Читать книгу: «Нотатки проповiдника»

Книга пропонується всім бажаючим дізнаватися більше про Бога, Біблію та християнське життя. Завданням автора було: донести до читача несуперечність Біблії та Наукових дисциплін, а підтвердження їхньої відповідності один одному та узгодженості. У книзі не йдеться про релігійність, церковні вчення та деномінаційні відмінності.

Також ті, хто вивчає Біблію для служіння в проповіді, знайде чимало корисного про поширені помилки у трактуванні Святого Письма. Усі цитати взято з «Російського Синодального перекладу Біблії».

Біблія – це не казка, не зібрання легенд та фантастичних оповідань.Біблія – це історична книга, що підтверджується відкриттями в археології та астрономії, а також описує історичні події про втручання Бога в життя окремих людей, народів та цивілізацій.

Книга стане добрим подарунком як християнам, так і людям, які шукають Бога і Спасителя своїх душ і вічності з Ним. Приємного читання!

Пропоную вам мої духовні скарби, які я отримав від мого Спасителя та Творця.

Передмова

На самому початку свого християнського шляху зіткнувся з протиріччями в Біблійних навчаннях. Я почав читати книги, написані християнськими авторами. І побачив, що скільки авторів книг, стільки й думок про Біблійні тексти, і висновки просто суперечили один одному. Мимоволі запитав: де ж думка Автора Біблії. Той, хто складав Біблійні тексти, невже писав настільки неоднозначно? Коли ми беремо до рук Біблію, нас ніхто не змушує ставати критиками написаного. Автор цих текстів має безмежний вік та досвід у будь-якій з дисциплін усіх наук, що існують у минулому, теперішньому та майбутньому. Критик вимірює якийсь твір відповідно до своїх знань і уявлень у певній галузі науки чи культури. Але як ти, як критик, можеш оцінити автора Біблії, який створив те, що ти вивчаєш? Я маю на увазі Всесвіт, з усіма його силами взаємодії речовини і тебе, «критика», в тому числі.

Для початку тобі, як читачеві Біблійних текстів, слід визначитися з твоїм ставленням до Автора Біблії. Хто він для тебе? Автор, якого ти зважуєш на терезах свого сприйняття і розуміння, або Вчитель, який знає і розуміє набагато більше, ніж будь-хто з тих, хто жив і на планеті Земля? Отже, якщо ти критик, то Біблія для тебе – не більше ніж художньо-історична книга, тексти давніх письменників. Якщо Автор для тебе Вчитель, то Біблія для тебе – Підручник. Твоє ставлення до Автора Біблії надалі змінить усе твоє життя та сприйняття того світу, в якому ти існуєш, хоч би яким він був. Але ніхто ніколи не залишався байдужим до Біблійних текстів.

Я наведу лише три тексти (їх набагато більше) з Біблії, де Бог говорить про Свою книгу.

"… і подано через Ангелів, рукою посередника. Але посередник за одного не буває, а Бог один". (Гал. 3:19-20) "Бог, що багато разів і багаторазово говорив здавна батькам у пророках". (Євр. 1:1)

"… знаючи насамперед те, що ніякого пророцтва в Писанні не можна дозволити самому собі. Бо ніколи пророцтво не вимовлялося з волі людської, але прорікали його святі Божі люди, будучи рухомі Духом Святим". (2 Петра 1:20-21) На основі цих текстів я бачу, що Бог один, а нас, людей, багато, що пророки писали під диктовку Бога свої книги, які згодом увійшли до зборів канонічних текстів. Біблію ще називають – Писання або Слово Боже, яким воно є. Пророків, що писали Біблію, налічують приблизно сорок людей, які жили у різні часи. Святе Письмо писали протягом 1500 років, приблизно від 1800 до 330 року до нашої ери.Біблія – це не мудрість старців, не філософські міркування, а Слово Боже. У цьому світлі Біблія – це не просто зібрання пророчих книг, а єдина книга, написана одним Автором.

Ставлення до Біблійних текстів.

Як Ісус ставився до Писань? Адже Ісус для нас, християн, є взірцем, еталоном ходіння за Богом та перед Богом. Ось кілька висловлювань Ісуса з текстів Нового заповіту. "Якщо Він назвав богами тих, до яких було слово Боже, і не може порушитися Писання" (Ів. 10:35). Для Ісуса Біблійні тексти були і залишаються незаперечними (аксіомою).

"Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтеся, не знаючи Писань, ані сили Божої…" (Матв. 22:29). Ісус також навчав, що Біблійні тексти та їх автор нерозривно пов'язані. "І почавши від Мойсея, з усіх пророків пояснював їм сказане про Нього в усьому Писанні" (Лк. 24:27). Він навчав своїх учнів, що Він, Ісус, є виконанням усіх пророцтв, записаних у Біблійних текстах.

Біблія, Священні тексти, Писання (це все одна і та сама книга), говорять про три основні істини: 1) про Бога, 2) про людину, 3) про взаємини між Богом і людиною. Все, що написано в Біблії, стосується або Бога, або людської сутності, або розкриваються відносини між Творцем і Його творінням.

Ісус ставився до Писань, як до непогрішного, непорушного Слова від Бога; Святе Письмо історично показує дії Бога на Землі серед людей; все Писання говорить про одну особистість – Ісуса Месії, нащадка царя Давида та Авраама, патріарха всього Ізраїльського народу, для якого були написані Закон, Писання і Пророки.

У законі Мойсеєвому є така заповідь:

"Недостатньо одного свідка проти будь-кого в якійсь вині, і в якомусь злочині, і в якомусь гріху, яким він згрішить: при словах двох свідків, або при словах трьох свідків відбудеться справа" (Повторення Закону 19:15). Також: "…при устах двох чи трьох свідків буде тверде всяке слово" (2 Коринф. 13:1).

Візьмемо це за основу для того, щоб розуміти та вивчати Біблійні тексти. Тобто, про що ми говоримо? Для того, щоб міркувати над будь-якою темою з Біблії, необхідно ґрунтуватися не менше, ніж на 2-х або 3-х уривках Біблії, які відносяться до теми, що вивчається. На підставі одного уривка Біблії, не можна робити будь-які висновки. “Релігія має бути логічною, наука має бути етичною”.

У цій книзі всі тексти написані з моїх проповідей про Бога і на основі мого вивчення Біблійних текстів. Якщо щось збігається з іншими авторами, це означає, що ми читаємо і вивчаємо одне джерело наших знань – Біблію, Святе Письмо.

Розділ 1
Початок твору та астрономія

книга Буття, перший розділ.

«На початку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший». (UKR Буття 1:1-5)

Написане в цих рядках Біблії виглядає, начебто, автор рядків знаходився на тому місці, де має бути Земля. І подальший опис створення Сонячної системи йде саме з цієї перспективи. Не з боку, щоб бачити всю Сонячну систему з нашою зіркою, а з точки де з'являлася наша планета. Висновок: Бог у видіннях (чи сновидіннях), Адаму показував як Він творив Землю і що на ній. Перший розділ Буття, написаний не Мойсеєм і навіть не Ноєм, що врятувався від всесвітнього Потопу. Опис творіння Землі було написано першою людиною Землі, Адамом.

Тому виникає таке питання: чому Сонце і зірки "з'явилися" тільки на 4-й день, адже рослини створені в 3-й день творіння, але без світла рослинність не зростатиме? Все створення нашої Сонячної системи відбувалося не спонтанним чином, а створювалося нашим Творцем для 3-ї планети від зірки. З самого початку нашу зірку "калібрував" Творець так, щоб вона була придатною для життя на Землі.

Чи не червоний карлик зі знищуючими все живе на планеті, своїми спалахами. Витяг із всесвітньої енциклопедії:

“Оскільки червоні карлики досить тьмяні, то ефективна земна орбіта має бути близькою до зірки. Але планета, розташована надто близько до зірки, стає постійно зверненою до неї однією стороною. Це явище називається приливним захопленням. Воно може викликати різницю температур у різних півкулях (нічній та денній), оскільки на денній півкулі завжди тепло (можливо – дуже спекотно), а на нічній температура може наближатися до абсолютного нуля. Щільна атмосфера, проте, могла б забезпечити деяке перенесення тепла на тіньову півкулю, але це, своєю чергою, викличе сильні урагани лінії переходу від освітленої боку до неосвітлюваної”.

У Буття, 1-му розділі, 4-му вірші написано: "…і побачив Бог світло, що він хороший". Сенс цих слів не в тому, що Бог жив у пітьмі і вперше побачив світло від зірки, і Йому стало добре від цього. Сенс у тому, що Творець, запалюючи нашу зірку, дав їй стільки речовини (від водню до заліза – 26 елементів), щоб вона була гарною для життя на Землі. Алілуйя Йому за це! Він «відкалібрував» Сонце під свій проект. Отже, перейдемо до відповіді питання. На 4-й день творіння акреційний диск навколо зірки розпорошився достатньо, щоб стало видно Сонце, Місяць та інші зірки. А світло було з першого дня творіння, але через щільність акреційного диска навколо зірки, у перші три дні творіння, світло не було прямим, а розсіяним. Рослинам все одно, яке світло, пряме або розсіяне, головне, щоб воно було. Зазвичай газова хмара складається приблизно на три чверті з водню і на чверть з гелію, до його складу також входить невелика кількість молекул води та вуглекислого газу. Якщо хмара досить щільна і холодна, під впливом сил гравітації вона починає стискатися, а енергія гравітації перетворюється на теплову енергію. При підвищенні температури хмари збільшується і тиск усередині нього. В результаті виникає взаємодія між силою гравітації, що змушує хмару стискатися, і тиском газу, що стримує цей процес. У міру стиснення зростають як тиск, так і температура в центральній частині хмари. У якийсь момент температура і тиск досягає такої величини, що водень перетворюється на гелій, а температура в центрі хмари стає значно вищою за мільйон градусів. Тиск зростає настільки, що процес стиснення припиняється. Так завершується формування нової зірки. Як правило, хмара газу ще й обертається, зрештою приймаючи форму диску. Молода зірка опиняється в центрі, а навколишній диск служить основою для формування планет. Диск зазнає ряду кардинальних змін: більша його частина “здувається” у простір випромінюванням молодої зірки, але найчастіше залишається певний обсяг газу та пилу для формування планетної системи. Саме так виникла наша Сонячна система. При створенні нашої Сонячної системи було багато водяної пари.

“…і Дух Божий гасав над водою” (Буття 1:2).

Апостол Петро, який не має наукових ступенів та телескопів для спостережень за зірками, пише у своєму посланні (2 Петра 3:5), що “на початку словом Божим небеса та земля складені з води та водою”. Червоні карлики набагато активніше Сонця (зірковий вітер таких зірок не набагато слабше, ніж у нашого Сонця). Дуже потужні сонячні спалахи в системі червоного карлика можуть бути згубними для життя на планеті. Магнітне поле планети могло б частково вирішити цю проблему, стаючи бар'єром для радіації, але у планет з приливним захопленням його в більшості випадків бути не може, тому що відсутність обертання планети означає також відсутність обертання ядра.

А також зірка не надто велика, щоб своєю яскравістю та зоряним вітром "здувати і випалювати" атмосферу. Апостол Петро не був астрономом, фізиком-ядерником або аматором астрономії. Він був звичайним рибалкою з невеликого села. Але він знався на освіті планетарних систем краще, ніж сучасні вчені у цій галузі. Петро був послідовником Христа, з відкритим серцем, і водій Духом Святого, чого бажаю і нинішнім “вченим”. Астрономічні спостереження та відкриття жодним чином не спростовують написане в Біблії, навпаки підтверджують і стверджують істинність Священні тексти.

У грудні 2020 року 400 астрономів і астрофізиків світу зібралися в Парижі, щоб обговорити сенсаційні результати досліджень Всесвіту, проведених інфрачервоним телескопом ISO. Він був запущений Європейським космічним агентством у 1995 році.

Телескоп показав, що приблизно половина зірок має планети, а в космосі – в будь-якій його частині – багато водяної пари. "Всесвіт буквально купається у воді", – здивовано констатував один із учасників Паризької конференції.

Прийнято вважати, що Земля на початку своєї освіти була схожа на кулю, що димить, з численними вулканами і всюди розтікалися потоки розпеченої розплавленої лави. Це хибне уявлення.

У нашій Сонячній системі знайдено багато об'єктів (астероїдів, супутників інших планет, а також самих планет), які наполовину або повністю складаються з води. Це говорить про те, що акреційний диск нашої майбутньої Сонячної системи містив велику кількість водяної пари. І при створенні Земля була схожа на великий "ком бруду", вкритий водою. Тяжкіші елементи і з'єднання кинулися до центру утворюючи ядро планети. Під дією сил гравітації і тиску ядро почало розжарюватися, виштовхуючи тиском, що створюється, більш щільні частини “бруду” на поверхню води утворюючи сушу. Таким чином усередині нашої планети утворилася велика кількість порожнин, що заповнюються тією ж водою. Під час Потопу саме ця вода заповнила всю поверхню Землі, знищивши всю флору і фауну.

"І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий. І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так. І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно. І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так. І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно. І був вечір, і був ранок, день третій". (UKR Буття 1:6-13)

Вода була під атмосферою (океан) і над атмосферою (за межами лінії “Кармана” за атмосферою вище ста кілометрів), створюючи парниковий ефект. Тому на всій планеті була однакова температура, що трохи відрізнялася на полюсах і вершинах гір. Різниця становила ±15(?) градусів. Велика вологість на землі та в повітрі створювали ідеальні умови для всієї створеної флори.

Бурштин, скам'янілий смола дерев. У бурштині, крім дрібних комах, ще є бульбашки газу. Це атмосфера тих часів. За складом атмосфера складалася від 25% до 40% кисню. І не дивно, за таких тепличних умов рослинність була дуже рясна, як в екваторіальній зоні в даний час. І ще: коли Бог створив тварин, на початку вони не були м'ясоїдними. Всі харчувалися рослинністю, і лев та динозаври (дракони). Всю цю рослинність потрібно було оновлювати.

"І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так. І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі. І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре. І був вечір, і був ранок, день четвертий. І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно. І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі! І був вечір, і був ранок, день п'ятий. І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так. І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно. І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі! І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам! І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталоск. І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий". (UKR Буття 1:14-31) Дивний факт: коли Бог творив тварин – Він говорив (давав вказівки, як робити), а коли творив людину, ніде у Писаннях не написано, що Він говорив. Він був зайнятий, творячи своє відображення. Бог власноруч робив Свій образ та подобу. "Як Художник, бачив Себе, так і ліпив". Кожен із народжених людей на Землі є Його ексклюзивом. (Псал. 138:13)

Буття 2 розділ – "І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю. І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю". (UKR Буття 2:5,6) Ще один факт, який описує Біблія про початок створення: "…але пара піднімалася з землі і зрошувала все обличчя землі". Слово, яке перекладено як “пар”, позначає густий щільний водяний туман, який з'являвся перед сходом сонця. Все, що було на поверхні Землі, покривалося вологою. Через воду, що була над атмосферою, на Землі створювався парниковий ефект, внаслідок чого не було різких перепадів температур, отже, було зміни сезонів літо – зима. Атмосфера була рівномірно прогріта, зайва волога не збиралася в хмари, отже, не було дощів. Вологи землі і атмосфері було надміру для бурхливого розвитку всіх видів рослин. Зміна сезонів виникла після Потопу.

