалася і, як не дивно, зраділа. Через складну дорогу та неприємні з’ясування стосунків із чоловіком дівчина забула про свою «пригоду». До того ж, вона не відповіла на його повідомлення-зізнання, сподіваючись, що у такий спосіб поставить крапку в їхньому романтичному знайомстві. «Я хвилююся чи добре ти долетіла. Буду радий, коли ти мені відповіси». Ларі стало тепліше на серці від того, що десь є у світі людина, яка про неї турбується. Несподівано для самої себе вона вирішила йому відповісти. Це спонтанне рішення Лари поклала початок їхньому листуванню.

Ясин поводився доволі виважено, писав щодня, але не більше 1—2 повідомлень на нейтральні теми, як от «Добрий ранок! Які плани на нині?» чи «Солодких тобі снів». Згодом обережно почав вкидати слова типу: «люба», «сумую за тобою», «часто думаю про тебе» і потім «хабібті» (моя кохана). Лара просила не називати її так, але він відповідав, що серцю не накажеш, хоча зізнань їй більше не робив. Скоро це перетворилося на їхній ритуал – розповідати уранці про свої плани, а ввечері розказувати як минув день. Вона не вважала це невинне листування чимось поганим, але ця перчинка додавала трохи гостроти її прісному буттю. Марко знову занурився у буденну рутинність, абсолютно нічого не підозрюючи про зміни, що відбулися в почуттях дружини і вважаючи, що життя налагоджене. Вони знову майже не бачилися, але тепер Лара була цьому лише рада і навіть у неділю намагалася йти з дому, вигадуючи щоразу іншу причину. Повернення додому сина її дуже втішило, стало вже не так самотньо.

Одного разу Лара забула телефон на роботі, тож за ніч він розрядився. Вранці дівчина пішла забрати його, і щойно під'єднала до зарядного пристрою, як одразу ж телефон задзвонив.

– Ларо, хабібті! З тобою все гаразд? Ти довго не відповідала на мої повідомлення, і я почав страшенно хвилюватися, що з тобою щось трапилося! —голос Ясина в телефоні був дуже стривоженим.

Дівчина посміхнулася і пояснила ситуацію, їй подобалось це щире занепокоєння, зрештою, приємно було чути його голос. «Які дивовижні метаморфози відбуваються в мені», – констатувалаа Лара, але вирішила не боротися з ними. Та й навіщо, якщо це піднімає самооцінку та настрій, не даючи забути, що ти жінка: довелося зізнатися самій собі, що їй лестила увага такого молодого і красивого хлопця. «Є ще порох у порохівницях», – з усмішкою думала жінка. Відтоді Ясин почав систематично не лише писати, а й телефонувати, але так як це було недешево, він запропонував Ларі спілкуватися у відеомесенджері. Вдома був комп'ютер Марка, але вона не наважилася б його використовувати: у цей момент дівчина вже почала усвідомлювати, що виходить за рамки пристойності заміжньої жінки. Але це її не зупинило. Розмови з Ясином уже стали приємною звичкою, якої не хотілося себе позбавляти. Дівчина не розуміла, що ця звичка загрожує перетворитися на наркотик на тлі її невдалого особистого життя.

Одразу навпроти ресторану, де працювала Лара, розташовувався інтернет-магазин, і вона вирішила там спілкуватися з Ясином через месенджер, не привертаючи уваги. Хоча ця процедура була для неї новою, хлопець обіцяв її навчити. Перед першим виходом на контакт дівчина прискіпливо зазирнула в дзеркало: «Як я виглядаю? Треба б губи підфарбувати». І тут Лара зловила себе на думці, що збирається, як на побачення. «А чому б і ні?! Не хрест же на собі ставити в 35!», – і пустотливо підморгнувши власному відображенню, побігла на зустріч.

– О, Господи! Яка ж ти гарна! – Ясин уважно розглядав її.– Я б багато чого віддав, щоб побачити тебе наяву, а не через монітор.

Дівчина зніяковіла:

– Це лише вмілий макіяж. На пляжі в Шарм Ель Шейху я була без макіяжу.

