Читать книгу: «Та, котра біжить по граблях», страница 3

Глава 5

 
«В її вустах – з їх даром промовляти —
«Я заміжня» звучить як пропозиція.»
(В. Вишневський)
 
 
«Законний поцілунок ніколи не зможе
зрівнятися з поцілунком крадькома.»
(Г. Мопассан)
 

Наступного дня подруги пішли на пляж рано вранці. Дівчата із задоволенням скупалися в прохолодній воді та зручно вмостилися на шезлонгах під великою парасолькою з пальмових гілок. Настрій був чудовий. Раптом до них підійшов офіціант із двома величезними склянками соку та тарілкою фруктів.

– Ви помилилися, ми це не замовляли, – здивовано сказала Лара.

– Вас пригощають, – і офіціант махнув рукою у бік будки, де продавали екскурсії.

Лара обернулася і побачила усміхненого Ясина. Він помітив легке роздратування на її обличчі та поспішив до дівчат:

– Тільки не тлумачте мене неправильно: я не чіпляюся, це лише дружнє привітання.

Ксенія усміхнулася, штовхнувши подругу ліктем, і взяла склянку із соком:

– Дуже люб'язно з твого боку, дякую.

– Я вчора сам обіцяв не чіплятися і від інших вас охоронятиму, якщо ви не заперечуєте.

– Не заперечую, – відповіла Лара, беручи до рук гроно винограду, – якщо ти пообіцяєш не звертатися на «Ви». Звичайно, що це підкреслює твоє добре виховання, але я себе відчуваю тіткою: звісно, я значно старша за тебе, але давай опустимо ці формальності.

– Добре, – обличчя Ясина радісно засяяло, – хоча я й не вірю, що Ви… ти набагато старша. – Він упритул подивився на дівчину: – Тобі не більше 27—28 років, – упевнено сказав він.

Подруги розсміялися. «Нехай так і думає, хоча це приємно», – подумала Лара.

– А тобі скільки років? – запитала Ксенія.

– Мені майже 26, – відповів Ясин. – Я вже рік як працюю в Шарм Ель Шейху, а сам я родом з Каїру.

«Ще молодший, аніж я думала. Зовсім дитина, однак, дуже приємної зовнішності». Лара знала, що виглядає молодшою за свої 35 років, тож її не дивувало загравання молодих чоловіків. Це лестило, але вона не надавала цьому аж такої ваги.

– Вибачте, можна дізнатися, як ваше ім’я? Бо якось незручно спілкуватися.

Дівчата представилися, потроху вони розговорилися. Ясин із задоволенням розповідав про Шарм і про Єгипет уцілому, трохи про себе, що виріс у великій багатодітній сім'ї, що батько працює провідним інженером у великій компанії і побував у багатьох країнах Європи, що він сам закінчив університет і до переїзду в Шарм працював фотографом, журналістом і навіть учителем у школі. Подруги слухали його з цікавістю.

– Якщо вам набридли мої балачки, то ви мені про це просто скажіть, і я піду, – сказав Ясин, – але поки я біля вас, інші до вас підходити не будуть: таке правило продавців.

– А в тебе через це можуть бути неприємності? – запитала Ксенія.

– Мені все одно.

Дівчата перезирнулися.

– Слухай, нам невдовзі час обідати, до того ж Ксенію наче масаж цікавить, – Лара підморгнула подрузі. – А по обіді ми знову з тобою побалакаємо, – дівчата не хотіли завдавати неприємностей їхньому новому знайомому.

– Ви обіцяєте повернутися на пляж? – хлопець із надією дивився на дівчат.

– Ну, звісно ж! Адже ми заради моря і приїхали! – засміялися подруги.

По обіді Ясин їх радісно привітав з-за стійки своєї будки, але до дівчат не підходив.

– Напевно, переживає, що нам набридне його присутність. Дивиться на тебе, не відриваючи погляду, але підійти не наважується, – прошепотіла Ксенія.

– Його цікавість як вітром здує, коли дізнається, що мені 35, що я заміжня і маю дитину, – відповіла Лара.