"…повсяк дня землі сіяння і жнива, холод і спека, літо і зима, як день і ніч не припиняться" (Буття 8:22). На острові Гренландія, який нині покритий багато метровим шаром льоду і снігу, на ділянках землі, що оголилися, знаходять скам'янілі пні червоного дерева. Це говорить про те, що клімат на всій Землі м'який, як пізня весна. На Землі не було зміни сезонів, не було пустель, піщаних та крижаних, рівень океанів був набагато нижчим. Зараз ми живемо на руїнах, колись прекрасного, Божого створіння – планета Земля. Умови були настільки хорошими, що до Потопу, людина жила понад дев'ятсот років. Тварини не ділилися на м'ясоїдних та травоїдних: усі були травоїдними. Москіти не кусалися, не пили кров. То був Рай. Землеробством можна було займатися цілий рік. Вся, ця зелена маса, що бурхливо зростала, вимагала оновлення, тому всі вживали в їжу зелень. Ніхто не помирав до гріхопадіння людини і в планах Бога не було смерті. Для нас смерть – це не природний процес. Великі тварини поїдали великі рослини, менше тварини – менші рослини. Великі зуби у динозаврів були призначені для пережовування деревини. Ви бачили, які зуби у дробарок на паперовому комбінаті? Ведмідь панда має потужні щелепи, ікла та зуби, такі ж, як у його побратимів – інших різновидів ведмедів. Але він харчується виключно травою – бамбуком.

Розділ 2
Перші люди на Землі

У Біблії Бог говорить про те, що спочатку Він створив зірку, на ім'я Сонце, потім планету "з води та водою" придатну для життя, дав з'явитися суші, зробив на ній рослини, тварин, риб, птахів. І під кінець Свого творіння створив людину за образом і подобою Своєму. Людина зовні схожа на деяких тварин, але людина не відноситься до будь-якого класу або виду тварин. Людина – це окрема від решти тваринного світу істота. Жодна тварина ніколи не створювала жертовника чи будівлі для поклоніння комусь чи чомусь. Це говорить про потребу людини у духовній сфері. У тваринного світу, ні в кого з його видів та сімейств немає такої потреби.

Біблія нам відкриває, що людина – не лише фізична та душевна істота, а й духовна. Ми можемо оперувати у духовному світі. Третій розділ книги Буття описує події, які не піддаються опису науковими термінами. Розмова з Богом, два дерева, які не відрізнялися на вигляд один від одного, але одне несло прокляття, інше давало життя вічне. Обидва дерева були отруйними, та його плоди не отруювали організм. Між ними була духовна різниця. Жодна тварина не була образом і подобою Творця нашого світу. Людина відрізняється від усіх тварин, риб та птахів тим, що у нас, людей, крім тіла та психіки, є ще й дух, чого немає у всіх тварин. Світ, в якому ми живемо в загальному плані, ділиться на три основні складові, що взаємодіють один з одним. Духовний світ – з білейської теорії "початок всього"; душевний світ – своя самооцінка як особистості та комунікація з іншими особистостями; фізичний світ який ми через органи почуттів (зір, нюх, слух, смак та дотик) пізнаємо та взаємодіємо з ним.

Спробую коротко, наскільки це можливо, описати ці взаємодії. Людина як і її Бог-Твоєць взаємодіють у всіх трьох складових наш світ (духовні особистості в тілі), Богу – як причині всіх і всього, краще керувати всім, з духовного світу, ми люди – через Адама позбавлені такої привілеї, тому живемо на Землі позбавлені слави та сили Божої. Ангели в біблійному розумінні взаємодіють лише в духовній та душевній складових (духовні особистості без тіла). Є вірні Богові ангели, так само є й повсталі проти правління Бога ангели (біси), які все одно без волі Божої нічого робити не можуть. Тварини, птахи і плазуни взаємодіють у фізичній та душевній складах. Саме тому ми тварин бачимо і іноді розуміємо, а ангелів ми не бачимо, і ні як не можемо їх сприймати своїми органами почуттів, тільки через сновидіння і за нашим бажанням. У рослин лише тіло у фізичному світі.

Єва розмовляла зі змієм. До гріхопадіння люди розмовляли з тваринами та чули їхні відповіді. Тому що ще не були позбавлені слави Божої (Рим.3:23). Після гріха в Едемському саду людина перестала розуміти тварин. Духлюдини помер для спілкування з Богом. Людина добровільно віддала владу над собою тому, хто стояв за Змієм – занепалому ангелу, Люциферу. Без влади на Землі не існує, або ти – раб гріха і сам будеш відповідати за свої провини, або ти – раб Бога через Ісуса Христа для життя вічного з Ним.

"…бо всі згрішили і позбавлені слави Божої" (Рим. 3:23).

"Немає людини праведної на землі, яка б робила добро і не грішила б" (Еккл. 7:20). "Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому" (Рим. 6:23).

"Той, хто має Сина (Божия), має життя; Хто не має Сина Божого, не має життя" (1 Ів. 5:12).

Розділ 3
Віра в Бога

Віра в Бога сама по собі ні в кого не виникає. Втім, так само, як і у тварин. Жодне тварина в морі, на суші чи на небі ніколи не будувало місця для поклоніння Богові. Пророку Ісаї Бог каже: "Я відкрився тим, хто не запитує про Мене, Мене знайшли не шукали Мене" (Ісая 65:1). Саме початок віри людини у Бога починається з Едемського саду. Бог щодня до гріхопадіння людини розмовляв з нею. Розповідав людині, як Він створив наш Земний Дім. Віра Адама та Єви складалася зі стосунків зі своїм Творцем. Живучи в раю, перші люди не розуміли, що таке «добро і зло». Всі, до єдиної тварини, поїдали рослинність, а людині призначено в їжу було все насіння трави, кущів і дерев. Конкуренції не було, не треба було боятися, що людину хтось з'їсть чи вб'є. Погода була ідеальною: теплий, вологий клімат у всій Землі. Не було зміни сезонів. Одним словом, Рай.

Після спокуси і гріхопадіння людини, перше, що вона втратила, це спілкування з Богом. Усі фізичні поневіряння, які спіткали Адама та Єву, ні в яке порівняння не йшли з цією втратою. Але Бог пояснив, як відновити на деякий час спілкування. Овечка однорічна, без плями та пороку, на жертовнику – на цілопалення, на прощення гріхів, і шлях до спілкування з Ним тимчасово відкритий. У Адама та Єви народилися діти, яким батько пояснював, чому він кожного сьомого дня робив цілопалення. А також розповідав про те спілкування, яке було в нього з Богом до гріха. У 4-му розділі книги Буття (Початок) в останньому вірші написано: "…з того часу почали закликати Господнє ім'я". У багатьох місцях Писання говориться про покликання імені Господа (Бут. 12:8; Бут. 13:4; Бут. 21:33; Бут. 26:25; Бут. 33:20). Що це означає? При жертвопринесення "чистих" тварин збиралося все сімейство, і приносилися жертви за всіх. Співали пісні, прославляючи Бога, майже завжди відбувалося це з танцем. Такі свята робили регулярно до кінця синів Ізраїлю з Єгипту. Так само, до Потопу було два роди від Адама та Єви: рід Сифа – шанувальники Бога і рід Каїна – безбожники. Завдяки роду Сифа ми можемо зараз уявити – як Бог творив Небо і Землю, а також знаємо – що відбувалося з цивілізацією до Всесвітнього потопу. Після Потопу, який пережили лише вісім чоловік – Ной, його троє синів та їхні дружини. Дивний факт: у Ноя було три сини, а на Землі зараз живе три основні раси людей: негроїди, монголоїди та європеоїди. Відмінності лише зовнішні, але всі ми разом складаємо людську расу від одного предка – Адама. Це говорить про те, що до всесвітнього потопу була високорозвинена цивілізація, яка створила стійкі зміни в геномі людини, утворюючи настільки прекрасних і різних за зовнішністю людей. Біблія пише: "Ной народив трьох синів". Як ми знаємо, жоден Чоловік на Землі не може народжувати, у кожного чоловіка для народження дітей є "помічниця" – дружина. Вона народжує для свого чоловіка дітей. Тому, якщо в Біблії написано, що чоловік народив сина, це йдеться про виховання дитини в сім'ї. І не важливо, дитина народжена в сім'ї або прийнята з боку, чоловік відповідальний за дітей у своїй сім'ї. І так про Ноя: до п'ятисот років він не мав дітей. Не свідчить, що Ной у відсутності супутницю життя. Так само це говорить, що Ной був вірний своїй дружині протягом довгих століть, незважаючи на те, що ця сім'я не могла мати своїх дітей. Ми читаємо в Біблії, що у Ноя з'явилися всі троє синів в один рік, коли йому виповнилося п'ятсот років. І найімовірніше, це були прийомні діти. У Біблії ми читаємо, на час Ноя, людське суспільство "пило гріх як воду", і діти, прийняті Ноєм у свою сім'ю, були рятовані від тієї долі, на яку були народжені ці генетично змінені немовлята. Для Ноя, ці діти були рабами чи прикрасою, він ставився як люблячий батько до своїх дітей. Тому Бог визначив Ноя як "праведного в роді своєму", вірного своїй дружині і прийняв чужих змінених дітей як за своїх власних. Суспільство такої високорозвиненої цивілізації, де зрада своїй дружині не вважалася гріхом, і ставлення до штучно створених людей як до рабів та прикрас будинку. Для Ноя було огидним. Ісус сказав: "Але, як було за днів Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського" (Матв.24:37). І наша цивілізація повільно та вірно наближається до "стандартів" допотопного високорозвиненого грішного суспільства, яке за свої гріхи було змито водами потопу, як нечистоти у вбиральні, не дивлячись на наукові досягнення у всіх сферах наук та дисциплін. Бог – суддя і законодавець, а також власник Сонячної системи, в якій знаходиться наша планети. І Йому не байдуже, що ми, як суспільство робимо на Землі.

Після потопу кожен із синів вибрав свій бік світла і вирушив туди. Яфет пішов на схід, від нього всі східні народи. Хам пішов на південь. Від нього – всі народи Африки, а також всі, що населяють острови Індійського та Тихого океанів. Сім залишився при Ної, від нього – всі народи середнього Сходу, Європи та Індії. Північну та Південну Америку згодом заселили сини Яфета. У всіх народів збереглася легенда про Всесвітній потоп і ковчег, на якому врятувалася одна родина. Так само передавалася релігія однобожжя. З покоління в покоління передавалася, але обростала філософіями та домислами. Так, в Індії за величезного населення – по одному богу на три особи (на сім'ю). У Кореї та Японії обожнюють все, з чим стикаються у житті. Але чому Єврейська релігія відрізняється від решти? книга Второзаконня глава 7 вірші 6 і 7 "… Ти народ святий у Господа, Бога твого: тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був власним Його народом з усіх народів, які на землі. Не тому, щоб ви були численнішими від усіх народів, прийняв вас Господь і вибрав вас, бо ви нечисленніші за всі народи».

У книзі Буття, після опису Всесвітнього потопу та його наслідків, одразу йде опис життя Аврама та його родини. Бог укладає з Аврамом завіт, обіцяючи, що подбає про його нащадків на віки, обираючи Собі у власність майбутній народ від Сари та Аврама, перейменовуючи їх в "Авраам і Сарра". Батько безлічі і мати великого народу. Наприкінці Ізраїльтян з Єгипту, на горі Хорив, вона ж – Синай, Бог особисто спустився на гору, в очах півтора мільйона людей, що прийшли до гори. Щоб організувати та заснувати основи Бого-розуміння та Богопоклоніння. Жодне з божеств народів такого не робило. Усі обмежувалися філософіями. А в призначений час прислав Сина Свого в тілі людини, для принесення жертви за гріх Адама, щоб дати нам не тимчасове спілкування з Ним, а вічне викуплення і повернути нам те, райське спілкування з Ним, яке було в Адама до гріха. І зауважте, Бог, починаючи зі створення Миру, і до наших днів робить все за Своєю ініціативою. Ніхто, без Нього, не може вірити в Нього. "Отже віра від слухання, а слухання від слова Божого" (Рим. 10:17).

Твоя реакція на Його Слово визначає подальші дії Бога.

"Але настане час і настав уже, коли істинні шанувальники поклонятимуться Батькові в дусі та істині, бо таких шанувальників Батько шукає Собі. Бог є дух, і ті, хто поклоняється Йому, повинні поклонятися в дусі та істині" (Ів. 4:23-24).

"… тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина смерті, нехай збудеться Писання" (Від Івана 17:12).

Бог, бачачи нашу реакцію на Своє Слово, приводить нас до Ісуса для прийняття Його жертви та благодаті. Але коли це відбувається і як, ми навіть не помічаємо і невидимо. Але віра у нас виникає лише завдяки почутому Слову Божому. Слово Боже, як насіння, потрапляючи до наших душ, намагається прорости. Якщо добрий грунт (серце), то насіння росте і укорінюється. Якщо ґрунт, укочений, як дорога (запекле серце), то насіння відкидається, і Бог чекає наступної "посівної".

Євангеліє від Матвія 13 розділ, де Ісус пояснює цей принцип.

"Віра ж є здійсненням очікуваного і впевненістю в невидимому" (Євреїв 11:1). Коли твій розум зайнятий Словом Божим, відповідно, ти очікуєш від Бога рух у своєму житті. Це і є віра від Бога за Його Словом.

Розділ 4
Бог говорить з усіма однаково

Бог – Творець всього, що ми бачимо, і що нас оточує (Буття 1:1). Він – Творець ангелів, людей, тварин всіх рослин на Землі, а також планет, зірок, сузір'їв і всього Всесвіту. Будучи Богом богів, Господом панівних, Начальником начальствуючих і маючи "на господарстві" все, що називається областями та територіями (у Вселенському масштабі), необхідно було обмежити ВСЕ законами. Ми їх називаємо фізичними законами. Також є і закони духовного світу (але зараз не про це). Весь Всесвіт живе, рухається і існує за цими законами. Інакше нічого не могло б існувати та взаємодіяти.

Отже, будучи Законодавцем, Він повинен Сам дотримуватися Своїх законів, тобто бути відповідальним, чесним, щирим і відкритим перед Своїм творінням.

"Бо говорю: навіки заснована милість, на небесах утвердив Ти правду Твою"; "Бо, що можна знати про Бога, явно для них, тому що Бог виявив їм. Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розгляд творів видимі, так що вони нерозділені" (Псал. 88:3; Рим . 1:19-20).

І судячи з дій Бога в минулому, Він – не тільки Відповідальний і Щирій, але ще Люблячий і Милостивий, що не маловажливо для всіх зборів і суспільства ангелів і людей. Тим самим показуючи всім приклад для наслідування. "… візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим" (Матв. 11:29).