– У тому-то й річ, що я бачив тебе справжню, і ти дуже гарна яка є, з макіяжем чи без, – хлопець важко зітхнув. – Ти собі не уявляєш, як я за тобою скучив. Я щовечора приходжу до твого готелю і згадую наші зустрічі.

– Та що там згадувати? Ми були знайомі лише 3 дні, – здивувалася Лара.

– Ми були знайомі аж 3 дні! І цього виявилося достатньо, щоб… – Ясин зам'явся. – Хабібті, ти можеш не вірити, але відтоді я втратив голову. Я сподівався, що це минеться, але йшли дні, тижні, місяці, а моє почуття до тебе тільки зростає…

Лара зупинила його рухом руки.

– Розкажи мені краще як твоя робота. Як справи в Шармі?

Ясин розуміюче кивнув і почав розповідати свіжі єгипетські новини. Наприкінці зустрічі він пообіцяв вислати Ларі їхні фотографії, що зробив на дискотеці та в Старому місті. Дівчина зраділа, бо цілком про них забула. Відтоді Лара тричі на тиждень розмовляла з Ясном через месенджер. Він їй розповідав про роботу, про те, що починає власний бізнес разом з Аделем, про новини в Єгипті та своїх рідних. Їй було легко та радісно з ним, та й відмінність у віці вона не відчувала.

Якось Марко влаштував черговий скандал через те, що Лара пішла у тренажерний зал і вимкнула звук у телефоні. Тож коли вона повернулася до роздягальні, то помітила багато пропущених дзвінків від чоловіка. Він репетував, не добираючи виразів, хоча чудово знав, що в цей час дружина ходить на заняття. Просто для Марка це вже була закономірність – періодично, хоча б раз на 3—4 місяці, влаштовувати сварку, і причина для цього годилася будь-яка. Лара ніколи не вступала з ним у полеміку, дипломатично давала можливість виговоритися, тим паче, що виправдовуватися все одно не було сенсу. Вона і цього разу просто втомлено вислуховувала його безглузді закиди, а потім раптом сказала:

– Марко, давай розлучимося! Таке життя просто нестерпне.

Вираз його обличчя миттєво змінився, гнів перетворився на здивування, а потім проявилася спантеличеністю.

– Маєш на це якісь вагомі причини? Є інший чоловік? – з тривогою в голосі запитав він.

– Нікого в мене немає, але навіть якби й був, то яке це має значення, коли я і так не бачу сенсу в нашому подружньому житті. Дітей ти не хочеш. Кажеш, що досить Віталіка, але ти і з ним уже давно перестав спілкуватися, він тобі не цікавий. Ти приніс додому їжу, заплатив за квартиру і вважаєш, що свій обов'язок виконав. А ми ж не тварини, нам і спілкування, і почуття потрібні. Я втомилася від такого життя, мене дістали твої скандали та безглузді звинувачення. Ти щоразу кажеш, що кохаєш мене, а насправді ти любиш лише себе!

Обличчя Марка стало злим і недобрим, а карі очі перетворилися на вуглинки, що, здавалося, можуть пропалити тебе наскрізь.

– Яка ж ти невдячна! Ти забула, скільки я для тебе і Віталіка зробив?! І якщо ти думаєш, що так просто можеш зі мною розлучитися, то знай – розлучення я не дам ніколи! Якщо хочеш, сама цим займайся, але ти ж прекрасно знаєш, скільки в цій країні піде грошей і часу на розлучення, особливо, без обопільної згоди. І на фінансову допомогу з мого боку тоді вже не розраховуй! Я тебе кохаю, ти мені потрібна, а віриш ти в це чи ні, мені все одно. Я тебе не відпущу!

Марко вийшов із квартири, сердито грюкнувши дверима. «Знову мовчанка на два місяці гарантована. Що за любов у нього до мене така дивна?» Лара, ледь не плачучи, робила фінансові підрахунки, оскільки під час сварок чоловік зазвичай ні за що не платив, як раптом задзвонив телефон. Побачивши номер Ясина, вона згадала, що не прийшла на чергову зустріч в інтернеті.

– Прошу тебе, вибач! Я не змогла сьогодні прийти, у мене проблеми… з чоловіком.