– Не думаю, що він тебе заміж зібрався кликати, але поговорити дуже хочеться: він так цікаво про все розповідає!

Лара посміхнулася і махнула рукою Ясину. Той одразу ж підійшов до подруг.

– Скажи-но, куди, по-твоєму, нам варто ще сходити і де краще купувати сувеніри?

– Сувеніри краще купувати в Старому місті, там великий вибір і набагато дешевше, ніж у Наама Бей. Саме місце дуже жваве і типове для Єгипту, обов'язково потрібно відвідати. Але одних я вас туди не відпущу! Ви дуже привабливі дівчата і без чоловіків: по-перше, всі до вас чіплятимуться, по-друге, вас обов'язково обдурять і продадуть сувеніри набагато дорожче, а по-третє, ви самі нізащо не знайдете ті магазини, що потрібно обов'язково відвідати.

Дівчата перезирнулися.

– Тобто, ти пропонуєш себе як супроводжуючого, ми тебе правильно зрозуміли? Скільки коштують твої послуги гіда?

Ясин почервонів:

– Я пропоную свої послуги як ваш друг, безплатно, не ображайте мене.

– Умовив! – поспішила відповісти Ксенія. – Це дуже доречно! Дійсно, це небезпечно ходити одним по базарі. Давайте завтра ввечері.

– А що б сьогодні ви хотіли робити?

– Сьогодні ми хочемо піти кудись розважитися, яку дискотеку порадиш?

Ясин трохи подумав і сказав, що з усіх йому найбільше подобається Хард Рок Кафе, тим паче, що туди він може їх провести безкоштовно.

– Це означає, що нам доведеться бути з ним і на дискотеці: цього лишень не вистачало! – зашипіла Лара подрузі на вухо.

Ясин, найімовірніше, запідозрив невдоволення Лари і тут же додав:

– Вам не варто турбуватися, я вас лише проведу всередину. Річ у тім, що я в будь-якому разі збирався йти туди ввечері з моїм товаришем, ми маємо власні плани, тож набридати вам ми не будемо. Але, з іншого боку, якщо раптом вам знадобиться допомога, то буде хтось поруч, до кого ви зможете звернутися.

Ксенія красномовно поглянула на подругу.

– Ок! Ми згодні, – сказала Лара. – Дякую тобі!

Хлопець знітився, нарешті вичавив із себе:

– Було б краще обмінятися номерами телефонів, мало що.

Лара зітхнула:

– Давай, записуй! Значить, зустрічаємося сьогодні об 11 вечора біля Хард Рок Кафе.

Лара боялася, що отримавши її номер телефону, хлопець їй буде постійно надзвонювати, але він коректно відправив лише одне повідомлення, що вже на місці та чекає на них. Ясин представив свого друга, його звали Адель, зростом він був вищий за нього, але ще молодший, русявий і абсолютно не єгипетської зовнішності. Адель теж прекрасно розмовляв російською і працював у відомому готелі, де відпочивали, переважно, багаті туристи з пострадянського простору. Хлопці провели дівчат на дискотеку, знайшли їм вільний столик і пішли. За кілька хвилин Ясин приніс їм коктейлі та побажав гарного відпочинку.

– Молодий, але доволі тямущий, – зауважила Ксенія.

– Це – досвід: хто знає, скільком туристкам він свої послуги пропонував. Зовнішність у нього гарненька, такі знають, що подобаються жінкам і користають з цього.

– Та годі! Ти несправедлива з ним! Що він поганого тобі зробив?

«Нічого… поки що», – подумала Лара.

А дискотека набирала обертів. Відвідувачі були з усіх країн світу, це заводило. Грала найпопулярніша музика цього сезону та світові хіти. Дівчата танцювали й отримували масу задоволення. Щойно на небезпечній дистанції з'являлися єгипетські ловеласи або підпиті європейці одразу ж підходили Ясин з Аделем і невимушено відводили подруг за столик. Лара відчувала на собі погляд Ясина, це її і напружувало та заспокоювало одночасно. Укотре сівши за столик, Ксенія сказала:

– Послухай, кавалерів ми тут не шукаємо, а ось зайві пригоди нам точно ні до чого. Давай запросимо хлопців за наш столик, твій залицяльник все одно з тебе очей не зводить: нам безпечніше, а їм приємно.