"І був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана" (Йова 1:6; 2:1).

Противник Бога, який повстав проти Нього, входить у раду Бога і впливає на долі людей. Ще одне місце Писання, що показує, що Бог чесний і відкритий з усіма, навіть зі Своїми ворогами: "А Міхей відказав: Тому послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло по правиці Його та по лівиці Його. І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так. І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим? А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре"… (UKR 2-а хронiки 18:18-22) Ангели, які служать Господу, брехати не будуть. Дух брехні – це ангел сатанінського царства. Тобто Ахав вибирав пророків, які лестили його слуху. Спокушував самого себе і його шляхи призвели до смерті.

"З милостивим Ти чиниш милостиво, з чоловіком щирим – щиро, з чистим – чисто, а з лукавим – за лукавством його…" (Псал. 17:26-27).

Ще одне місце Писання, у якому видно, що Бог Всевишній враховує у своїх планах думку противника: "І сказав Господь: Симон! Симон! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю, але Я молився за тебе, щоб не збідніла віра твоя; і ти колись, звернувшись, утверди братів твоїх" (Луки 22:31-32).

І ми зі Святого Письма знаємо, що чекає після суду того, хто противиться Богу і упирається у своїх беззаконнях: “Пекла і Геєна вогненна”, призначені для диявола та ангелів його. "Він узяв дракона, змія стародавнього, що є диявол і сатана, і скував його на тисячу років, і скинув його в безодню, і уклав його, і поклав над ним печатку, щоб не спокушав уже народи, доки не скінчиться тисяча років; а цього йому має бути звільненим на короткий час" (Об'яв. 20:2-3).

Як Бог говорить, зокрема, із людиною?

1) Біблія, 66 книг (39 книг Старого Завіту та 27 книг Нового Завіту). Біблію ще називають – Боже Слово або Святе Письмо, яким воно і є – записане слово від Бога (Гал.3:19; Євреїв 2:2; 2 Пет.1:19-21).

2) У зборах віруючих у Бога Біблії, коли вони говорять про Бога і Його Слово (Пс. 88:6; Матв. 18:19; Луки 24:14-16). "…і подано через Ангелів, рукою посередника" (Гал. 3:19). "Бо, якщо через Ангелів проголошене слово було тверде, і всяке злочин і непослух отримувало праведну відплату…" (Євреїв 2:2). "І притому ми маємо найвірніше пророче слово; і ви добре робите, що звертаєтеся до нього, як до світильника, що сяє в темному місці, доки не почне світати день і не зійде ранкова зірка в ваших серцях, знаючи насамперед те, що ніякого пророцтва у Писанні не можна дозволити самому собі. Бо ніколи пророцтво не було вимовлене з волі людської, але прорікали його святі Божі люди, будучи спонукані до Духа Святого» (2 Петра 1:19-21).

"І небеса прославлять чудеса Твої, Господи, і правду Твою в зборах святих" (Псал. 88:6). "Істинно також кажу вам, що якщо двоє з вас погодяться на землі просити про всяку справу, то, чого б не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного, бо де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там Я серед них" ( Матвій 18:19-20).

Розділ 5
Противник Бога і ворог душ людських

Єдина причина для любові Бога до тебе, мій любий читачу, це та, що ти є образ і подоба Його Самого. Це є причиною ненависті до тебе і твого життя з боку противника Бога – диявола. Противник ненавидить тебе, тому що ти образ і подоба Всевишнього, і коли він бачить тебе, ти нагадуєш йому про Бога. Ніколи не недооцінюй противника Бога, він сильніший за тебе в усіх відношеннях. Єдине, що ти можеш йому протиставити, це в молитві закликати допомоги до Ісуса Христа. Ісус на твоє прохання про допомогу надішле захист і допомогу. І ніяк інакше. Отже, хто він – супротивник? Ім'я йому – син Зорі, або син Сходу. У книзі Єзекіїля та Ісаї говориться про нього.

"Сину людський, здійми жалобну пісню на тирського царя, та й скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти печать досконалости, повен мудрости, і корона краси. Ти пробував ув Едені, садку Божому: усякий дорогий камінь на одежі твоїй: карнеоль, топаз і яспіс, хризоліт, согам, і онікс, сапфір, рубін і смарагд, і золото; знаряддя бубнів твоїх та сопілок твоїх були в тебе що дня, коли був ти створений, були вони наготовлені. Ти помазаний Херувим хоронитель, і Я дав тебе на святу гору Божу, ти ходив посеред огнистого каміння. Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість. Через велику торгівлю твою твоє нутро переповнилось насиллям, і ти прогрішив. Тому Я зневажив тебе, щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хоронителю Херувиме, з середини огнистого каміння. Стало високим твоє серце через красу твою, ти занапастив свою мудрість через свою красу. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе. Многотою провин своїх, через кривду торгівлі своєї зневажив ти святині свої. І вивів Я огонь з твоєї середини, і він пожер тебе, і Я зробив тебе попелом на землі на очах усіх, хто бачить тебе. Усі, хто знає тебе серед народів, остовпіють над тобою; ти пострахом станеш, і не буде тебе аж навіки"… (UKR Єзекiїль 28:12-19)

"Заворушивсь тобою іздолу шеол назустріч твоєму приходу; померлих тобі побудив, усіх проводирів на землі, і підняв з їхніх тронів всіх людських царів. Вони всі зачнуть говорити та й скажуть тобі: І ти ослабів, як і ми, став подібний до нас! Зіпхнута в шеол твоя гордість та гра твоїх арф; вистелено під тобою червою, і червяк накриває тебе… Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів! Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому! Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу! Ті, що на тебе дивитися будуть, приглядатися будуть до тебе, звернути увагу на тебе: Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись, що він обертав у пустиню вселенну, а міста її бурив, що в'язнів своїх не пускав він додому? Усі царі людів, вони всі у славі лягли, кожен у своїй усипальні, ти ж від гробу свого відкинений геть, мов галузка бридка, оточений вбитими та мечем перешитими, що до гробу між камінь спускаються, як потоптаний труп… Ти не будеш поєднаний з ними у гробі, бо землю свою зруйнував, свій народ повбивав… Насіння злочинців повік не згадається". (UKR Iсая 14:9-20)

З цих уривків Святого Письма ми бачимо: ким він був, що зробив, і ким став. Він був херувимом осіннім і провісником Бога, як Іван Хреститель для Ісуса. Він ішов попереду Бога і готував інших ангелів для зустрічі з Богом. Побачивши цього херувима, всі розуміли, що зараз прийде Господь, Бог Всевишній. Також він допомагав іншим ангелам у налагодженій роботі, щоб при появі Всевишнього вся робота йшла впорядковано та злагоджено. Також йому було дано владу розпоряджатися ресурсами Бога. Він, як Йосип у фараона, який свого часу розпоряджався всім Єгиптом, будучи рабом фараона. І ось – ще одна причина, за що він ненавидить Євреїв, обраний народ і християн, що пішли за Христом – тому, що ми займемо його місце в Царстві Бога і Агнця і будемо "ходити серед вогнистих каменів". Я не "замахуюсь" на ці "вакансії" в царстві Бога, адже сам Ісус, Син Божий сказав: "Тоді скаже Цар тим, які праворуч Його: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу"

(Матв. 25:34).

Чому колишній син Зорі таким став? Народив думку: "Стати замість Творця". Сама ця думка – повне безумство, (це те саме, що вибити опору, на якій стоїш), і виношував план – як це зробити (палацовий переворот). Але Бог не просто дає життя чи пожвавлює, Він Сам є Життям. Гордість і зарозумілість занапастили мудрість колишнього херувима, дану Богом. Обманом і наклепом потяг за собою частину ангелів і в день повстання був вигнаний з усіма послідовниками в пекло пекла (Об'явл. 12:4).

Ісус, помер на хресті Голгофи за наші гріхи, і після смерті, протягом трьох днів і ночей пробув в Пекло пекло, але не як грішник, а як праведник, висвітлюючи кожен куточок Ада і проголошуючи, що влада над цим місцем належить Йому. І на третій день воскрес із мертвих.

"Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави! Хто ж то Цар слави? Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою! Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави! Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот Він Цар слави! Села". (UKR Псалми 23:7-10)

"Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений, Яким Він і духам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав" (UKR 1-е Петра 3:18,19) Ісус – єдиний, Хто переміг усе царство сатани (супротивника), і Він – єдиний, Хто може тобі допомогти. У Нього вся сила та могутність:

"І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті, роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті" (UKR До колоссян 2:13-15) Ніхто не може вирішувати твої проблеми, єдиний хто може і хоче допомогти тобі – це Син Божий, який помер на хресті Голгофи і воскрес на третій день.

Розділ 6
Доля – як багато у цьому слові!

Доля – те, чого уникнути не можна, збіг обставин, які від нас. Чи це так? Що Біблія пише про це? Якою є участь Бога в нашому житті?

Перше місце Писання, яке спадає на згадку:

"І станеться, якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей, що я наказую тобі сьогодні, то поставить тебе Господь, Бог твій, найвищим над усі народи землі. І прийдуть на тебе всі оці благословення, і досягнуть тебе, коли ти слухатимешся голосу Господа, Бога свого". (UKR Повторення Закону 28:1,2)

"І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом, і ти будеш тільки верхом, а не будеш долом, коли будеш слухатися заповідей Господа, Бога свого, що я сьогодні наказую тобі, щоб додержувати й виконувати" (UKR Повторення Закону 28:13) Тут ми читаємо, що Бог пообіцяв зробити, якщо ми виконаємо умову або не виконаємо. Весь цей 28-й розділ книги Второзаконня пише про повний вплив Бога на наше життя: не важливо, віриш ти в Негоілі немає. Незнання закону не звільняє від відповідальності.

Багато хто говорить: “Ми не під законом, ми під благодаттю”, “Закон нам не потрібен, ми маємо Вчення Христа”. Ісус говорив: "Відповів їм Ісус і сказав: Наука Моя не Моя, а Того, Хто послав Мене. Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я". (UKR Вiд Iвана 7:16,17) Ісус сказав, що Його вчення побудовано на Законі Бога-Отця, і Він нічого нового не говорить. Вишеназвані висловлювання з'являються у тих християн, які не бажають вникати в Слово Боже, і наслухалися проповідників та вчителів, які лестили їхній слух. Про ставлення Закону та благодаті я пишу у Главі книги “Закон чи благодать”.

Мені вже шістдесят років відроду, і спілкуючись з людьми, християнами і не християнами, я побачив, що те, що написано у 28-му розділі Второзаконня, працює на всі 100% у житті кожної людини та в діяльності організацій, підприємств та країн. Становище одне для всіх: якщо виконуєш заповіді – буде тобі благо і будеш успішним, якщо не виконуєш – все, за що не візьмешся, розвалиться, не встоїш. Тобто Бог бере повну участь у наших долях.

Ще два місця Писання: "Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію". (UKR Єремiя 29:11)

"Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було" (UKR Псалми 138:16)

Ці два місця Писання говорять про визначення Бога, що з нами має статися. У “Книзі долі” написано, що ми маємо зробити, але це зробити чи ні, залежить повністю від нас. "Книга долі" написана Богом як плани для нашого життя на добрі справи, а не на зло, щоб наше майбутнє було з надією на краще. І Бог за цим простежить. "Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували". (UKR До ефесян 2:10) Крім “Книги долі” (Пс. 138:16), є ще й “Пам'ятна книга”: "Змовлялись тоді один з одним і ті, хто страх перед Господом має, і прислухавсь Господь, і почув, і перед обличчям Його була писана пам'ятна книга про тих, хто страх перед Господом має, і хто поважає Ймення Його. І будуть Мені вони власністю, каже Господь Саваот, на той день, що вчиню, і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому. І ви знову побачите різне між праведним та нечестивим, між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому". (UKR Малахiї 3:16-18) У “Пам'ятній книзі” записується те, що ми робимо, наші дії та мотиви.

Є ще "книга життя" – "І хто не був записаний у книзі життя, той був кинутий в озеро вогняне" (Одкров.20: 15). У книгу "Життя" внесені тільки імена тих, хто увійде в Життя Вічне. Кому ввійти в вічне життя – залежить від рішення Ісуса Христа. Весь суд Бог Отець віддав Сину Своєму. Усі, хто відкидає Сина Божого, залишаються без порятунку. Немає більше гріха, ніж відкинути Спасителя. Саме через любов до тебе помирав Ісус на хресті Голгофи, щоб урятувати нас від озера вогняного і не лише. На Голгофському хресті Ісус помирав не лише за наші гріхи, а й за наслідки зроблених нами гріхів, Він узяв на Себе наші прокляття, горе, біди та невдачі. І тепер неважливо, яке було життя в тебе до зустрічі з Христом, сповнене розчарувань і нещасть, чи ти був просто “культурним грішником”. Непотрібно стає праведним і йти до Бога: без Нього ти не зможеш це зробити. Іди таким, який ти є, і живи разом з Ним, і Він буде робити з тебе праведника. Благодать у цьому і полягає, у міру того, як ти живеш і пізнаєш Христа і Його Слово, ти починаєш змінюватися, і чим більше ти наближаєшся до Нього, чим більше ти пізнаєш Його, і тим більше Він може через тебе робити справи праведності. Це і є благодать, коли не ти, а Він творить через тебе. Отже, Бог визначив нас добре, але робити добро чи ні, залежить від тебе особисто, і від цього залежить, яке буде твоє майбутнє: і тут на Землі і у Вічності.

Багато хто поставить питання: а як же зло, яке відбувається не з нашої волі – війна, хвороби, побутові вбивства, нещасні випадки. Ось відповідь з Біблії: "Сину людський! Якби якась земля згрішила передо Мною, віроломно відступивши від Мене, і Я простяг на неї руку Мою, і винищив у ній хлібну опору, І послав на неї голод, і почав губити на ній людей і худобу, і якби знайшлися в ній ці три чоловіки: Ной, Даниїл та Йов, то вони праведністю своєю врятували б тільки свої душі, говорить Господь Бог" (Єзек. 14:13-14). Бог вірних Йому та відданих ніколи не залишить. Пишу, не тому, що я десь це прочитав, чи мені хтось розповів, це – моє життя разом із Ним, підтверджене тими, що писали Біблію, переживаючи у своєму житті те саме, разом із Ним.

Підсумок: те, що ти робиш зараз, будує твоє майбутнє життя чи руйнує. "Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду". (UKR Екклезiяст 11:9

Розділ 7
Чорнило вічності

У 1996 році в місті Кривий Ріг (Україна) була християнська конференція, на якій Крейг Ф. Піттс (Craig F. Pitts) проповідував про Христа і розповів про побачене, свого часу, видіння від Бога, яке він записав як вірш.

Чорнило вічності

"Якось втомившись, я подрімав і бачив Ангела.

Писав він відчужено в Господній книзі письмена так і захоплено, що я мимоволі заглянув.

Те, що мій погляд спочатку зупинило, не те, що він писав неквапливо, але напис на флаконі, що гласила: "Будь обережний! Вічні чорнила!"