Лара досі ніколи не торкалася теми своїх сімейних стосунків, але в цей момент їй стало так боляче та прикро, що вона розповіла все, що наболіло за минулі роки. Їй треба було виговоритися, а Ясин зрозумів це, тож слухав уважно та не перебивав. Урешті, виливши душу, вона замовкла. Він теж помовчав кілька секунд і раптом просто сказав:

– Ларо, виходь за мене заміж.

Вона оторопіла та не повірила власним вухам, а він продовжував:

– Це, звісно, не робиться так, по телефону. Адже я знаю, що ти ще заміжня. Але я переконаний, що ми матимемо змогу і я тобі красиво освідчуся та зроблю пропозицію. Я лише хочу, щоб ти знала зараз, що я кохаю тебе, мрію з тобою одружитися і мати наших дітей. Я зроблю все, щоб ти була щаслива! Подумай, я ж не вимагаю відповіді сьогодні.

– Ти божевільний, – прошепотіла дівчина і вибила дзвінок.

«Ще заміжня… гм, цікаво зазначено. А він самовпевнений», – думала Лара, перебираючи вкотре подумки їхню розмову в пам'яті. «Дивно, але це вже вдруге мені роблять пропозицію, коли я ЩЕ заміжня». Не те, щоб вона прагнула до чергового заміжжя, але його слова її зачепили: ні слов'янські, ні європейські чоловіки такими пропозиціями не розкидаються, бо це має не аби які наслідки, а саме шлюб і весілля, до якого мало хто в наш час був готовий по-справжньому. Чоловіки на цю тему навіть жартувати бояться, більшість влаштовує стабільний зв’язок або зручна у всіх сенсах співмешканка, і це на крайній випадок, якщо вже зовсім ніж до горла притисли. А тут ще й дітей хоче! Звісно, менталітет у єгиптян цілком інший, але все одно робити пропозицію після кількох тижнів знайомства – це вже занадто. Лара струснула головою, відганяючи думки. Вона не повірила словам Ясина, але не могла не визнати, що їй було приємно це чути.

***

Ясин сидів, замислено дивлячись у вікно. Адель відірвався від ігрової приставки і весело сказав:

– Ну що, рибка на гачку? Щось довго сьогодні ви розмовляли, я вже думав, ти не наважишся їй освідчитися.

– Я казав тобі, що ще рано: вона не повірила.

Адель відклав приставку та всівся навпроти Ясина.

– Коли ти почнеш робити те, що я тобі кажу: ти ж знаєш, у мене багаторічний досвід. Якщо ти хочеш без зусиль і з приємними бонусами влаштувати своє забезпечене життя, треба обирати тітку, і то чим старша, тим краще. А ти кого знайшов?

– Їй 35, чим тобі не тітка.

– На вигляд їй не більше 30, дуже приваблива жінка і в неї таких, як ти, може бути добрий десяток. Це їй ще можна брати гроші за свої послуги, а не навпаки, – Адель розсміявся. – Не обманюй ні себе, ні мене, адже я тебе знаю не один рік: вона тобі подобається, а саме цього треба було уникати. Як ти потім збираєшся її розкручувати, якщо ти вже розклеївся? От про що ти з нею розмовляв цілу годину? Поки що тільки ти на неї гроші витрачаєш, дзвінок же недешевий.

– У Лари проблеми з чоловіком, вона нещасна і хотіла б розлучитися.

– Те, що вона нещасна з чоловіком, це тобі лише на руку, а ось її розлучення тобі вже точно не потрібно, бо ще захоче, щоб ти з нею дійсно одружився. Це прекрасно тільки в тому випадку, якщо вона громадянка європейської країни чи багата спадкоємиця, але з того, що я знаю про неї, то до цього дуже далеко.

Ясин зітхнув.

