Цитаты из книги «Исповедь», страница 8

Я удивлялся, что остальные люди живут, потому что тот, которого я любил так, словно он не мог умереть, был мертв: и еще больше удивлялся, что я, его второе «я», живу, когда он умер. Хорошо сказал кто-то о своем друге: «половина души моей». И я чувствовал, что моя душа и его душа были одной душой в двух телах, и жизнь внушала мне ужас: не хотел я ведь жить половинной жизнью. Потому, может быть, и боялся умереть, чтобы совсем не умер тот, которого я так любил.

Я думаю, что чем больше я его любил, тем больше ненавидел я смерть и боялся, как лютого врага, ее, отнявшую его у меня. Вдруг, думал я, поглотит она и всех людей: могла же она унести его.

Мало любить Тебе той, хто любить іще щось і любить не заради Тебе.

Найліпший служитель Твій - той, хто не думає, як би йому почути, що він хоче, але хоче того, що він од Тебе почує.

Добре в мені влаштовано Тобою, це дар Твій; зле в мені - від проступків моїх, засуджених Тобою.

Друзі, мстячи, розбещують, а вороги зазвичай виправляють.

Ті, хто шукають радіти зовнішньому, швидко в'януть, розтрачують себе не зриме та скороминуще і у своїй зголоднілій уяві намагаються скуштувати неіснуючої їжі.

Я запитував, що ж таке гріховність, і знайшов не субстанцію: це розбещена воля, що від вищої субстанції, від Тебе, Бога, повернулася до нижчого, відкинула геть "внутрішнє своє" і міцніє в зовнішньому світі.

Геть усе; облишмо ці дурниці; звернімося тільки до пошуків Істини. Життя жалюгідне; смертний час невідомий.

Мудре й дурне - це як їжа, корисна або шкідлива, а слова, вишукані та прості, - це посуд, міський і сільський, у якому можна подавати й ту й іншу їжу.