Що дивно, ці чорнила у флаконі були чорного кольору. Як тільки листа перо торкнеться, сліду від них зовсім не залишається.

А Ангел все писав, але не моргнеш і оком, слова всі зникали одразу.

А він, уваги не звертаючи, все продовжував писати, сторінки ті гортаючи, невидимим чорнилом заповнюючи.

Я думав, що писав він марно, зусиль стільки прикладаючи, на тисячі сторінок незліченних, а їх ніхто не прочитає.

Так я стояв неподалік і, дивуючись, спостерігав. І раптом я слово побачив, що чорним висохло в рядку.

Я думав, радий він був побачивши те, що не зникло без сліду, що, нарешті, він побачив плід такої старанної праці.

Ось два рядки чорні, як ворона крило, перед очима чітко встали.

Але дивно, решта рядків знову незримо зникла.

Сторінок, списаних, все більше в книзі було, правдиво Ангел запис вів таємничим, невидимим чорнилом,

але слів лише кілька у тій книзі я прочитав.Яка ж причина? Як не намагався я зрозуміти загадку вічного чорнила, мені неможливо було розгадати.

І цікавістю загорівшись, зрештою, я наважився і в нього спитав, зардевшись: "У чому сенс праці і в чому доля?"

Він на запитання моє озирнувся, перо в іншу руку взяв, аркуша дбайливо торкнувся, і ось що Ангел мені сказав:

"Я знаю, коли працю мою виконував сьогодні, а ти стояв збентежено осторонь, я робив те, що наказав Господь мені: то – запис життя всіх, хто живе на землі".

Отже, я веду запис точно всіх слів і справ вдень і вночі.

І якщо вже ти все це бачив, то маю я тобі сказати: і про твоє повсякденне життя я все повинен був записати.

Я годину за годиною спостерігав, як ти працював, відпочивав, як у церкву йшов і як

молився, як ближнього любити вчився.

Докладно записати я зміг все життя за допомогою чорнила: коли ти злий був і жорстокий, коли смиренний перед Богом був.

Всі стосунки твої відтворили документально.

Довелося мені записати і те, що було б для Господа сумно.

Чорнила ці, що Господь створив, не відбивають життя тлінність.

І ти тільки тут прочитав, що у вічності має цінність.

Як багато життя витрачаємо ми на те, що по суті обернеться порожнечею.

І щоб слів мені не прати, а просто продовжував писати, чорнило буде вибирати, що у вічності запечатувати.

Господь мене сюди послав, щоб я правдиво записав усе, що ти зробив і сказав, а слід того, що зробив погано, тут на папері зникав.

Коли одного дня настане, і книги будуть прочитані, який слід тоді залишать справи, що так зараз важливі?

І коли жив ти, бавлячись і думав тільки про себе, як думаєш, що за нагорода призначається тобі у брамі Єрусалиму-граду?

І так само ти збентежився і почервоніш від сорому, що не хотів ти підкоритися спасительній любові Христа.

Можливо, будуть там і рядки, що відобразять ті часи, коли ти ревно молився, любив і вірував сповна.

Але й увійшовши у ворота раю, можливо, думатимеш ти завжди, наскільки був би щасливішим, працюючи в Ім'я Господа, коли б зусиль більше доклав, поки в земному краю ти жив.

Адже я пишу все тільки так, як це бачить Бог, не зупиняючи біг чорнильних рядків.

Я знаю, мені помилки не загрожують, чорнило вічності лише правду відобразить”.

Коли все це Ангел розповів, я зневірився, я плакав і плакав. Насправді я ще не помер, уві сні я бачив все, я міцно спав.

І я сказав: “О, Ангеле, як тільки я прокинуся, то від гріховних шляхів я звернуся до Бога.

Все життя віддам Тобі я, Тобі, Господи Ісусе! І волі досконалої Твоєї я підкорюся.

Я знаю, шлях той – довгий і важкий, але тільки Ти ведеш мене дорогою небесної чистоти.

Іти дорогою цією Тобі я обіцяю, і світлом для інших бути, вести їх за собою до Ісуса.

Адже я знаю, що в кінці тієї дороги є радість життя вічного, і щастя і спокій”.

І ноша Його не в тягар. Коли життя твоє прожите, почуєш Ісуса слова: “Прийди, поділи Мою радість, Мій добрий і вірний слуга”.

Ось тепер я розумію: запис Ангел вести готовий до всіх вчинків моїх і слів.

Я все життя переграю, всі плани перегляну. Я бачу тепер і знаю: біля краю урвища стою.

Чи продовжу я творити справи, що перетворяться на пил?

– Ні, це неможливо. Віднині хочу служити Господу. Я буду, я можу, я мушу! Порожніх сторінок не посилатиму я на небо, до трону благодаті. Тепер я все Ісусу віддаю! Адже я побував у неземному краю!

Я бачив Ангела, флакон і напис, який говорив: “Будь обережний! Вічні чорнила!”

Розділ 8
Як Бог рятує або
Євангеліє (Блага звістка)

Ми звикли до думки, що Бог нас рятує в той момент, коли ми в церкві чи у спілкуванні з віруючими вимовляємо молитву покаяння, але це не так. Наше спасіння Богом починається з нашого народження. Для того, щоб ти зрозумів слова, з якими до тебе звертаються, спочатку ти вчишся розуміти мову і говорити, потім ти вчиш закони, які керують цим світом: фізичні, етнічні, іноді навіть духовні. З самого початку нашого існування Бог нас веде та готує до прийняття Його істини. "Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців". (UKR Вiд Iвана 4:23) Бог Батько шукає своїх шанувальників. У дусі та істині, де істина це – щире ставлення до себе та оточуючих.

“Той, хто ходить непорочно і чинить правду, і говорить правду в серці своєму” (Псал. 14:2), чесний по відношенню до своїх вчинків. Бог дивиться на наше ставлення до Нього через чуте Євангеліє, через ставлення до віруючих у Христа. І якщо ми просимо Його про допомогу, Він веде нас до Ісуса. “Я відкрив Твоє ім'я людям, яких Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє” (Іван 17:6).

Церква Христа складається з таких людей, яких Сам Бог привів до Ісуса. Сама людина цього зробити не може, все робить Бог.

“Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і поставив вас, щоб ви йшли та приносили плід, і щоб плід ваш був, щоб, чого не попросите від Отця в Моє ім'я, Він дав вам” (Від Івана 15:16). Бог Сам – ініціатор нашого спасіння. Через любов до свого творіння.

Пастор Олександр Шевченко (США) якось навів дуже точну аналогію. Уявіть, що ви, як Бог, знаєте наперед, що та молода, кохана дівчина, якій ви робите пропозицію про одруження, через десять років забере у вас весь маєток і хибно посадить вас у в'язницю на двадцять років, без можливості апеляції. І ставлення тієї жінки до вас – повна байдужість до вашої долі. А у вас крім любові до неї, навіть після того, що сталося, нічого немає. Чи зробили б ви пропозицію цій дівчині?

А Бог створив людину, Своє улюблене творіння, дав їй свободу вибору, знаючи наперед, що він зрадить Його. Єдина причина, чому Батько з Сином зробили це жертвопринесення на хресті Голгофи, – це безмежна і нерозділена любов до тебе. Характер Бога точно описаний у 1-му посланні до Коринтян апостола Павла в 13 розділі. Через свою гріховну натуру, яка нам дісталася від Адама і Єви, через несприятливе оточення, не завжди ми йдемо до мети, наміченої Богом. Для одних цей шлях до Бога – короткий (я не говорю про передчасну смерть), для інших – шлях завдовжки життя. Хтось прийняв порятунок від Бога в 10 років і йому все зрозуміло, а для когось треба все втратити, щоб зрозуміти, що без Бога все безглуздо, і на смертному ложі прийняти порятунок від Бога. Поки ти дихаєш, не пізно покаятися перед Богом. Тут на Землі тобі завжди є час визнати себе грішником і звернеться до Бога за допомогою. Тому що вся Біблія – Слово Боже спрямовані, щоб дати тобі Життя Вічне у Божому володінні (а ці володіння по правді безмежні), після закінчення твого життя на Землі. Для чого Христу необхідно було таким чином вмирати на хресті, заради нашого госпасіння? Чому Бог послав на болісну смерть Свого улюбленого Сина? Заради нашого спасіння для вічного Життя! Вигнання Адама та Єви з Едемського саду було не тому, що Бог зненавидів людину, а з-за дерева Життя, яке стояло в Раю (Буття 3:22). Якщо грішна людина їсть плід від дерева Життя (вічного), то померти він не може, а відповідно вже не може змінити свій вибір на інший, залишаючись у гріху надовго, так само, як і диявол, який прийняв свій вибір у вічності. У книзі Еклезіаста є така теза: куди дерево впаде, там воно і лежатиме (Еккл.11:3). Бог на зрозумілих нам образах показує, що після смерті щось змінити ніхто і ніщо не в змозі. Прийняте тобою рішення перед смертю впливає на всю твою вічність.

Від чого Бог нас рятує в такий спосіб? "…і вкинуть їх у піч вогненну: там буде плач і скрегіт зубів" (Матв. 13:50).

"Тоді сказав цар слугам: зв'язавши йому руки та ноги, візьміть його і киньте в темряву зовнішню; там буде плач і скрегіт зубів" (Матв. 22:13).

Людина після завершення свого земного життя не потрапляє у велике Ніщо, забуття або просто не зникає. Людина, померла тілом, душею відразу йде або її ведуть на суд Бога, де відповідно до її вчинків і вибору перед смертю, Бог визначає йому Вічність. На цьому суді людина ніяк не зможе виправдати себе сама, тому що ми судимо про свої вчинки порівняно з іншими людьми, а Бог судить людину порівняно зі Своєю святістю. Якщо в тебе немає цієї Божественної святості або Святого Ходата Нового Завіту (1Ів.2:1; Євр.12:24), то суд всім один – “плата за гріх смерть” (Рим. 6:23; Рим. 3:23) . Темрява зовнішня, вона ж піч вогненна (вічна вогненна в'язниця), або Життя Вічне разом з Ним на новому небі та новій Землі. Третій варіант Біблія не описує, тому що його немає. Такий стан речей до нас, людей, у духовному світі.

Що трапилося на Голгофському хресті? Уникаючи Писань, я дійшов такого висновку – праведних людей на Землі не існує. Тобто – праведних, з Божою святістю.

"…бо всі згрішили і позбавлені слави Божої" (Рим. 3:23).

Слава Божа – праведність Божа. Ісус через

смерть на хресті повертає тобі Його, Божу

праведність, забравши на Себе твою гріховність. Саме через нашу гріховність Він пішов у Пекло.

"Але Він взяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, [що] Він був вражаємо, караємо і принижений Богом".Але Він був вражений за гріхи наші і мучений за беззаконня наші; покарання світу нашого [було] на Ньому, і ранами Його ми зцілилися” (Ісая 53:4-5).

Ісус, вмираючи на хресті за твої гріхи, пішов у

Пекло пекла, але в Пекло Він входив, як праведник (з

Божественною праведністю).

"Хто цей Цар слави? – Господь міцний і сильний, Господь, сильний у боротьбі. Підніміть, браму, верхи ваші, і підніміться, двері вічні, і ввійде Цар слави! Хто цей Цар слави? – Господь сил, Він – цар слави" (Псал. 23:8-10).

"…яким Він і духам, що перебувають у в'язниці, зійшовши, проповідував" (1 Петра 3:19).

«А «піднявся» що означає, як не те, що Він і сходив раніше в пекла землі? Він, що зійшов, Він є і той, що перевищує всі небеса, щоб наповнити все» (Ефес. 4:9-10).

Там, у пеклі, Він висвітлив Своєю славою кожен куточок, щоб усяке коліно схилилося перед Ним.

"… щоб перед ім'ям Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних та пекла" (Филлип. 2:10).

На третій день Він воскрес із мертвих, тому що Він – Праведник, і тому смерть не змогла Його утримати. Воскреслий Христос тепер є Ходаєм за тих, хто звертається до Нього і живе разом з Ним, і на Божому суді Він – Ходай за своїх.

“Але тверда основа Божа стоїть, маючи цю печатку: "пізнав Господь Своїх""; і "нехай відступить від неправди кожен, хто сповідує ім'я Господа" (2 Тимоф. 2:19).

Віруючі люди нічим у своєму земному житті не відрізняються від невіруючих. Такі ж турботи, також хворіють. Але є одна кардинальна відмінність – нам є на Кого покластися у всіх своїх турботах на Землі, а після смерті мати і Вічне життя."Багато скорбот у праведного, і від усіх їх Господь визволить його" (Псал. 33:20).

У віруючої людини на душі завжди мир і спокій через постійний Божий захист і Боже забезпечення.

"Дивіться, браття, щоб не було в кому з вас серця лукавого та невірного, щоб не відступити від Бога живого" (Євреїв 3:12).

Розділ 9
Ангели – Біблійне обґрунтування

Ангел у перекладі з івриту та давньогрецької має однакове значення: "уповноважений, посол, який має владу від вищого начальства", консул. У багатьох виникає плутанина в образах через те, що Біблія називає ангелами як духів, так і людей (Об'явл.19:10). У ангелів, які з небес, немає фізичного тіла, тільки душа і дух (духовні особистості), у людини – дух, душа і тіло (духовна особистість у тілі).

Якщо є тіло, то тілу потрібна їжа, вода тощо.

Скрізь, де в Біблії описується, що посланці

їли їжу, це люди, пророки.

Перша помилка складається з нерозуміння того Писання, коли ми стикаємося з описом допотопного світу, і йде опис людей того часу (Бут. 6:4). Існує думка, що в цьому уривку Писання, сини Божі – це ангели з небес (духовні особистості). Ще раз повторюся, що ангели з неба не мають фізичного тіла. І скільки б безтілесна істота не "спілкувалася" з жінкою, вона ніколи не зможе мати потомство від ангела з небес або занепалого ангела, це – закони фізичного світу, в якому ми живемо. Біблія – це не фентезі, не казка! Біблія це – історична книга, в якій описуються історії, що реально відбувалися. У цьому уривку Писання йдеться про віруючих у Бога людей, нащадків Сифа, які закликали ім'я Господа. (Буття 4:26; Івана 1:12).

Дочки людські з нащадків Каїна (Буття 4:16).Чому з'являлися велетні? Умови Землі сприяли цьому: парниковий ефект, немає зміни сезонів (зима-літо), багата флора, був пустель, підвищений вміст кисню (30-40% у складі повітря). Це означає, що насичувався киснем як гемоглобін, а й плазма крові. Це означає, що людина могла пробігти сто кілометрів і відчути втому в м'язах. Єдино, необхідно було робити зупинки на "поїсти та попити", і, відповідно, ростуть м'язи, і з ними ростуть кістки. Зараз ми живемо на руїнах того, що Бог створив із Початку. Отже, сини Божі у Книзі Буття, 6-му розділі – це люди.