– Добре тобі казати, адже не всім щастить заарканити таку, як твоя Надя: і симпатична, незважаючи на вашу різницю в 25 років, і багата, і щедра. Ось машину тобі купила! Не те, що та Дженіфер з Англії, – Ясин розсміявся, дивлячись на гримасу друга, – я взагалі не уявляю, як ти з нею міг цілуватися?! Добре, що до більшого не дійшло. Я б і підійти до неї не зміг, не те, щоб…

– Звісно, легко з молодими та вродливими розважатися, – перебив Адель, – а що потім від них маєш, крім проблем? То закохуються і потім бігають по п'ятах, жити не дають, то, навпаки, тебе використовують собі на втіху і викидають на смітник. А ти ще й у мінусі за подарунки і ресторани. От яка користь від твоєї москвички Каті? Хіба що бурхливий секс регулярно кожні три місяці. А ти зі своєю зовнішністю тут можеш капітал сколотити. Слухай, що я тобі кажу: кидай свою Лару – від неї толку буде мало, і перемикайся на ту німкеню, фрау Анну. Вона, до речі, про тебе питала, а очі так і блищали.

Ясин зробив нещасний вираз обличчя.

– О ні! Тільки не те чудовисько! Я люблю повненьких жінок, але там 120 з хвостиком – це вже занадто для першого разу. Можливо, з часом, я і звикну, але не зараз. Та й років їй за 60! Хотілося б для початку моєї «трудової» діяльності щось симпатичніше.

– Я розумію, кого ти маєш на увазі. Але у тебе навіть немає гарантій, що твоя Лара ще сюди приїде. Адже вона не мільйонерка і в неї немає тут вілли, як у Наді, щоб на свята прилітати та у відпустку, – Адель підійшов до друга і поплескав його по плечу. – Моя порада, якщо хочеш хоч щось із неї отримати, переходь до операції «лікарня». Жалість – це наш найбільш безпрограшний козир.

***

Ясин не писав уже кілька днів поспіль і на зустріч у месенжері не з'являвся. «Може образився, що так відреагувала на його пропозицію?» – думала Лара. Минали дні, але від нього так і не було новин. Лара почала нервувати і вирішила перша йому написати, але і на її смс відповідь не прийшла. «Що ж відбувається?» Дівчина почала розуміти, що думає про нього занадто багато, намагалася відволіктися на роботу та родину, але ця думка не давала їй спокою. Лара була впевнена, що тримає ситуацію під контролем і що цей флірт триватиме рівно стільки, скільки цього захоче ВОНА, але тут усе пішло догори дригом.

Лару ніколи не кидали. Так сталося в її житті, що всі свої стосунки вона закінчувала сама: це було її рішення, а отже, вона і не страждала з цього приводу. А тут… Людина просто зникла з її життя, зробивши їй пропозицію. Що думати? Дівчина не розуміла, що вже давно з маніпулятора, як вона сама вірила, перетворилася на керовану маріонетку. Її реакція була надто передбачувана: несподіване зникнення навіть непотрібної речі спричинює її нестачу. Лара мучилася здогадками і сумнівами, врешті-решт, вона зізналася сама собі, що не готова втрачати Ясина. «Невже я закохана? Тільки цього мені не вистачало!»

Він зателефонував лише через тиждень. Вибачився і сказав, що його молодший брат потрапив в автомобільну катастрофу і зараз при смерті, а він усі ці дні не хотів нікого бачити і ні з ким розмовляти. Раптом він почув схлипування, і серце його стиснулося.

– Я можу тобі чимось допомогти? – ледь чутно крізь сльози запитала Лара.

Ясин витримав паузу і відповів:

– Ні, хабібті, чим ти допоможеш? Але я дякую за запропоновану допомогу.

Поруч із ним стояв Адель і крутив пальцем біля скроні. Ясин розвернувся до нього спиною і продовжив:

– Ларо, чому ти плачеш, це через брата?

– Ніколи так більше не роби, чуєш?! Не смій ось так пропадати! – і вона кинула слухавку.

Адель дивився на Ясина з німим запитанням в очах. Ясин мовчав, нарешті, сказав:

– Ну не міг я просити в неї грошей! Я знаю, що в неї їх немає, але вона б знайшла. Тільки я не хочу так. Уявляєш, вона плакала… за мною плакала, що я пропав!

Адель зітхнув і махнув рукою:

– Ти безнадійний у цій справі: так на це й було розраховано! Зараз вона віддала б тобі все, що має. І потім, ще не одна ридати за тобою буде. Звикай, серцеїде!