Лара погодилася, і ввесь вечір, що залишився, вони провели разом. Ясин дивився на Лару з неприхованим обожнюванням, його тигрячі очі палали вогнем. Після дискотеки хлопці галантно відпровадили подруг до їхнього готелю, Ясин дозволив собі лише побажати доброї ночі та висловити сподівання на завтрашню зустріч. Лара була вдячна за таку делікатність і галантність, хлопці справили на подруг позитивне враження.

Наступного дня на пляжі дівчат знову чекала таця з мангово-полуничним фрешем. Ясин привітно посміхався зі своєї будки, не підходячи до дівчат. Ксенія покликала його:

– Ми тобі дуже вдячні за все, сподіваємося, що можемо і сьогодні на тебе розраховувати.

– О, звісно! Я ж обіцяв, – хлопець увесь аж світився.

Ксенія запросила його присісти на шезлонг поруч:

– Послухай, а правду кажуть, що у вас у Єгипті мати кілька дружин – це буденна практика? Розкажи нам трохи про ваші традиції, це дуже цікаво.

Ясин сів, поклавши папку на коліна:

– Нехай думають, що я вам про екскурсії розповідаю.

– Ага! Удесяте поспіль! – засміялася Лара.

Ясин зніяковіло посміхнувся, дивлячись на дівчину, і продовжив:

– Так, це правда, і я особисто нічого поганого в цьому не бачу. Згідно з нашою релігією ми, чоловіки, маємо право мати 4 дружини одночасно. Багато європейців вважають це виявом хіті, бажанням мати побільше жінок у рамках закону: адже зрада в Ісламі є надзвичайно великим гріхом і донедавна каралася смертю, що стосується як чоловіків, так і жінок. Десь досі це практикують: ставлять зрадників посеред площі та закидають їх камінням до смерті.

– Який жах! Середньовіччя! – прошепотіла Ксенія.

– Однак, Єгипет уже давно цивілізована держава, і звісно, зараз зрада не карається законом: тільки перед Аллахом за це відповідаєш, ну і перед власним чоловіком чи дружиною, які мають повне право на розлучення з усіма наслідками. Закон про 4 дружини існує з давніх часів, коли багато чоловіків гинули від численних воєн і важкої роботи, залишаючи велику кількість самотніх жінок. Цей закон, насамперед, продиктований в інтересах жінок, щоб жодна не залишилася без чоловіка, який зміг би її утримувати, захистити і подарувати їй радість материнства.

– Що стосується давніх часів, то я з тобою можу погодитися, – перебила Лара, – але зараз? Адже в наш час чоловіки не гинуть так масово на війні, кількість чоловічого населення приблизно дорівнює жіночому, принаймні в молодому віці.

– У нашому світі жінці важко прожити самій, без чоловіка: 70% жінок не працюють, багато хто з них не має освіти, крім початкової. Знову ж-таки, що робити вдовам, сиротам, негарним жінкам чи тим хто має фізичні вади? Такі жінки можуть стати другою, третьою чи четвертою дружиною. Якби можна було мати тільки одну дружину, в Єгипті досить багато молодих і вродливих дівчат для цього, в інших жінок шансів вийти заміж просто не буде. І потім, Іслам – це справедлива релігія, яка велить ставитися до всіх дружин однаково: однакова кількість грошей і подарунків, однакове житло і забезпечення, однакова кількість днів для сексу, і кожну дружину чоловік повинен любити теж однаково.

– Хіба це можливо?! Немає однакових людей, не можна любити всіх однаково… хіба що тільки матір своїх власних дітей. І то не факт!