Гедеон є ангел і вказує на подальші дії з порятунку Ізраїлю від ворогів. Гедеон пропонує йому дар, їжу (Суддів 6:21). Тут ми бачимо ангела, посланого з неба від Бога (духовна безтілесна особистість). Також книга Суддів (13:16-21) оповідає про ангела з небес, який благовістив про народження Самсона.

Тут хочу наголосити на попередженні ангела про поклоніння тільки Богові, а не йому. Про це йдеться в Одкровенні Івану Богослову (19:10).

Ще один спірний момент у Писаннях. Кого Авраам зустрів перед знищенням Содома та Гоморри? Книга Буття, 18-й розділ (перечитайте).

Здалеку впізнав їх, побіг їм назустріч. Дізнався по зростанню, одязі та ході. Це були добре знайомі Авраамові особи. Вітав словами “Владика Господи” (це і збиває з пантелику) і прийнято вважати, що це – Сам Бог чи ангели від Нього завітав до Авраама. Але подальші події показують, що це не Бог і навіть не ангели з небес.Авраам омив їм ноги (безпосередній контакт із фізичним тілом), запропонував їжі, і вони їли перед ним. Це не було бачення або щось надприродне. Як би ви ставилися до людини, яка є одним із батьків усіх, що живуть у міжріччі Тигра та Євфрату?

Він є первосвящеником і вождем того народу – Владика та Пан. Для Авраама та Лота він таким і був "Владико Господи". Вогонь з неба звів? Ілля пророк робив те саме, але ми ж не називаємо його "янгол" або владика Господи. (Як.5:17). Це моє дослідження Писань. Може бути, ви не згодні, не сперечатимуся, залишайтеся в тому, чому навчені.

Далі книга Йова 1:6. Тут уже йдеться про небеса небес, про присутність біля престолу Бога. Усі небесні ангели прийшли на звіт. Люцифер – теж "янгол" Бога. Як пес на ланцюзі. Довше за ланцюг, нікуди не сунеться, і за паркан не стрибне. І він також на звіті перед Богом. Так само про це пишеться в 3-й книзі 22:19-22.

Отже, кожна народжена на Землі людина має свій ангел (Вихід 23:20), і кожен сьомий день у них звіт за підопічних (людей). Отже, все, що ти робиш таємно чи явно, про це знають усі ангели (Євреїв 12:1; Луки 12:8; 15:7).

"Дивіться, не зневажайте жодного з цих малих; бо кажу вам, що ангели їх на небесах завжди бачать обличчя Мого Небесного Батька" (Матв. 18:10). Далі. Про що і як кажуть ангели з неба?

Про діяльність ангелів ми знаємо лише з Біблії. Їхнє явне явище людині – це випадки лише крайньої та гострої необхідності. Це залежить не від бажання людини, а від наказу Бога. Якщо ви помітили, читаючи Біблію, Бог є Розпорядником всього. Тому всяка молитва якомусь ангелові є ідолопоклонством або чаклунством і порушує першу заповідь "нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене". Проста субординація у царстві Бога. Ти кажеш Богові, і Господь на твоє прохання дає прохання, захист, благо, прощення, повчання (Матв. 21:22).

Ангели кажуть Слово Боже: ні більше, ні менше. "Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стоїть перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі це" (Лука 1:19). Ангели, які кажуть: "Я тобі скажу те, чого немає у Писанні", завжди має насторожити тебе. Ось що про це пише апостол Павло:

"Але якби навіть ми або Ангол з неба став благовістити вам не те, що ми благовістили вам, нехай буде анатема" (Гал. 1:8).

Тому ангели від Бога завжди стверджують і підтверджують Слово Бога. Хто є начальником для всіх ангелів, вірних Богу та занепалих?

"Також, коли вводить Первородного у всесвіт, каже: і нехай вклоняться Йому всі ангели Божі" (Євреїв 1:6).

"… щоб перед ім'ям Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних та пекла" (Филлип. 2:10).Яку службу чи завдання виконують небесні ангели?

"Я впав до ніг його, щоб поклонитися йому; але він сказав мені: дивись, не роби цього; я товариш по службі тобі та братам твоїм, що мають свідчення Ісусове; Богу вклонися; бо свідчення Ісусове є дух пророцтва" (Об'явл. 19:10) .

Отже, ангели небесні: 1) Молитва ангелам прирівнюється до ідолопоклонства. Богу поклоняйся і Йому служи одному.

2) Кажуть тільки Слова з Писань, що понад те – від лукавого.

3) Ти не можеш їм віддавати накази, вони слухають лише Христа. Проси Бога Отця в ім'я Ісуса Христа.

4) Вони є соратниками і працівниками тих, хто проповідує євангелію, безпосередньо чи опосередковано.

5) Без них, наше життя було б суцільним пеклом на Землі, це показує довготерпіння Бога до людей і противників Євангелія. "щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть – хоча Він і недалеко від кожного з нас" (Дії 17:27).

Розділ 10
Вечеря Господня
Хліболомання
Євхаристія

"Бо я від [Самого] Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус тієї ночі, в яку був відданий, взяв хліб і, подякувавши, переломив і сказав: Прийміть, їдьте, це є Тіло Моє, за вас ломане" Це чините на мою пам'ять, як і чашу після вечері, і сказав: Ця чаша є новий заповіт у моїй крові; , Смерть Господню сповіщаєте, аж поки Він прийде.Бо, хто їсть і п'є недостойно, той їсть і п'є осуд собі, не розмірковуючи про тіло Господнє. Від того багато хто з вас немічний і хворий і чимало вмирає. Бо якби ми судили самі себе, то не були б судимі. Будучи судимими, караємось від Господа, щоб не бути засудженими зі світом" (1Кор. 11:23-32).

Бог через Ісуса Христа на останній святковій Пасхальній вечері показав образ того, як Бог перебуває в нас. І я не знаходжу більш відповідного образу, який використовував Ісус разом із Батьком. Хліб чи маца. Не будемо вдаватися до подробиць: як його готують, печуть чи смажать. Сам образ – хліб. Те, що їмо. Єврейське прислів'я говорить: «ти те, що ти їси». Ми їжмо свою їжу для того, щоб наше тіло нормально працювало. Їжа, яку ми їмо, усередині нас розчиняється і дає нашому тілу "паливо" "будівельний матеріал" та "запчастини". Бог нас збагачує, творить і відновлює.

Тож Ісус узяв хліб, помолився, і благословив його, і роздав учням. Сказавши при цьому "це тіло Моє, яке Я віддаю вам". Ісус вказав на хліб і сказав: Це Я, ви повинні з'їсти його. Учні взяли цей запропонований Ісусом хліб та з'їли. Найяскравіший образ того, де знаходиться Ісус. Він не в твоєму шлунку. Хліб розчинився і рознісся по всьому твоєму тілу. То де тепер Ісус? Майже всі скажуть: усередині нас. Відповідь – неправильно. Тепер Ісус – це ми! Коли ти береш на Вечері Господній хліб після молитви та благословення, ти береш повноваження та відповідальність Христа на себе. Тіло Христове не десь усередині тебе, ти є частиною тіла Христа: "Так ми, багато хто, складаємо одне тіло в Христі, а порізно один для одного члени" (Рим. 12:5). "Бо, як тіло одне, але має багато членів, і всі члени одного тіла, хоч їх і багато, становлять одне тіло, – так і Христос" (1Кор.12:12). Тобто тепер ти виконуєш обов'язки Христа на Землі. Ти єш представником Божого Царства на Землі.На останньому вечорі Ісус передав Свої земні повноваження Своєї Церкви.

Коли ти їж цей хліб, думки твої не повинні бути: недопечений, чи ні солі, чи багато олії. Думай про розп'яття Христа і про те, що тобі зробити, щоб Його жертва була недаремною для тебе і для оточуючих тебе життям.

"Також взяв чашу після вечора, і сказав: ця чаша Нового Завіту в крові Моїй, пийте з неї все". По-різному цей момент відбувається у церквах, осередкових служіннях. Брати у в'язниці свідчили: у них не було різьблених чаш із срібла чи одноразових стаканчиків, так само вибирати, виноградний сік чи виноградне вино, їм не доводилося. Брали, що було під рукою: у кухоль наливали воду. Не важливо, яка форма у посуду, і навіть не має значення. Важливо – чи ти міркуєш над розп'яттям Христа, і важливо – що ти робиш для Христа, як частина Його Тіла.

Після молитви і благословення, ця чаша стає чашею Нового Завіту в крові Христа. “І коли п'єте з чаші цієї, смерть Господню сповіщайте, доки Він прийде”. Проповідь Євангелія – ось що означає смерть Господню сповіщати.

"Німічні і хворі і немало вмирає" (1 Коринтян 11:30), тому що не міркують про повноваження, відповідальність і обов'язки у Христі, які Ісус надав віруючим у Нього.

Розділ 11
Віфлеємська зірка

"Коли ж Ісус народився у Віфлеємі юдейському за днів царя Ірода, прийшли до Єрусалиму волхви зі сходу і кажуть: де народився Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли вклонитися Йому" (Матв. 2:1-2).Ніде у Писанні не вказується точна дата народження Христа. Бог говорив пророку Даниїлу – від якого моменту вести відлік до народження Місії. І лише вказано рік, у який має народитися Христос. Це було сказано Данилові, в його час, для нього було зрозуміло від якого року саме вважати явлення Христа. Але для нашого часу через 2500 років після пророцтва Данилові ми не можемо визначити точну дату, навіть точний рік. Дати відрізняються приблизно 160 років. Це величезний розкид часу. Все це – через помилки календарів та літописів. "Тож знай і розумій: з того часу, як вийде наказ про відновлення Єрусалиму, до Христа Владики сім тижнів і шістдесят два тижні; і повернеться народ і облаштуються вулиці та стіни, але у важкі часи" (Данила 9:25).

Було близько трьох царів під ім'ям Кір, які давали постанову про відновлення Єрусалиму. Також було близько чотирьох царів Ксерксів, які також давали наказ про відновлення Єрусалиму. І від якої саме постанови рахувати – ми не знаємо.

Єдина зачіпка у Писаннях для відновлення приблизної дати народження Христа – це зоряне небо. Зоряне небо – це найточніший годинник, що визначає часи і терміни на цілі тисячоліття і більше.

Є, принаймні, два місця Писання, в яких дається посилання на появу зірки при

народження Христа.

"Бачу Його, але нині ще немає; бачу Його, але не близько. Сходить зірка від Якова і повстає жезло від Ізраїля, і б'є князів Моава і руйнує всіх синів Сифових" (Числа 24:17).

"Я, Ісус, послав Ангела Мого засвідчення

це вам у церквах. Я є корінь і

Нащадок Давида, зірка світла і ранкова.

(Об'яв. 22:16)

"…де народився Цар Юдейський? бо ми

бачили зірку Його на сході і прийшли вклонитися

Йому” (Матв. 2:2).

Якщо розкрутити за часом зоряне небо на 2000 років тому, то нульового року (так званої н.е.) жодних небесних знамень не спостерігалося. А ось, у шостому році до нашої ери було одне небесне знамення. Дві планети Сатурн і Юпітер зливалися в одну зірку і створювали дуже яскраве свічення, не таке, як завжди, від них виходило.Але разом їхнє свічення складалося, і виходило яскрава зірка, яку волхви і побачили. Це злиття Сатурна та Юпітера відбувається кожні 39-40 років. Але того року зірка з'явилася точно на Сході, за годину до сходу Сонця. Зірка почала з'являтися з 17 квітня на нічному небосхилі на сході від колишнього Вавилону, і продовжувався цей знак Сатурна та Юпітера протягом півроку.

Чому взагалі волхви зробили такі висновки, що ця зірка вказує на народження Месії, Христа в Юдеї? По-перше, це волхви зі сходу. На сході від Ізраїлю знаходилося царство Вавилону. Пророцтво Даниїла було саме у Вавилоні, і ця книга Даниїла була, як одна із священних книг того місця, звідки прийшли волхви. Даниїл був призначений царем Новохудоносором главою всіх мудреців (Дан. 2:48). За цим пророцтвом вони знали рік, коли має народитися Христос, Месія. І саме в той рік, на початку року (у середній Азії новий рік починався з місяця Авів, Квітень), було явище тієї зірки, що говорило про виконання пророцтва про те, що народився Месія. Волхви зібралися і пішли до Юдеї, до Єрусалиму, оскільки пророцтво про те, що Месія має народитися у Віфлеємі, у них не було, воно було сказано вже після переселення ізраїльтян у свою землю, з вавилонського полону (Михея 5:2). "І ти, Віфлеєм – Єфрато, чи малий ти між тисячами Юдиними? з тебе станеться Мені Той, Який має бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних". Так волхви вирушили з царського палацу до Віфлеєму. Прийшовши до Віфлеєму, вони не бігали по всіх будинках у місті. Вони просто шукали, де знаходиться Давидів дім.В Ізраїлі закон про спадкування прив'язував усіх спадкоємців до ділянки землі, отриманої при розподілі землі після завоювання її у ханаанських племен при Ісусі Навині. Тому дім, у якому народився Ісус, це той самий дім, який викупив Вооз у Ноеміні та Рут, це той самий дім, до якого прийшов пророк Самуїл, щоб вибрати та помазати другого царя Ізраїля. Так само і пастухи, прийшли в цей будинок відразу після знамення, яке побачили на полі. Вони знали, де знаходиться Давидів дім.

Нехай зірка Ісуса Христа веде вас до Його царства для життя вічного! Амінь.

P.S. У 6-й рік до н.е., з середини квітня (за григоріанським обчисленням) перед сходом Сонця,

Волхви зі сходу побачили зірку яскравого свічення, яке утворювалося Сатурном і Юпітером разом. Такий парад цих планет з'являється один раз приблизно 39 років і сяє на нічному небі протягом півроку.

Розділ 12
Гірчичне зерно

"І сказали апостоли Господеві: Помнож у нас віру. Господь сказав: Якби ви мали віру з зерно гірчичне і сказали смоковниці цій: «Виторгнись і пересідь у море», то вона послухалася б вас" (Луки 17:5-6).

Щоб твого слова слухалися гори і смоковниці, виявляється, потрібно не так багато віри. Не треба сорок днів бути в пості, не потрібно тисячу разів вимовляти молитву "Отче наш", не треба сходити на "Гімалаї" чи "Ельбрус" і звідти з високої гори наказувати.

Просто треба мати віру від Бога.

Петро пішов по воді не тому, що в нього була "сильна могутня" віра, а з простої причини: Ісус сказав йому! І Петро це чудово усвідомлював, і тому він попросив Ісуса сказати йому йти по воді. Без слова Ісуса нічого не вийшло б.

Отже, щоб рухати гори і пересаджувати дерева словом, необхідно Ісусові сказати тобі. Простіше кажучи, тобі потрібні дуже тісні взаємини з Богом, які без взаємної довіри неможливі.