Спілкування між Ларою та Ясином увійшло у звичне русло. Лара була закохана, і від цього пурхала, немов метелик. Уже всі знайомі помітили, що вона погарнішала та повеселішала. Усі, крім чоловіка, який відбував добровільне ув'язнення у власній кімнаті й не здогадувався про кардинальні зміни, які відбувалися в житті його дружини.

До Лари приїхала її подруга з України, Діана, принагідно проїздом у справах. Вона була відчайдушною авантюристкою і цим дуже подобалася Ларі, вона легко ухвалювала рішення та значно простіше ставилася до життя. Її девізом могла б стати фраза з пісні «танцюй, поки молодий!», вона займалася йогою, танцями живота, дайвінгом, обожнювала шопінг і все, що може принести радість. Не секрет, що у такої дівчини була маса шанувальників, тим паче, що вона виділялася ідеальною фігурою й екстравагантним смаком в одязі. Лара нікому не розповідала про свою захопленість молодим єгипетським хлопцем, боячись осуду чи нерозуміння з боку подруг. А Діана вже побувала в Єгипті не раз, і в неї теж були там пригоди, про які вона чомусь не любила розповідати. Їй Лара вирішила відкритися і все розповіла про Ясина.

– А я-то думаю, чому то ти вся світишся, а то ось воно що! – дівчина весело розсміялася. – А як же твій чоловік-зануда?

– Усе такий самий, якщо не гірший. Ось мовчить уже понад місяць, ховається в кімнаті. Уже й не згадаю, коли його бачила.

– Йому ж гірше, не звертай уваги! То покажи ж фото свого залицяльника, мені страшенно цікаво!

Лара простягнула роздруковані фото, котрі надіслав Ясин.

– Ох, ну й красень! Повір, я знаю, про що кажу: єгипетські чоловіки не

вирізняються красою, радше харизмою. А цей прям гарний, але не досить високий як на мій смак.

– Ну, слава Богу, а то аж надто ідеальним вийшов, – засміялася Лара, а Діана продовжувала з цікавістю розглядати Ясина, як породистого арабського скакуна на базарі. – І що накажеш мені з ним робити?

– Як що? Їхати та знайомитися ближче, а там буде видно.

– А ти бува не забула, що я заміжня… поки що? – Лара здивовано подивилася на подругу.

– А коли це заміжжя було перешкодою для цікавого знайомства? Адже не заміж же ти зібралася за цього Ясина! А хороший секс необхідний для здоров'я, а то ти так і зачахнеш біля свого зануди, – відрізала подруга.

– І це за живого чоловіка даєш такі поради! – засміялася Лара.

– А ти впевнена, що наш… гм, пацієнт ще живий? – Діана багатозначно повела бровами.

Лара зрозуміла натяк і відповіла в такт подрузі:

– Раніше було гріх скаржитися, але вже давно не перевіряла чи дихає. – Лара знизала плечима. – Діно, а якщо серйозно?

– А я цілком серйозно: легкий флірт в екзотичній країні прикрасить твоє нудне життя зразкової дружини. За твою вірність і відданість медаль тобі не дали і навряд чи дадуть, а ось пігулок виписують регулярно. Послухай, якщо чоловік тебе не цінує, то це має бути його проблемою, а не твоєю, тому що твоєї провини в цьому немає. Ви зараз дві сторонні людини, які через низку причин живуть під одним дахом.

Лара взяла фотографію з рук подруги і затримала погляд на Ясині, серце солодко занило.

– Скажи чоловікові, що до мене летиш, а я прикрию. Ти ж знаєш мій принцип: краще зробити і пошкодувати один раз, ніж не зробити і шкодувати все життя! – наполягала Діана.

Лара обіцяла подумати, але рішення вона вже прийняла, тільки боялася самій собі в цьому зізнатися.

Глава 7

«Вінні-Пух не хотів одружуватися,

але думка про медовий місяць доводила його до божевілля!»

(з народного гумору)

«Жінка прийшла до Конфуція і запитала чим полігамія відрізняється від поліандрії. Конфуцій поклав перед нею п’ять горнят і пять чайників, і каже: наливай чай у п’ять горнят з одного чайника. Подобається?