– Так, це дуже складно. Тому в Корані написано, що якщо не можеш дотримуватися цих правил, то й не одружуйся. Ображати дружин несправедливістю – це теж великий гріх. Тому в наш час це рідкісне явище: не кожен чоловік може собі дозволити утримувати дві сім'ї, не кажучи вже про три чи чотири. Якщо таке й трапляється, то це намагаються тримати в секреті, бо сучасні жінки далеко не з радістю зустрічають новину про нову дружину власного чоловіка і мають повне право подати на розлучення. Скажімо так, що це явище переважно зустрічається у селах, або в тих випадках, коли можна приховати цей факт: наприклад, чоловік працює в іншому місті чи країні і має там сім'ю, а на вихідні та у відпустку їздить до першої дружини, яка ні про що не підозрює.

– Як на мене, це дуже витончений вид зради в межах закону, – заявила Лара.

– Ну, а ти як, мрієш про 4-х дружин? – підморгнула Ксенія.

– Мріють усі, особливо в молодості, та може і в старості теж, – засміявся Ясин. – Не мудро це заперечувати! Але життя розставляє все на свої місця. Тут і вперше складно одружитися: жодна дівчина, яка себе поважає, не вийде заміж за чоловіка, у якого немає власного житла. Як і скрізь, у Єгипті – це дороге задоволення, тому багато хто одружується пізно, поки не заробить необхідну суму на купівлю квартири чи будинку.

– Вважаю це дуже розумним. А ти теж тут для того, щоб заробити собі на квартиру? – Лара хитро подивилася на хлопця.

– Ні, мені пощастило: мій батько доволі заможний і побудував багатоквартирний будинок, де в кожного з його синів є власна велика квартира. Я хочу заробити на ремонт, ну і на решту… – Ясин зам'явся.

– А як же сестри, для них квартиру не виділяють хіба? – вигукнула Ксенія.

– Я ж казав, що дівчата, виходячи заміж, ідуть жити до чоловіка. Їм квартири не потрібні, їх батьки забезпечують приданим.

– Отже, ти доволі вигідний наречений? Квартира є, хороша робота теж. Наречену вже знайшов? – Лара продовжувала хитро посміхатися.

– Ні. Мені ніколи, я працюю. Наречених нам батьки шукають. Та й не готовий я ще до одруження!

Дівчата перезирнулися.

– Шукають батьки? Оце так! Точно середньовіччя!

Хлопець почервонів:

– Ну, навіщо ви так! Я, наприклад, згідний на це. Як я можу знайти наречену, коли у нас навіть немає можливості познайомитися? Особливо тут! Шарм Ель Шейх – це штучне місто, збудоване задля туризму, й існує лише 25 років. Тут немає місцевого населення, єгипетських родин, а лише ті, хто приїздить на роботу. Навіть одружені не завжди можуть привезти сюди свою сім'ю, бо орендувати житло та забезпечувати сім'ю в Шарм Ель Шейху коштує дуже дорого, не кажучи вже про освіту. Дівчата у нас самі на роботу не їздять, жодна порядна родина не відпустить доньку працювати на курорт без нагляду: потім буде складно видати її заміж. То де мені шукати наречену? А батьки знають, у яких пристойних сім'ях є доньки на виданні, тай щоб симпатична була й освічена, і щоб із нашого кола – теж важливо: у нас не вітаються нерівні шлюби, вони потім розпадаються.

– А як же почуття, кохання? Чи це не важливо? – запитала Лара.

– Чому? Звісно важливо! Спочатку, нам показують фотографії обранців: якщо зовні не подобається, можна відмовитися. А якщо сподобалися один одному, то оголошуються заручини. Після цього офіційно нареченому з нареченою можна зустрічатися, проводити разом час, щоб краще пізнати одне одного. Звісно, без фізичної близькості, до шлюбу це неприйнятно. Зазвичай, у цей час і приходить кохання, після чого призначають весілля.

– А якщо не приходить?

– Тоді розривають заручини. Але з досвіду можу сказати, що це трапляється рідко.

– А що, по-іншому познайомитися зовсім не можна, без втручання батьків? – запитала Лара.

– Можна, звісно. Наприклад, в університеті, в кіно, навіть просто випадково на вулиці. У мене, як я вже казав, такої можливості тут, у Шармі, немає. Але вибір усе одно спершу мають схвалити батьки: їхнє слово для нас закон.

Дівчата були здивовані, адже багатьох фактів вони не знали.