Відносини не будуються за п'ять хвилин. Довгострокові відносини складаються лише тоді, коли

особистості, що у відносинах, бачать потреби і допомагають одне одному. Подумай: що ти можеш зробити для Всемогутнього, що має Бога, що є в тебе, чого немає в Нього. Задай Ісусу таке запитання. "Чого Твоя потреба?" Можете не напружувати свій розум та пам'ять. Відповідь дуже проста. У Бога є все, крім нашого послуху Йому. Якщо у Бога буде наша послух і чуйність, Він пообіцяв, що створить для нас навіть те, чого не було ще на Землі."Істинно також кажу вам, що якщо двоє з вас погодяться на землі просити про всяку справу, то чого б не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного" (Матв.18:19).

Розділ 13
Двоє – одне тіло

Перше місце в Біблії, де вживається цей вислів:

"І сказав чоловік: Ось це кість від костей моїх, плоть від плоті моєї; вона буде називатися дружиною, бо взята від чоловіка. 24).

Перше "одруження" на Землі. Бог створив одну, єдину жінку, не даючи вибору Адамові. План Бога – на спілку чоловіка та жінки. Багатоженство – це наслідок хтивості та нестримності чоловіка.

Адам і Єва – це дві окремі людини, у одного та іншого є своя душа та своє тіло. Але разом вони являли собою одне тіло (сім'ю), тому що – чоловік та дружина. Загальні інтереси, спільна мета, один Бог-Отець, що їх створив, одна Земля на двох.

Те, що заплановано Богом для сім'ї, є прообразом того, що відбувається між Богом і людиною. Неважливо – це чоловік чи жінка. Жінка – це теж людина і створена за образом і подобою Божою Самим Богом так само, як і Адам.

Сім'я – це не чоловік з чоловіком або жінка з жінкою, такі пари не мають майбутнього, і це – не сім'я, це хіть плоті, змішана з самообманом.

Отже, Бог дав образ єднання Себе та людини, яка укладає з Ним заповіт, союз. Двоє стануть одним тілом.

Ось пророцтво зі Старого заповіту:

"І буде в них оселя Моя, і буду їх Богом, а вони будуть Моїм народом" (Єзек. 37:27).І в Новому Завіті:

"Яка спільнота храму Божого з ідолами? Бо ви храм Бога живого, як сказав Бог: «Вселюсь у них і ходитиму в них; і буду їх Богом, і вони будуть Моїм народом" (2 Коринф. 6:16). "Чи не знаєте ви, що тіла ваші є храмом Святого Духа, що живе у вас, якого маєте ви від Бога, і ви не свої?" (1 Коринф. 6:19).

Всі ці місця Писання говорять про те, що Бог, завдяки жертві Христа, увійшов у людину, що присвятила Йому себе, в дух людини. Дві особи в одному тілі. Двоє в одному тілі, людська душа та Бог, Дух Святого. Це була мета жертви Ісуса Христа – очистити і освятити людину, яка приймає Божі умови. Щоб Чистий і Святий зміг оселитися в очищеному та освяченому.

Хтось може сказати, що це одержимість! Одержимість трапляється від вселення духів злості піднебесної. І ці духи сатанінського царства домінують над особистістю, обманами змушуючи робити справи, неприємні Богові. Самі, будучи рабами пекла, обіцяють людині блага та свободу.

"Обіцяють їм свободу, будучи самі раби тління; бо хто ким переможений, той тому і раб" (2Петра 2:19).

Ісус сказав, що диявол є брехуном і батьком всякої брехні.

Бог, входячи в дух людини, применшує Себе, зважаючи на думку і позицію душі людини.

"І духи пророчі слухняні пророкам, тому що Бог не є Бог безладу, але миру. Так буває у всіх церквах у святих". (1 Коринф. 14:32-33)

Бог Всевишній не хоче стосунків пана і раба і тому ставиться до нас, як до своїх синів і дочок. Господь Бог Всемогутній, Творець неба і землі зважає на думку людини, іноді навіть, якщо вона і невірна.

Ось ще приклад того, що Бог враховує думку людини, з якою у Завіті.

Цар Давид хоче побудувати храм для поклоніння в ньому Богові замість Скінії Мойсеєвої.І Давид не отримує відмову у будівництві храму, а навпаки, отримує дозвіл Бога на будівництво, і його син Соломон будує храм.

Бог, бачачи і знаючи, що згодом храм стане проблемою для всього Ізраїлю, все одно дозволяє Давиду втілити свою мрію. Проблема полягала в тому, що храм був нерухомістю, на відміну від скинії, можливо, майбутніх проблем відступу Ізраїлю від поклоніння Богу могло і не бути. Скінія мобільна, і не важливо, які проблеми між пологами, колінами Ізраїлю. Але храм, як це парадоксально не звучить, став спотиканням для всього Ізраїлю.

"Пізнав я, що все, що робить Бог, перебуває навіки: до того нема чого додавати і від того нічого зменшити, і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його" (Екклес. 3:14).

Давид вирішив покращити житлові умови Ковчега одкровення, але це не було Божою волею.

"Але тієї ж ночі було слово Господа до Натана: Іди, скажи рабові Моєму Давидові: Так говорить Господь: Чи ти збудуєш Мені дім для Мого проживання, коли Я не жив у домі з того часу, як вивів Ізраїлевих синів з Єгипту, і До цього дня, але переходив у наметі й у скинії? (2 Самуїла 7:4-7)

"Так говорить Господь: Небо – престол Мій, а земля – підніжжя ніг Моїх; де ж збудуєте ви дім для Мене, і де місце спокою Мого?" (Ісая 66:1)

Так от, Боже бажання – бути мобільним, бути “на колесах”, бути в русі, а не в будівлі, у прекрасних покоях.Бог Біблії – непосида, Він не сидить на місці, Він постійно рухається, будучи завжди перебуваючи на Своїм престолі. Божий престол знаходиться на прозорій, блакитному кольорі платформі (Єзекіля, 1 розділ).

Цю платформу, разом із престолом, чотири херувими носять на своїх плечах. Таким чином, Творець всього створеного завжди сидить на Своїм престолі і може пересуватись, куди захоче. Це ми – люди, які хочемо Бога замкнути в якійсь будівлі, щоб зробити там рай на Землі. Але Вседержитель завжди перебуває у русі. Якщо ти хочеш сказати, що знайшов Бога, то не спокушай себе. Можливо, ти знайшов те місце, де Він колись був, не зупиняйся, шукай Його далі. Бог дає Духа Свого Святого, щоб привести тебе в Свою присутність, і тут – на Землі і туди – на Небеса до Себе після твого земного життя. Він перебуває в нас, які прийняли Його спасіння через жертву Ісуса Христа. Коли ми пояснюємо комусь слово Боже, Він говорить через нас (саме слово Боже, а не церковні догми правила і порядки).

Ще один дивовижний момент нашого християнського життя.

"…Бо, де двоє чи троє зібрані в Моє ім'я, там Я серед них" (Матв. 18:20).

Двоє чи троє зібралися для того, щоб міркувати і вникати в слово Боже, там і Ісус перебуває. Тому що носії Христа розмірковують про Христа.

Розділ 14
Молитва Єзекії чи довіра Богу

Наше життя на Землі не таке райдужне, як ми іноді можемо розповідати про себе. Нам часом здається, що весь світ налаштований проти нас. Горе, невдачі, несприятливий збіг обставин, провали в планах та надіях. Здається, що хтось чи щось своєю “злою рукою” править нами. І дехто нас переконує – що така доля. Якщо ти не віддав своє життя в руки Христа, який помер за твої гріхи і воскрес, і жив досі, і може тобі допомогти, то хочу тебе засмутити: всі ці невдачі супроводжуватимуть тебе доти, доки не звернешся сам до Бога за допомогою. Твоє життя не закінчується твоєю смертю. Всі ці негаразди та поневіряння готують тебе до тієї вічності, яка чекає на тебе. Ісус кожну людину супроводжує протягом усього її життя, не важливо, віриш ти в Нього чи ні. Ти вічний! Тебе вбити неможливо. Вмирає лише твоє тіло, але “оператора” твого тіла душу убити неможливо. І тому Бог, через усі ці труднощі та негаразди, вчить тебе і готує до вічності, щоб ти не витворяв такого ж свавілля, як і Люцифер. Щоб людина поширюючись по Всесвіту, не почала робити те, що відбувалося у фільмі “Зоряні війни” на тих нових землях, які створить Господь. Бог не допустить грішне людство поширяться по інших зірок, несучи із собою хворобу гріха. Ми повинні жити з огляду на вічне життя і навчатися зараз, щоб виявитися гідними “увійти в радість Господа” (Матв.25:21).

І ось уривок з Писань про те, як ми думаємо про себе та про своє життя, не розуміючи планів Бога на наше життя."У ті дні захворів Єзекія смертельно, і прийшов до нього Ісая, син Амосів, пророк, і сказав йому: Так говорить Господь: Зробиш заповіт для дому твого, бо помреш ти й не видужаєш. молився Господу, говорячи: "О, Господи! Згадай, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим серцем, і робив угодне в очах Твоїх. І заплакав Єзекія сильно. народу Мого: так говорить Господь Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої. -6).

Після цієї хвороби та молитви Господу Богу Бог Єзекії додав ще п'ятнадцять років життя на Землі. Через три роки після цих подій у Єзекії народжується син Манасія, який правив у Єрусалимі п'ятдесят років. Час його правління відзначено, як самого безбожного царя в усьому Ізраїлі, який чинив гірше за всіх царів Ізраїльських та юдейських. За гріхи Манасії, через три покоління після нього, юдеї були вигнані зі своєї землі на сімдесят років.

"…і віддам їх на озлоблення всім царствам землі за Манасію, сина Єзекії, царя Юдиного, за те, що він зробив у Єрусалимі" (Єрем. 15:4).

Дуже повчальна історія для нас, християн, які живуть у новозавітний час. Дуже часто наші плани не збігаються з планами Господа Бога Всевишнього, Який бачить минуле, сьогодення та майбутнє, як розкриту книгу (як згорток, розгорнутий від початку до кінця).Ця історія про царя Єзекії показує нам, наскільки ми недалекоглядні, і які ми є противниками волі Божої. Якби Єзекія бачив те, що знав Господь Бог про наступні покоління, то після слів “ти помреш, пиши заповіт”, він би вигукнув “Алілуя, Господи, що вбачає і влаштовує все в моєму житті”.

Бог говорить про Свої плани завжди і всім (навіть Своїм ворогам), але Він не зобов'язаний звітувати перед тобою або перед будь-ким, чому Він це робить. Просто довірся Йому, Він любить тебе. А щоб розуміти, чому так Бог чинить, апостол Павло порадив:

"…і не зрівняйтеся з цим віком, але перетворюйтеся оновленням розуму вашого, щоб вам пізнавати, що є воля Божа, добра, угодна і досконала" (Рим. 12:2). А Сам Господь сказав:

"Бо [тільки] Я знаю наміри, які маю про вас, говорить Господь, наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбутнє та надію" (Єрем. 29:11).

Розділ 15
Закон та благодать.
Закон чи благодать?

"Якщо ти не поробиш себе добровільно, то тебе інші поневолятимуть" (нотатки Проповідника).

Закон каже, якою має бути праведність, благодать – засіб досягнення праведності. Якщо ви уважно читатимете Біблію, то Старий завіт (39 книг – Закон, Писання і Пророки) пише не тільки про закон і його виконання, але також там у найменших подробицях пишеться про благодать, яку Бог ще тоді хотів дати всім, хто живе на Землі. Але це неможливо було зробити, доки не прийшов Спаситель, Викупитель, Жертва Бога Всевишнього.

Це глибоке оману вважати, що Старий завіт нам не потрібен, тому що це Закон, який нас поневолює. А тільки Новий Заповіт – для нас, бо це Благодать, яка звільняє нас від Закону.

Так міркують люди, які свою віру будують за чутками та думкою інших людей, не потрудившись особисто вивчити і прочитати Писання, що про це говорить Бог у Своїй Книзі книг.

"Бо Я ласки хочу, а не жертви, і Богознавства більше, ніж цілопалення" (Осія 6:6).

Отже, Бог закон написав для того, щоб показати Себе та Своє ставлення до гріха, описати Свою думку! Тобто Закон показує Його Святість, чистоту помислів, праведність. Законом Бог показує Себе, Закон – це не про тебе, а про Нього. Закон нас знайомить із Богом усього Всесвіту, показуючи Його характер, Його цілі, Його бажання, що Він любить, що Йому не подобається. Читаючи та вивчаючи Закон, ти знайомишся з Ним.

"Дослідіть Писання, бо ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене" (Ів. 5:39).Між людьми переважно буває так: кожен бачить лише свій біль, свої проблеми, лише свої почуття.

Під час розмови двох людей кожен намагається перебити іншого та висловити – що він відчуває, і як він розуміє. А в деяких взагалі лише дві думки: моя та неправильна.

Зазвичай я говорю так: “Ласкаво просимо на планету егоїстів”.

І коли Бог пише в Біблії про Себе, ми бачимо спочатку не Його, а себе. Тому що Він чистий, без спотворень і прозорий, як дзеркало. І, природно, ми порівняно з Ним – що черв'яки в землі (це ще дуже коректно і м'яко сказано). Тому у багатьох таке ставлення до Закону, до Старозавітних Книг.

Ми в Законі, як у дзеркалі, бачимо себе, і дзеркало саме по собі не може тебе зробити правильним. Без води, щоб не змити бруд, без одягу, щоб не покрити наготу, без олії та прикрас ти не можеш себе зробити гарним. Дзеркало лише відбиває твій стан. Дзеркало не може тебе зробити добрим чи злим, ти в Ньому бачиш своє відображення. Як у прислів'ї: “Нічого на дзеркало нарікати, якщо обличчям не годиться”.

Плюс до всього, велику "ложку дьогтю" додає те, що що б ми не робили з усім цим, нічого не можемо змінити. Недуга, бруд, нагота так і залишаються.

І Бог, знаючи все це, даючи Закон заповідей, сказав, що не завжди буде так. Він пообіцяв, що прийде Той, Який змінить наш статус, наше становище, наші внутрішні стани, і наші поняття та ставлення до всього Божого творіння. Кожна книга Старого Завіту говорить про ту благодать, яку ми читаємо в Новому Завіті.У всьому Старому Завіті йдеться про те, що прийде Спаситель і в Новому Завіті ми читаємо про виконання всіх цих обіцянок Бога (Івана 5:39).

Отже, щоб ми почали розуміти Бога, нас треба поставити на місце Бога. Дивитись на все з перспективи Самого Бога. Але як це зробити, якщо ми – немічні грішники? Нас потрібно очистити та зцілити. Бог це вирішує через жертву Христа. Він Сам приніс Його в жертву за нас, за всі наші гріхи. Через пролиття крові Христа на Голгофському хресті Бог робить нас цілком праведними, такими, як і Його Син (Євреїв 10:14).

Але праведність – не сама по собі мета Бога, а лише засіб досягнення мети. І в чому ж сама ціль?

"…Бо ви храм Бога живого, як сказав Бог: вселюся в них і ходитиму в них; і буду їх Богом, і вони будуть Моїм народом" (2 Коринф. 6:16).

Мета – увійти в нас, у нашу людську сутність, стати

єдиним цілим із нами. Для того, щоб передавати

нам не лише Своє розуміння, а й Свої почуття.