– Подобається, – відповідає жінка.

– А тепер, навпаки, лий в одне горня з пяти чайників. Подобається?

– Ще більше подобається, – зізналась жінка.

– Дурепа! – заверещав Конфуцій. – Таку притчу зіпсувала!»

(з народного гумору)

***

І ось знову великий сріблястий лайнер несе Лару в загадкову країну Єгипет. Після від'їзду Діани її ще довго мучили сумніви чи варто дослухатися до порад подруги: з одного боку, Лара одружена, хоча її шлюб летів під три чорти щодня все швидше; з іншого боку, Ясин занадто молодий для неї та імпульсивний, однак, на думку Діани, це не мінуси, а навпаки, навіть плюси:

– Якщо ми говоримо про інтрижку, щоб вивести тебе з цієї депресії «кризи подружніх стосунків», то якраз такий молодий і гарячий хлопець просто таки необхідний, бо старого та холодного ти вже маєш вдома.

– Скажеш таке, «старий», – фиркнула Лара, – Марко старший за мене лише на 6 років.

– Це за паспортом, а фактично років на 15! Мій дідусь значно веселіший та енергійніший за твого чоловіка.

Лара розсміялася з такого порівняння, а Діана продовжувала:

– І до речі, дуже часто буває, що після того, як подружжя розважилося десь на боці, вони переоцінюють власні погляди на проблеми в сім'ї та возз'єднуються. Я, звісно, не закликаю всіх, хто в конфлікті, йти «наліво», проте таке також трапляється, і психологи мають цьому чимало пояснень. А я тобі це вже як адвокат кажу, у мене були такі випадки на практиці.

– Мені ця ситуація нагадує сцену з мого улюбленого мультфільму, коли Карлсон вмовляє Малюка побешкетувати: думаю, що з моїх «пустощів» нічого доброго не вийде, але боюся, що ти мене вмовила.

У Ясина незабаром День народження, і Лара врешті вирішила зробити йому сюрприз. Коли вона розповіла про свій приїзд, він не повірив власним вухам і був щасливий, немов маленька дитина. Ясин пообіцяв узяти відпустку на тиждень, щоб щодня бути разом із Ларою.

– Тільки готель не замовляй, краще орендувати квартиру.

– Чому? – здивувалася Лара, – адже так зручніше!

Ясин зам'явся:

– Скажи відверто, ти їдеш до мене чи просто у відпустку відпочивати?

– У відпустку… до тебе, – нерішуче відповіла Лара, – а що, це не можна поєднати?

– Ти не зрозуміла, що я хочу запитати: ти їдеш просто, як туристка, відпочивати чи як моя дівчина, саме до мене?

Лара не сподівалася, що муситиме відповідати на це запитання ось так відразу, тож знічено мовчала.

– Хабібті, ти ж знаєш, як сильно тебе кохаю, я без тебе вже не можу прожити й дня, хоча ти далеко, але це не заважає мені вважати тебе своєю жінкою, а в ідеалі – своєю дружиною.

– Ясин, ти спішиш поперед батька в пекло. Я не можу ось так зараз узяти та вирішити!

Він почув роздратування в її голосі, тож погодився:

– Пробач, люба, ти маєш рацію: ти нічого не повинна вирішувати вже, що стосується наших взаємин. Я запитую лише тому, щоб знати, замовляти квартиру чи ні, це потрібно зробити заздалегідь. Якщо ти поїдеш у готель, то там я не зможу бути разом з тобою.

Він ображено замовк. Лара подумала: «Та чого я ламаюся, мов малолітка? Мені 35, не розумно вважати, що я їду лише для романтичних прогулянок під місяцем, хоча і це теж можна включити в програму». Зітхнувши, вона сказала:

– Окей! Замовляй квартиру.

***

І ось Лара летіла назустріч пригодам. Що чекає на неї? Крім Діани, ніхто з її рідних і знайомих не знав про Єгипет: для всіх решту вона полетіла в засніжену Україну відвідати подругу. Чоловік лише поцікавився, як довго її не буде.

