Цитаты из книги «Исповедь», страница 9

Господи Боже наш, "у тіні ж крил Твоїх" здобудемо ми надію: укрий нас і понеси нас. Ти понесеш, Ти понесеш малих дітей і до сивини носитимеш їх - бо сила наша тоді сила, коли це Ти; тільки наша - вона безсилля.

Тебе ніхто не втрачає, крім тих, хто Тебе покидає, а хто покинув - куди піде й куди втече? Тільки від Тебе милостивого, до Тебе, гнівного.

Блажен, хто любить Тебе, в Тобі друга й заради Тебе ворога.

Час не минає марно й не котиться без усякої дії на наші почуття: він творить у душі дивні справи.

Бережись, одначе, скверни, душе моя, ти, що перебуваєш під покровом Бога батьків наших, хвали гідного і звеличуваного в усі віки; бережись скверни.

О, ворожа дружбо, невловима розпуста розуму, прагнення шкодити на сміх і в забаву! Прагнення чужих збитків без гонитви за власною вигодою, без усякої жадоби помститись, а просто тому, що кажуть: "ходімо, зробимо", й соромно не бути безсоромним.

Почуй, Господи, молитву мою, нехай не ослабне душа моя під рукою Твоєю, нехай не ослабну я, засвідчуючи перед Тобою милосердя Твоє, відірвавши мене від усіх злих шляхів моїх; стань для мене солодшим від усіх спокус, які вабили мене; нехай полюблю Тебе всіма силами, припаду до руки Твоєї всім серцем своїм; позбав мене всякої спокуси до кінця днів моїх.

Ніхто нічого не робить добре, якщо це супроти волі, навіть якщо людина робить щось добре.

Забави дорослих називаються справою, у дітей вони також справа, але дорослі за них карають, і ніхто не жаліє ні дітей, ні дорослих.

Лихо гріхам людським. І людина говорить це, і Ти жалієш її, бо Ти створив її, але гріха в ній не створив.