"…Бо у вас повинні бути ті самі почуття, які й у Христа Ісуса" (Філім. 2:5). Він став до нас настільки близько, наскільки це можливо. Чистий і Святий увійшов у очищене та освячене.

Благодать Бога у Христі саме в цьому і полягає, щоб не стільки сам Закон увійшов у наше серце або був написаний у серцях і думках, а сам АВТОР Закону увійшов усередину нас і давав Свої думки та почуття нам.

"А Ісус, глянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж все можливо" (Матв. 19:26).

Ніякий інший посередник ніколи не міг досягти такого результату.

"…Бо єдиний Бог, один і посередник між Богом і людьми, людина Христос Ісус" (1Тимоф.2:5).

"…Отже, брати святі, учасники в небесному званні, зрозумійте Посланця і Первосвященика нашого сповідання, Ісуса Христа" (Євреїв 3:1).

Є ще перегин у розумінні благодаті: “ми не хочемо знати Бога, що карає, ми хочемо знати Бога милості”.

Свого часу я спеціально читав 28-й розділ Второзаконня, де описуються покарання від Бога, якщо ти не виконуєш Закон. Я шукав викриття від Бога на своє життя (хотів зайнятися душевним самопобутом). Але в мене потекли сльози, не тому, що я читав про покарання. Я побачив, наскільки Бог любить мене! І не тільки мене любить, але всіх, хто читає це Писання в Біблії. І ось чому:

"…Бо Господь, кого любить, того карає; б'є всякого сина, якого приймає. Якщо ви терпите покарання, то Бог чинить з вами, як із синами. Бо чи є якийсь син, якого б не карав батько? Якщо ж залишаєтеся без покарання, яке всім спільне, то ви незаконні діти, а не сини” (Євреїв 12:6-8).

Я просто відчув і побачив, що Бог чинить зі мною, як Люблячий Батько.Я побачив, що я Його син, і Він мене любить. Так, я не завжди правий, так, мої вчинки майже завжди залишають бажати кращого, але все це не скасовує те, що я – Його син, і те, що Він – мій БАТЬКО! (Івана 1:12)

Тільки через це я не хочу залишати Його, і хочу йти за Ним, куди б Він не повів мене. Закон показує, якими мають бути стосунки. І через благодать Бога в Ісусі ми готові йти за Ним, куди завгодно. Ми виконуємо справи віри не тому, що це так, а тому, що Він любить нас.

"Ти вабив мене, Господи, і я захоплений; Ти сильніший за мене – переміг…" (Єрем. 20:7). "… Вівці Мої слухаються Мого голосу, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною" (Іван.10:27).

Виникає питання: як же віруючі у Христа

чинять не християнською (суперечки, розбіжності, за

(висть, крик, гнів, лихослів'я, марнослів'я та ін.).

У Старому Завіті приходив пророк, або йшли до священика, і вони говорили Слово від Бога, і все, що вони говорили, треба було виконати. Але не всі виконували це слово за впертістю свого серця. А під час благодаті Сам Бог говорить у серці християнина як чинити, і так само як у Старому Завіті або ти упокорюєшся перед Його словом і чиниш по істині, або приймаєш власне рішення (ходячи своїми шляхами, а не Божими).

Що змінилося після розп'яття Христа? Не слід чекати священика для жертви за гріх.

Сам первосвященик у тобі:

"…Якщо сповідуємо гріхи наші (Ісусу), то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші

і очистить нас від усякої неправди” (1 Івана 1:9).

Ми стали Його Тілом, і ми потрібні одне одному:

"…Будемо уважні один до одного, заохочуючи до любові та добрих справ. Не залишатимемо зборів своїх, як у деяких звичаїв; але будемо умовляти один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення дня оного" (Євр.10:24-25).

Також Слово Бога змінило місце перебування:

"…якщо ти звернешся, то Я поставлю тебе, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо витягнеш дорогоцінне з нікчемного, то будеш як Мої уста. Вони самі будуть звертатися до тебе, а не ти звертатимешся до них" (Єрем .15: 19).

Для того, щоб знати хто говорить: ти чи Бог, потрібно читати регулярно Біблію, адже Бог говорить не більше і не менше, ніж написано в Писаннях:

"…І притому ми маємо найвірніше пророче слово; і ви добре робите, що звертаєтеся до нього, як до світильника, що сяє в темному місці, доки не почне світати день і не зійде ранкова зірка в серцях ваших, знаючи насамперед те, що ніякого пророцтва в Писанні не можна дозволити самому собі. Бо ніколи пророцтво не вимовлялося з волі людської, але прорікали його святі Божі люди, будучи рухомі Духом Святим" (2Петра1:19-21) і (Псал.137:2).

Отже, результати.

Закон – це дзеркало, що відображає твій справжній стан та становище.

Благодать – засіб Бога для тебе у досягненні праведності.

"…Правосуддя і правота – підстава престолу Твого; милість та істина приходять перед лицем Твоїм" (Псал. 88:15).

"…бо закон дано через Мойсея; благодать та істина відбулися через Ісуса Христа" (Іван.1:17).

Розділ 16
Вибрані Божі – хто вони?

Спочатку потрібно сказати за одного Вибраного, Якого Бог обрав ще від створення Світу. Ісус Христос єдиний, Хто був обраний Богом, тому що Він Його Син, через Якого і віки створив. Без Ісуса не було б і нас, без Нього все творіння не має сенсу.

Бог Всевишній вибрав Сина, що був розіп'ятий за наші гріхи, і воскрес на третій день.

що був праведний.

І тепер кожен, хто обирає Сина Божого, обирає Боже обрання. Хто вибрав Сина Божого, має все, що є у Бога, але хто відкинув Сина Божого, сам буде відкинутий Богом.

Поки ти на Землі дихаєш, останнє твоє рішення дуже сильно вплине на те, де ти проводитимеш ВІЧНІСТЬ: у пеклі, де плач і скрегіт зубів, або разом із Христом у раю. Ми обираємо або Божого Обранця, або залишитися при своїх інтересах.

Далі. Бог Отець шукає людей, які суворі до себе та милостиві до оточуючих (щирих). Батько шукає людей, які люблять робити добро іншим. Коли Отець знаходить таких людей, то їх веде до Ісуса, Сина Свого. І хто погодився прийняти Христа – врятований, але хто відмовився (навіть якщо дуже добрий), той залишився без порятунку від пекла. Добрі справи ніхто, ніколи не може виправдатися перед Богом.

"Але настане час і настав уже, коли істинні шанувальники будуть поклонятися Батькові в дусі та істині, бо таких шанувальників Батько шукає Собі. Бог є дух, і ті, хто поклоняється Йому, повинні поклонятися в дусі та істині" (Ів. 4:23-24).

"Кожен, хто відкидає Сина, не має і Отця; а той, хто визнає Сина, має і Отця" (1Ів.2:23)."Намагайтеся не про їжу тлінну, але про їжу, що перебуває в життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо на Ньому поклав печатку Свою Батько, Бог" (Івана 6:27).

"… В останні ці дні говорив нам у Сині, Якого поставив спадкоємцем всього, через Якого і віки створив" (Євреїв 1:2).

"…Який дав Себе за нас, щоб визволити нас від всякого беззаконня і очистити Собі народ особливий, ревний до добрих діл" (Тит.2: 14).

"Отче, яких Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, нехай бачать славу Мою, яку Ти дав Мені, бо полюбив Мене перед заснуванням світу" (Івана 17:24).

"Той, хто ходить беззаконно і чинить правду, і говорить правду в серці своєму…" (Псал.14:2).

Хто брехун, якщо не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? ).

"А тим, що прийняли Його, віруючим в Його ім'я, дав владу бути чадами Божими…" (Івана 1:12).

Розділ 17
Страти не можна помилувати?

(Все надприродне відбувається на природній платформі)

Залежно від того, де ти поставиш кому, кардинально змінюється сенс висловлювання. У сучасних мовах розділові знаки – крапки і коми мають величезне значення.

"Знаки пунктуації елементи писемності, що виконують допоміжні функції, наприклад, поділ і виділення смислових відрізків тексту, речень, словосполучень, слів, частин слова, вказівка на граматичні та логічні відносини між словами, на комунікативний тип речення, його емоційне забарвлення, закінченість" (витримка із статті Wikipedia).

Щодо цієї пропозиції: «стратити не можна помилувати» – від правильної постановки комою залежить твоє подальше життя чи не життя.

Тепер подивимося на іврит. В алфавіті цієї мови немає голосних букв, тільки одні приголосні. У цій мові точки – це розголоси для приголосних букв, щоб знати – як вимовляти букву. Кома – це буква [йот]. Оригінал Старого заповіту написаний саме такою мовою, в якій немає пунктуації, розділових знаків, великих літер, точок наприкінці речень. Іноді при перекладі цієї мови виникає плутанина. Так само, як у нашому реченні: "стратити не можна помилувати" – де поставити кому, якщо кома – це буква. Тоді змінюється повністю значення самої пропозиції, і вона вже буде перекладатися зовсім інакше. Ще важливе значення має: хто перекладає текст. Одне слово на івриті під час перекладу може мати від двох до п'ятнадцяти синонімів.Перекладач на свій розсуд може вибрати синонім перекладеного слова в залежності від контексту.

Приклад із Біблії:

"І покликав Ісус до Господа того дня, коли Господь Аморрея дав у руки Ізраїля, коли побив їх у Гаваоні, і вони були побиті перед лицем Ізраїлевих синів, і сказав перед Ізраїлем: стій, сонце, над Гаваоном, і місяць над долиною. Айолонською!" (Ісуса Навина 10:12)

Цей уривок переведений із змістом: Ісус Навин закликав до Бога, і Бог зупинив Землю на той час, поки він не знищив ворогів. Класичний приклад! Якщо хтось ще не знає про те, що Земля обертається навколо своєї осі і одночасно навколо сонця. А не сонце довкола Землі.

Саме через неправильну розстановку розділових знаків сенс набув такого ось значення. Сенс цього уривку полягає в тому, що Бог зупинив Землю. Ви хоч трохи уявляєте, що це означає? Законів фізики ніхто й ніколи не скасовував. Через неправильний переклад, вірніше, через неправильне розміщення розділових знаків історична розповідь перетворилася на фентезі-казку. Через що люди з науковими ступенями та здоровим глуздом просто не хочуть слухати християн та їх казки.

Поясню, чому я так вважаю. Земля обертається зі швидкістю ~ 1500 км/год, на екваторі трохи більше, на північних та південних широтах трохи менше, на полюсах майже нульова. Але все одно це дуже велика швидкість такого масивного об'єкта, як Земля. Ще раз повторюю: закони фізики ніхто не скасовував. І закон інерції (збереження руху після зупинки) теж ніхто не скасовував.Неправильний переклад цього місця Святого Письма говорить про те, що під дією величезних цунамі вся екваторіальна частина Америки, Африки та Нової Зеландії мала бути змита в океани. Розливи через Перську затоку та Червоне море змили б самого Ісуса Навина. Тобто повторився б потоп, частковий. Але під час потопу сталося щось інше, і про це добре пояснює Кент Хованд у семінарах “Про створення Землі та причини Потопу”.

Давайте розберемося, що все-таки сталося?

"Коли ж вони втікали від Ізраїля по скату гори Вефоронської, Господь кидав на них з небес велике каміння аж до Азека, і вони вмирали; більше було тих, що померли від каміння граду, ніж тих, яких умертвили Ізраїлеві сини мечем" (Ісуса Навина). 10:11).

У 8-10-х віршах цього розділу говориться, що Ісус Навин всю ніч йшов із військом, і перед світанком він вступив у бій. Коли ханаанські царі побігли, на небі спалахнула зірка і світила, як Сонце. Тоді Ісус Навин скомандував: “Ізраїль зупинись, сонце”. Наказ був для Ізраїлевого народу, а не для Сонця. Ізраїльтяни зупинилися, і каміння з неба добивали хананеїв, що втікали. Назвемо це синдромом Челябінського метеориту. Тоді питання виникає: "Де чи в чому Божа рука?" Божа дія полягає у слухняності Ісуса Навина голосу Бога, а також управлінням силами природи. Потрапити метеоритом у потрібний час, у потрібному місці.

"І сказав Господь до Ісуса: Не бійся їх, бо Я віддав їх у руки твої: ніхто з них не встоїть перед лицем твоїм" (Ісуса Навина 10:8).

Він не відклав битви до ранку. А одразу ж після Слова, зібрався і пішов. Бог через Ісуса Навина відігнав військо хананеїв під місце падіння метеорита. Вибух у небі й яскравий спалах привів у повний сум'яття та страх хананеїв. Чим і скористався Ісус Навин, добивши залишки супротивника.

З таким розкладом не треба зупиняти Землю чи Сонце. Все набагато простіше.

Все надприродне відбувається на природній платформі. Тепер це реальна історія, а не “казочка на ніч”. Далі: “І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ мстився ворогам своїм. Чи не це написано в книзі Праведного: "… стояло сонце серед неба і не поспішало на захід майже цілий день?" (Ісуса Навина 10:13). У цьому уривку з книги “Праведного” сказано, що “сонце стояло цілий день”, йдеться про день. А Ісус Навин вступив у бій, не чекаючи сходу Сонця. "І прийшов на них Ісус раптово, тому що всю ніч він ішов з Ґілґалу" (Ісуса Навина 10:9). Тобто перед світанком і після раптової атаки Ізраїльтян у небі спалахнуло “сонце”, ще раз повторюю: все це відбувалося не вдень, а перед сходом сонця.

Якщо хтось був в Ізраїлі, то знає – як відбуваються заходи сонця і сходи в тих широтах. Це різкий перехід від темряви до світла протягом п'ятнадцяти хвилин.Ще не маловажний факт: був повний місяць, завдяки чому військо Ісуса Навина могло швидко пересуватися вночі. Відтворити всю картину того, що відбувається нескладно, просто уважніше потрібно читати написане.

Ще одне природне явище, описане в Писанні: "І сказав Ісая: Ось тобі ознака від Господа, що виконає Господь слово, яке Він промовив: чи вперед пройти тіні на десять ступенів, чи повернутись на десять ступенів? І сказав Єзекія: легко тіні посунутись". вперед на десять сходинок, нехай вернеться тінь назад на десять щаблів. (4Царств20:9-11). Йдеться про сонячний годинник. Отже, тінь на цьому сонячному годиннику повернулася на десять ступенів (поділів) назад, чого статися ніяк не може.

Тому що сонце завжди рухається від сходу на захід через те, що Земля обертається навколо своєї осі із заходу на схід. Сонце нікуди не рухається, це Земля обертається. Тому відбуваються сходи і заходи сонця.

І знову повертаємось до того, що наша планета Земля не може різко зупинитися і почати обертатися у зворотний бік, потім знову різко зупиниться і почати обертатися у звичайний бік. За такого розкладу як океани стали б на “диби”, а й материки разом із мантією планети почали б руйнуватися. Це призвело б до повного знищення не тільки всієї флори і фауни, але також і руйнування нашої планети Земля.