Ясин зустрічав її з великим букетом квітів, одягнений був в ошатну білосніжну сорочку, що вдало підкреслювала його засмагу. Така ж сліпуча посмішка виблискувала у нього на обличчі. Лара несла в руках своє зимове пальто з хутром. Поцілувавши дівчину в щоку, Ясин зі здивуванням подивився на її одяг:

– У вас так холодно? Але інші пасажири одягнені по-осінньому.

– Інші пасажири летіли до Єгипту, а я в Україну, до подруги в гості. Побачивши його здивування, Лара спробувала пояснила ситуацію.

– Тож походи на пляж скасовуються, як я поясню свою засмагу?

– Це навіть краще, у нас на пляж не буде часу, – його тигрячі очі, здавалося, вдивлялися просто кудись углиб її єства.

Лара почервоніла до самих кінчиків вух, а він поспішив додати:

– У нас буде дуже насичена програма, я замовив кілька екскурсій, тобі сподобається!

Ясин поводився дуже впевнено, але стримано, хоча погляд, що пожирав її, видавав його. «Почуваюся, як на першому в житті побаченні», – промайнуло в голові в Лари, – «а він зовсім навіть не збентежений, ніби я до нього в 10 раз приїжджаю». Вони під'їхали до красивого компаунда (це житловий комплекс із власною розвиненою інфраструктурою, відокремлений зовнішнім периметром і зазвичай закритий для відвідування нерезидентами).

– Ти голодна, люба? Давай, ти тут пообідаєш, а я доти завершу з орендою квартири: для цього мені потрібен твій паспорт. Жити ми будемо в цьому компаунді, гарно?

Лара кивнула головою. Вона розташувалася на зручному диванчику в кафе під величезним навісом, незважаючи на пізню осінь, було дуже спекотно. Ясин замовив їй обід, а сам пішов разом із двома хлопцями, котрі чекали на нього біля входу. Молодий офіціант безпардонно роздивлявся відвідувачку.

– Ти новенька? – запитав він, виставляючи страви на стіл із засміченої таці. – Перший раз тут чи що?

– А ти що, всіх тут знаєш? – ошелешена його безтактністю, відповіла вона так само.

– Значить, новенька! – реготнув офіціант і пішов.

Ясина не було близько години, Лара вже почала нервувати. Нарешті він повернувся сяючий, немов новорічна ялинкова іграшка, і сів поруч з нею, замовивши собі чорний чай. Ясин поклав перед Ларою якийсь документ і захоплено подивився на неї:

– Вітаю тебе, хабібті! Тепер ти моя дружина!

Лара захлиснулася і в неї округлилися очі:

– Про що ти говориш? Ти з глузду з'їхав?

– Почитай, тут англійською написано.

І справді, це був шлюбний контракт, який, буцімто, підписала вона з Ясином у присутності двох свідків. Було записано її паспортні дані, печатки і… її підпис. Перечитуючи контракт знову і знову, вона намагалася зібрати думки в голові що йшла обертом.

– Що це все означає? – нарешті запитала вона. – Ти це серйозно зараз чи це лише дурний жарт?

Ясин припинив посміхатися і почав пояснювати.

– Це і серйозно, і ні: все залежить від того, як ти це хочеш сприймати. Насправді, щоб одружитися єгиптянину з іноземкою, необхідно спершу укласти шлюбний контракт не в РАГСі (як він у вас називається), а в адвоката в присутності свідків. Цей контракт називається Орфі, тож на його підставі дівчина-іноземка отримує візу нареченої на 6 місяців, упродовж яких наречений з нареченою збирають усі необхідні документи для укладення законного шлюбу в Каїрі.

По суті, це – передконтракт, але все ж таки він дає статус чоловіка та дружини: без його підписання в Єгипті неможливе спільне проживання чоловіка та жінки, за це можуть навіть заарештувати, так само як і за нескромну поведінку в громадських місцях – поцілунки та обійми на людях у нас заборонені навіть між чоловіком і дружиною.

Лара слухала, відкривши рота, з круглими від подиву очима:

– Тобто, я тепер повинна вийти за тебе заміж?