– У вас усе відбувається, як пишуть у книжках, суворо та згідно приписів. А в нас усе спонтанно, вже й не знаю, добре це чи погано. Але, напевно, не дуже добре, оскільки Ксенія розлучена, а я двічі одружена, – Лара дивилася прямо в очі Ясину, – ось і син від першого шлюбу вже великий. Так-так, мені давно не 28, на жаль.

Очі Ясина заволокла туга, він відвернув голову.

– Це все дуже цікаво, але нам час на обід. Дякую тобі за таку пізнавальну розповідь! – сказала Ксенія.

Дівчата почали одягатися.

– А можна після обіду вас запросити покататися на катамарані? Я вам покажу найбільший риф, він розташований недалеко, у цій затоці, – хлопець із надією дивився на дівчат.

Подруги з радістю погодилися та мерщій чкурнули з пляжу.

По обіді Ясин із масками та ластами для пірнання вже чекав подруг біля входу. Разом із ним був ще один хлопець не надто приємної зовнішності, величезний і волохатий.

– Брррр! Як йому не гаряче? – прошепотіла Ксенія.

– Зате взимку не холодно, – засміялася Лара.

– Його присутність обов'язкова? – запитала вона в Ясина.

– Це власник катамарана, без нього не обійтися, – він знизав плечима.

Дійсно, недалеко, з іншого боку затоки, розкинувся величезний риф. Він не був продовженням берегової лінії, як зазвичай, а немов виріс із морського дна величезним стовпом. Дівчата поплавали навколо нього, граючись зі зграями різнокольорових риб, і незабаром вирішили повернутися назад.

– Ти дуже добре плаваєш, – похвалив Ясин Лару.

– Так, я з дитинства займалася плаванням, брала участь у змаганнях і отримала спортивний розряд.

– О, тож, ти маєш плавати краще за мене. Давай перевіримо, хто швидше до берега допливе? Пляж уже близько.

Дівчина погодилася, плавати вона любила. Лара стрибнула у воду і швидко попливла до берега, але маска від стрибка зсунулася і почала пропускати воду. Дівчина допливла до мілководдя і зупинилася, щоб поправити маску.

– Так, ти дуже швидко плаваєш! За тобою не встигнути! – до неї підплив Ясин, – щось сталося?

– Маска воду пропускає.

– Давай, допоможу!

Хлопець узяв у руки маску і розвернув Лару до себе. Подивився їй просто в очі і раптом пристрасно поцілував у губи. Лара задихнулася від несподіванки:

– Ти що, з глузду з'їхав?

– Вибач, я не зміг утриматися. Я… я… я… вибач, – пробурмотів він, розвернувся і поплив в інший бік.

Дівчина постояла ще хвилину, цілком приголомшена його вчинком, і попливла в бік пляжу.

– Де ти так довго була? Залишила мене одну з цим горилою, а він дивився на мене, як на стиглий банан – довелося вдавати, що я теж із вами граю в доганялки, і добиратися до берега вплав, – поскаржилася Ксюша.

– Вибач, я не подумала.

– Та годі, проїхали! А де наш персональний гід?

– Пішов попрацювати, іноді ж треба хоча б робити вигляд! – пожартувала Лара.

Ясин підійшов лише тоді, коли помітив, що дівчата почали збиратися, мав погляд побитого собаки:

– У нас усе в силі щодо поїздки в Старе місто чи ви вже передумали?

– Та ні, з чому б це раптом? – здивувалася Ксенія, – зустрічаємося, так як і домовлялися.

Лара не знала, як поставитися до витівки Ясина: звісно, це не повинно більше повторитися, тим паче, що вона не давала йому жодного приводу. Але з іншого боку, це сталося якось по-дитячому наївно, тож вона не могла злитися на нього по-справжньому. Лара вирішила не надавати цьому значення і не псувати всім вечір.

А поїздка вдалася на славу: Ясин водив дівчат різноманітними крамничками, торгувався з продавцями, радив, що ліпше купувати, почастував подруг очеретяним соком і подарував їм кілька сувенірів на пам'ять.

