Тіні забутих предків Текст

Нет в продаже
Те, кто искали эту книгу – читают:
Коні не винні
Михайло Коцюбинський
Вибрані твори
Михайло Коцюбинський
Тіні забутих предків. Новели (збірник)
Михайло Коцюбинський
106
Развернуть
Уведомить о начале продаж:
Как читать книгу после покупки
Цитаты 22

Бо що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт... нетривке й дочасне.

+13SeagullJonathan_LiveLib

Сумно повістувала трембіта горам про смерть. Бо смерть тут має свій голос, яким промовляє до самотніх кичер.

+3Mary_Mars_LiveLib

Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна.

+2geksly25_LiveLib

Він хотів крикнуть на всі легені, щоб луна покотилась з гори на гору, аж до крайнеба, щоб захитати море верхів, але раптом почув, що його голос пропав би у сих просторах, як комариний писк…

+2geksly25_LiveLib

Тут була тиша, великий спокій природи, строгість і сум. За плечима в Івана росли вже гори і голубіли удалині. Орел здіймався з кам'яних шпиць, благословляючи їх широким розмахом крил, чулось холодне полонинське дихання, і розросталось небо. Замість лісів тепер слався землею жереп, чорний килим повзучих смерек, в якому плутались ноги, і мхи одягали камінь зеленим шовком. Далекі гори одкривали один за одним свої верхи, вигинали хребти, вставали, як хвилі в синьому морі. Здавалось, морські буруни застигли саме в ту мить, коли буря підняла їх з дна, щоб кинуть на землю та заллять світ.

~

Не раз, прокинувшись уночі, серед ворожої тиші, він тремтів, сповнений жахом.

Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна.

~

З чорного неба капали зорі, й пливла по ньому білим шумом небесна ріка.

~

Життя наше коротке - блисне та й згасне.

~

Тугий скруцак з рушника, мокрий і замашний, гатив з лускотом в спини направо й наліво. Від нього тікали, серед реготу й крику, перекидаючи стрічних, збиваючи пил і псуючи повітря. Поміст двигтів у хаті під вагою молодих ніг, і скакало на лаві тіло, трясучи жовтим обличчям, на якому усе ще грала загадкова усмішка смерті.

На грудях тихо бряжчали мідяні гроші, скинуті добрими душами на перевіз.

Під вікнами сумно ридали трембіти.

0Katzenblick_LiveLib

Тусок обіймав серце Івана, душа банувала за чимсь крашим, хоч невідомим, тяглася в інші, кращі світи, де можна б спочити.

0Mary_Mars_LiveLib

А може, нема нічого. Може ніч затопила вже гори, може, зсунулись гори, роздушили усе живуще і лиш одно Іванове серце глухо калата під кептарем у безкінечних мертвих просторах? Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце. Щось велике, вороже душить його, ся затверділа тиша, байдужий спокій, сей сон небуття. Нетерпляче стукала йому по голові...

0Mary_Mars_LiveLib

Вони обоє знали, що то бродить по лісі невидима сокира, гупа об дерева і хека з втомлених грудей.

0geksly25_LiveLib

А над ними розстелилося небо, ся полонина небесна, де випасаються зорі, як білі овечки.

0geksly25_LiveLib

- Де ти волочишся все?! - сердивсь Іван.- Гляди, Єаздине!

Але Палагна тільки сміялась.

- Овва! То вже мені і погуляти не вольно… Я хочу набутись. Раз жиємо на світі…

0geksly25_LiveLib
Купите 3 книги одновременно и выберите четвёртую в подарок!

Чтобы воспользоваться акцией, добавьте нужные книги в корзину. Сделать это можно на странице каждой книги, либо в общем списке:

  1. Нажмите на многоточие
    рядом с книгой
  2. Выберите пункт
    «Добавить в корзину»