Ясин розсміявся:

– Ну, чому повинна? Ні, звісно! Орфі дає право на спільне проживання, це схоже на ваш цивільний шлюб, але, на відміну від нього, ми отримуємо офіційний документ, тому що діти, народжені за Орфі, вважаються законнонародженими, навіть якщо батьки й не дійшли до укладення офіційного шлюбу в Каїрі. Орфі легко розірвати: його можна просто порвати і сказати три рази слово «талак» (розлучення). Є й інший бік питання: мусульмани не повинні займатися коханням до весілля, інакше це вважається перелюбом і є гріхом в очах Аллаха.

– Отже, називаючи речі своїми іменами, це дозвіл на секс у рамках вашої релігії?

– Ну, навіщо так грубо! Хоча так, Орфі виправдовує позашлюбні стосунки, бо вже є по суті шлюбом… але просто не зареєстрованим у державних і релігійних установах.

– А ти не забув, що я заміжня? Чи це зовсім незначна деталь для укладення шлюбу в Єгипті? Може, поліандрія у вас дозволена поряд із багатоженством? – пожартувала Лара.

– Хабібті, не хвилюйся, я це зробив лишень для того, щоб разом орендувати квартиру. Потім ти можеш порвати контракт і забути про його існування, якщо захочеш.

– А як же свідки? І потім, я це не підписувала, хоча тут усі мої реальні дані! Мене не заарештують за багатошлюбність?

– Хабарі в Єгипті вирішують усі проблеми, кілька доларів мають воістину магічну силу! І зрештою, ніхто не зможе дізнатися, що ти заміжня, якщо ти сама не надаси документи про це.

У Лари настрій був неабияк зіпсований. «Чула про багатоженство в Єгипті, але про багатомужність ще не доводилося. Бути мені першовідкривачкою цього напрямку! Цікаво, що подумав би Марк із цього приводу, якби дізнався?» Ясин помітив негативну реакцію Лари і вирішив виправити ситуацію:

– Кохана, не переживай ти так! Це було необхідно, розумієш? Стався, як до жарту, – він поквапився змінити тему, – а в мене є сюрприз для тебе!

– Ще один?! – скрикнула Лара, – ти хочеш мене до інфаркту довести?

Сюрпризів дівчина вже боялася. Ясин легко підхопив її речі і попрямував до входу в компаунд:

– Дружино, йди, будь ласка, за мною! – посміхнувся він, бажаючи розрядити обстановку, і швидко покрнокував углиб компаунда.

Лара ледве встигала за ним. Вони йшли викладеними великим камінням вузькими доріжками між білосніжними двоповерховими віллами, що потопали у квітах і зелені. Газони були акуратно підстрижені, часто траплялися фонтани і штучні водоспади. Іноді крізь арки проглядалися басейни з блакитною кришталево-чистою водою, біля яких відпочивали нечисленні відвідувачі. Десь лунала музика. Від цієї краси навколо у Лари настрій почав підніматися, вона із захопленням роззиралася на всі боки, усвідомлюючи гігантські зусилля, котрі було докладено для розведення та підтримки цього райського саду в пісках Синаю. Нарешті, вони зайшли у квартиру. Лара була добряче втомленою від подорожі та різноманітних вражень. Напевно, це було помітно, бо Ясин, поклавши речі, сказав:

– Тобі треба відпочити, а в мене ще є справи, не хочу тебе турбувати.

Він увімкнув кондиціонер, знайшов англомовний канал у телевізорі і зі словами «до скорого» вийшов із квартири.

Лара прокинулася від незрозумілого шуму. Розплющивши очі, вона помітила, що на вулиці майже темно. Вона встала з ліжка подивитися, що то за шум, і побачила як Ясин розгортає фольгу на великих тацях. Запахло печеною рибою, тож вона одразу відчула голод.

– Як відпочила? – Ясин усміхнувся, угледівши дівчину в дверях.

– Чудово. А як смачно пахне!

Вона справді почувалася відпочилою. Підійшовши до столу, дівчина побачила рибу з овочами, креветки та кальмари. Тут також було безліч тарілочок із салатами та різними соусами. Усе було ще гарячим, видно щойно з духовки.

– Давай ідемо вечеряти, я дуже голодний!

Після вечері Ясин запропонував прогулятися Наама Бей, Лара з радістю погодилася і побігла збиратися.