В одній із крамниць господар запропонував дівчатам переодягнутися в національне вбрання для фотографій, а поки вони фотографувалися, він усе повторював Ясину, який же він щасливий, якщо у нього така гарна наречена. Кого він мав на увазі ніхто уточнювати не захотів, було просто весело. Хлопець провів дівчат до готелю і сказав, що завтра на пляжі його не буде, бо їде з туристами на екскурсію.

– Дуже шкода! – сказала Ксенія, – завтра наш останній день, післязавтра вранці ми відлітаємо.

Ясин, із погано прихованим відчаєм, запросив на завтра дівчат у ресторан, але вони відмовилися. Вони бачили, як він засмутився, тож погодилися піти в одну з кав’ярень на Наама Бей.

Ранок подруги присвятили морю, а після обіду вирішили скласти всі речі у валізи, щоб увечері бути цілком вільними. Ясин у красивій блакитній сорочці чекав на дівчат на ресепшн у готелі. Вони трохи погуляли Наама Бей і вибрали одну з багатьох кав'ярень, де якраз танцювали знаменитий чоловічий танець зі спідницями. Дівчата ніколи раніше такого не бачили і їм було надзвичайно цікаво.

– Ларо, ти ще сердишся на мене? – тихо запитав Ясин.

Вона весело подивилася на нього й відповіла:

– Уже ні, ти заслужив моє прощення своєю зразковою поведінкою, – і дзвінко розсміялася.

Сьогодні вони вирішили пити пиво, розслабилися і просто насолоджувалися своїм останнім вечором у Єгипті. У дівчат був чудовий настрій, от лише Ясин був трохи сумний.

– Ти справді заміжня? – раптом запитав він.

– Так, а який сенс обманювати? І в мене є син. – Лара серйозно подивилася на Ясина. – Мені 35 років, розумієш?

– А ось це дійсно не має жодного значення, – тихо відказав він.

Лара відвернулася, відповідаючи подрузі, як раптом відчула ледве відчутний поцілунок у плече. Чи був це ефект від алкоголю, чи від того, що цей вечір останній, Лара просто зробила вигляд, що не помітила, але тілом пробігла гаряча хвиля. У той момент їй важко було зізнатися самій собі, що це було приємно. Навіщо морочити собі голову? Завтра і так усе скінчиться.

Ясин, як зазвичай, провів дівчат до готелю. Почали прощатися, але він узяв Лару за руку. Ксюша поспішила залишити їх наодинці.

– Ларо, будь ласка, не йди! Давай ще пройдемося, тож не пізно. Хочеш, підемо в ресторан? – хлопець відчайдушно намагався хоч якось затримати дівчину.

– Ні, вибач! Тоді ми перетнемо межу дружнього спілкування, а на більше я не готова.

Вона поцілувала його в щоку і швидко зайшла в готель. Ясин простояв ще кілька годин навіщось біля готелю, але Лара вже про це не дізнається. Вона збирала останні речі, коли раптом згадала, що навіть не подякувала Ясину. Дівчина взяла телефон і написала йому повідомлення: «Я дуже тобі вдячна за все, сподіваюся, ти дуже скоро знайдеш красиву та хорошу наречену, гідну тебе». За хвилину прийшла відповідь: «Мені вже більше ніхто не потрібен, крім тебе». Лара була здивована, проте вирішила цим усім не пепейматися, адже всі її думки було зосереджено навколо складної та неприємної розмови із чоловіком, котра її очікувала вдома. Вранці вже дорогою в аеропорт її наздогнало ще одне сповіщення: «Вибач, але я не можу тобі цього не сказати: я тебе кохаю».

– Ну, мати, ти даєш! – чудувалася Ксенія, котра сиділа поруч, – і це лише за 3 дні! Ти що з хлопцем зробила?

– У тому то й річ, що лише 3 дні: про яке кохання може йти мова? Через тиждень забуде!

– А що Марко?

– Чекає вдома, – зітхнувши, відповіла Лара, – очі б мої його не бачили.

А в цей час Ясин самотньо стояв біля оглядового майданчика аеропорту і тужливим поглядом проводжав літаки, що здіймався в блакитну височінь.