То що ж сталося за днів царя Єзекії? Знову падіння метеориту. На Землю вони часто падають.У Німеччині є місто Нёрдлінген, побудоване у вирві від метеориту, що впав, і головна церква в цьому місті побудована з уламків метеорита, який зробив при своєму падінні цю вирву. Вирва в діаметрі – 25 км. Так ось, у дні Єзекії метеорит при своєму падінні створив яскраве свічення (подібно до сонця), яке повернуло тінь сонячного годинника на десять ступенів (поділів) назад. У чому Божественність? У тому, що на Землі в той далекий час не було обладнання, щоб попередити падіння небесного об'єкта. Бог заздалегідь передбачив Ісаї думки Єзекії та природне явище.

"Тільки при послах царів Вавилонських, які присилали до нього запитати про знамення, що було на землі, залишив його Бог, щоб випробувати його та відкрити все, що в нього на серці" (2Пар.32: 31). Ещё одно место писания с такой же ошибкой перевода.

"И сказал Господь Авраму: знай, что потомки твои будут пришельцами в земле не своей, и поработят их, и будут угнетать их четыреста лет…" (Бытие 15:13).

Всі проповідники посилаються на це місце Писання, говорячи і навчаючи церкву, що Євреї були в рабстві чотириста років. Для читача правильний висновок "як бачу, так і читаю!" Ось так і з'являються брехні, коли на одному вірші будується ціле вчення. Двома віршами пізніше, в 16-му, Бог продовжує говорити: "…у четвертому роді повернуться вони сюди: бо міра беззаконь Аморреїв досі ще не наповнилася" (Буття 15:16).

Порахуємо: 1) Левий, 2) Кааф, 3) Амрам, 4) Аарон. І Аарон із Мойсеєм привели Ізраїль до Йордану. А якщо порахувати за родоводом (на початку книги), то 420 років виходить від заповіту з Авраамом до заповіту з Мойсеєм біля гори Сінай. Бог взагалі хотів ввести Ізраїль після Синаю до Ханаану. Але на одне покоління відсунув вхід до обіцяної землі через невіру Ізраїлю Богові.

Підсумок: у Єгипті від Йосипа до Мойсея Ізраїль жив 205 років. Чотири покоління, як було сказано Аврааму.

Проповідники, не займайтеся марнослів'ям і збиранням пліток.

Ще раз повторю: Біблійні тексти – це не фентезі, не казка і не легенди. Це історичний документ, який потребує ретельного дослідження. А докази можна знайти скрізь. Біблія легко доказується.

Найпростіше послухати шановного проповідника і повторити у своїй манері та стилі почуту проповідь. Не замислюючись, має рацію цей “шановний” проповідник чи ні.

Розділ 18
Хрещення

У церквах і деномінаціях іноді виникає питання: в ім'я Кого хрестити, як найправильніше буде? Щоб догодити Богові, щоб виконати написане. Таке саме питання виникло і в нашій церкві. Одні казали: потрібно христитися (ми говоримо про водне хрещення) в ім'я Отця, Сина і Святого Духа, згідно з Євангелією від Матвія 28:19; інші казали: як апостоли в ім'я Ісуса Христа, книга Дії 19:5.

На домашньому спілкуванні продовжуючи цю тему, один брат каже: якщо водне хрещення викладати – в ім'я Отця, Сина і Святого Духа, то ніхто з апостолів за книгою Дій не виконав цю заповідь. Для мене це був вагомий аргумент, оскільки його думка ґрунтується на Слові Божому. Але погодитися, що апостоли порушили заповідь від Господа Ісуса, я також не міг.

По-перше, у Христа було правило стосовно Писання – не можуть порушитися Писання (Ів. 10:35). У нас має бути таке саме ставлення до Слова Божого. Я сказав тоді: такого не може бути, щоб апостоли порушили заповідь від Христа. Швидше ми чогось не розуміємо в цьому питанні. Давайте відкриємо Біблію і розбиратимемося.

"І наблизившись Ісус сказав їм: Дана Мені всяка влада на небі та на землі. Тож ідіть, навчіть всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх дотримуватися всього, що Я наказав вам; і се, Я з вами в усі дні аж до кінця віку.

Дуже важливо на всі ці три вірші дивитися як на одне ціле і окремо не розбирати. В оригіналі Нового Завіту, давньогрецькою, так і було: немає поділів на вірші і навіть на глави. У цьому уривку євангелії йдеться про навчання.Слово "хрестите" в оригіналі пишеться: [баптидзо] -дієслово, що означає занурення у що-небудь. Те саме дієслово вживається при описі останньої Вечери з учнями. "…обмакнувши шматок…" (Ів. 13:26) – занурив шматок.

На той час у грецькій мові іншими мовними зворотами неможливо було описати яскравіше це послання. І цей уривок говорить не про водне хрещення, а “навчіть усі народи, занурюючи їх у вчення про Отця, про Сина, про Духа Святого” (моя версія перекладу).

Тепер все сходиться. Апостоли скрізь занурювали у вчення про Отця, про Сина, про Духа Святого.

"Бог отців наших воскресив Ісуса, Якого ви умертвили, повісивши на дереві. Його підніс Бог правицею Своєю в Начальника і Спасителя, щоб дати Ізраїлю покаяння і прощення гріхів. Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Якого Бог дав слухняним Йому" 5:30-32).

"Бог, що створив мир і все, що в ньому, Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворених храмах живе; … Він призначив день, в який буде праведно судити всесвіт, за допомогою зумовленого Ним Чоловіка, подавши посвідчення всім, воскресивши Його з мертвих… Деякі ж чоловіки, приставши до нього, увірували…" (Дії 17:24-34). Останній наказ Ісуса перед вознесінням

не пов'язане з водним хрещенням, а прямо говорить про навчання істин Слова Божого. Тепер про водне хрещення. Неважливо, хрестять

чи в ім'я Трійці, чи просто ім'я Христа. Тому

що водне хрещення (повне занурення у воду) це:

"Так і нас нині подібне до цього образу хрещення, не тілесної нечистоти обмивання, але обіцяння Богові доброї совісті, рятує воскресінням Ісуса Христа" (1 Петра 3:21).Водне хрищення – це укладення заповіту з Богом, який дозволяє Богові діяти в тобі та через тебе. Це як підписання безстрокового контракту з дуже вигідними умовами для тебе. Божа турбота, забезпечення, зцілення, мудрість, а після життя на Землі ще й Вічне життя. З твого боку тільки розповідати про Бога, про Сина, і про Духа Святого всім, хто тебе оточує, вести доброчесне життя і вникати в Писання. Духовне хрищення – занурення у Святого Духа. Для того, щоб почати занурюватися в духовні дари від Бога, спочатку необхідно прийняти спасіння, яке Бог пропонує в Ісусі Христі. Робиться це так: увійди в кімнату, зачини за собою двері, заплющи очі, і зосередивши свою увагу на воскреслому Ісусі Христі, скажи Йому: “Ісусе Христе, я дякую Тобі за твою жертву на хресті Голгофи за мене, прошу Тебе пробачити мені кожен гріх, коли-небудь скоєний мною. Також прошу пробачити мені, (якщо таке було) що я звертався, не знаючи Тебе, до ворожків, чаклунів, ворожбитів. Також прошу Тебе (якщо таке було) пробачити мені гріх самогубства, Ти єдиний даєш життя, і тільки Ти маєш право його забрати. Також прошу Тебе пробачити (якщо таке було) за зроблені аборти, бо це вбивства дітей, яких Ти мені давав. Прости мені всі ці беззаконня і обмий мене Своєю Святою Кров'ю, очисти мене від усякого гріха, і освяти істиною Твоєю. Дай мені Духа твого Святого і веди мене за цим життям. Я віддаю своє життя у Твої руки, роби зі мною те, що Ти хочеш. Слава тобі за твою любов у Сині Твоєму. Амінь”.

Дуже докладно апостол Павло пише про духовні дари в 1-му посланні до Коринтян, 14 розділу.

У день П'ятидесятниці апостоли були занурені в Духа Святого і заговорили іншими мовами. "Після Петро встав і сказав: Бо вам належить обітниця і вашим дітям і всім далеким, кого не покличе Господь Бог наш" (Дії 2:39). Це належить усім, хто закликає Господа Ісуса Христа для спасіння.

Розділ 19
Плач чи молитва Левія

Мойсей – єдина людина на Землі, яка удостоїлася честі увійти в присутність Бога у своєму фізичному тілі, бачив херувимів, які носять Божий престол і сидять на ньому зі спини. Чому саме Мойсей? За які заслуги, які привілеї?

"…Коли ж проходитиме слава Моя, Я поставлю тебе в розколині скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду; і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видимим" (Вихід 33: 22-23).

Підтвердженням того, що Мойсей був на горі в присутності Бога, є той факт, що їжі не їв і води не пив. Сорок днів без їжі? Це можливо. Але ж сорок днів без води?! Це надприродно.

Але я вважаю, що тут надприродним було перебування без води, а кількість часу, проведене на горі!

Мойсей отримав заповідь про будівництво Скінії. Якщо писати під диктування, то це 4-5 годин. А під горою минуло 40 діб! Мойсей був там, де немає часу, або час тече по-іншому (Різниця в часі ~1/250).

Аарон, його старший брат, отримує первосвященство в Ізраїлі та службу в Скінії, а сини Аарона на своїх плечах мають носити Ковчег Завіту, Святе Святих Скінії. У Аарона були чотири сини, які мали на своїх плечах носити ковчег скинії, так само, як і чотири херувими на своїх плечах носять платформу із “сапфіру”, на якій стоїть престол Творця.

Чому Бог так високо поставив цих братів над усім Ізраїлем? Один із них убивця, інший увів увесь народ у відверте ідолопоклонство, тут же біля гори Синай. Покликання не від діл, але від того, хто нас закликає.Бог наблизив до Себе Мойсея і показав йому Себе для того, щоб Мойсей заклав основи Богопорозуміння та Богопоклоніння. На Законі Мойсеєвому ґрунтуються три основні світові релігії: Юдаїзм, Християнство, Іслам.

Виникає питання: чому саме Мойсей та Аарон?

Батька Мойсея звали Амрам, він онук Левія, а маму звали Яховеда, молодша дочка того ж Левія (Числа 26:59).

Ім'я “Іаховеда” перекладається як “ганьба, безслав'я”. Чому їй дали таке дивне ім'я?

Ось моя версія. Іаховеда була молодшою дочкою у своїй сім'ї. Вона народилася тоді, коли патріарх Яків благословляв своїх синів уже сімнадцять років у Єгипті. І ось яке благословення отримав Левій, отець Яховеди:

"Симеон і Левій брати, знаряддя жорстокості мечі їх; у їхню нараду нехай не прийде душа моя, і до зборів їх нехай не долучиться слава моя, бо вони в гніві своєму вбили чоловіка і через примху свою перерізали жили тільця; проклятий гнів їх, бо Жорстокий, і лютість їхня, бо люта, розділю їх у Якові і розпорошу їх в Ізраїлі" (Буття 49:5-7).

Це, швидше за все, не благословення, а навпаки, прокляття. Батько Яків сильно був засмучений витівкою своїх синів, коли за безчестя їх сестри Діни вони вирізали всіх чоловіків у місті Сихем (Буття, 34 глава). Левія таке благословення дуже засмутило, і коли він прийшов додому, йому сказали: у тебе народилася дочка. Він відповів: "Ганьба, безслав'я". Так і дали їй ім'я Іаховеда (думка автора).

Але на цьому історія не закінчується.

Левія це благословення не влаштовувало, і він плакав перед Господом у пості та молитві.І ми читаємо у пророка Малахії: "Заповіт Мій з ним був [заповіт] життя та миру, і Я дав його йому для страху, і він боявся Мене і благоговів перед ім'ям Моїм" (Малах. 2:5).

Якщо уважно вивчати Біблію, можна побачити, що Бог завіти з людьми просто так не роздає. Симеон і Левій отримали одне й теж “благословення”. Коліно (рід) Симеона одне з найменших серед Ізраїльтян. І коли розподіляли землю, роду Симеона діставалися залишки від решти колін Ізраїля. І так і вийшло, Симеон був розсіяний серед інших колін.

Що ж Левій? "В раду їх нехай не ввійде душа моя".

Рішення ради старійшин всього Ізраїлю не впливали на рішення коліна Левіна, але останнє слово завжди було за Первосвящеником (Второзакон. 17:12).

"Проклятий їхній гнів": священики в гніві не повинні роздирати одягу свого” (Левит 21:10).

"Росіяю їх у Якові": Левити були в кожному поселенні, як священики тих поселень. Ніхто з Ізраїлевих царів не мав такої влади над народом, як рід Левія. По праву старшинства Левій був старший за Юду. Я в жодному разі не принижую рід Юди і завіт із поколіннями царя Давида. Кожен із них виконував свою функцію для пришестя Ісуса Назорея Ізраїлю. Левій, як старший брат у домі батька, був розпорядником усього. Без первосвященика в Ізраїлі не ухвалювалося жодного рішення. І саме первосвященики привели Ісуса до Пілата. Бо старший у хаті заколов Великоднього Ягнята. Саме Іоанн Хреститель (з роду Аарона) приготував шлях для Агнця, і Кайяфа привів Агнця на заклання.

Отже, які висновки?

1) Твоє життя прямує твоїми батьками: і в доброму, і в поганому. Це залежність поколінь, це відповідальність за тих, кого ти народжуєш та виховуєш.

2) Яке б прокляття люди не прорекли на тебе, навіть якщо це найрідніші люди, Бог сильний це прокляття перетворити на благословення для тебе і твоїх дітей. І від Яховеди народилися сини, які принесли найбільшу славу Божу в її рід та всьому Ізраїлю. Мої батьки часто говорили в серцях про мене "олун царя небесного", ось Бог – Цар Небесний і покликав мене на службу Собі. У моєї дружини до заміжжя, мама говорила "хоч би якийсь піп взяв тебе за заміж". Коли я робив моїй майбутній дружині пропозицію руки та серця, я навіть не думав бути служителем у церкві. Але як наші батьки благословили нас, так ми живемо. У Бога, для кожного з нас, є чудовий план, "щоб ми мали майбутнє і надія". Моліться, щоб Бог благословляв ваших дітей, і ваша молитва буде почута. Амінь.

Розділ 20
Назареї та назарейство

Книга Чисел 6 розділ.

Назар – людина, яка присвячує себе на якийсь час Богу.

У законі про назар є три заповіді.

1) Назар не має права вживати все, що виробляє виноградна лоза: від кісточки до шкіри (виноградної), а також гілки, листя, нирки і саму лозу.

2) Назар не повинен зістригати волосся на всьому тілі своєму у всі дні назарейства.

3) Назарей не має права торкатися мертвого тіла тварини і людини випадково чи навмисно.

Порушення будь-якої з цих трьох заповідей веде до анулювання назарейства і необхідно знову починати свій завіт з Богом на посвяту назарейства того періоду часу, на який полягало на початку колишнього посвяти.

Відношення Бога до назарів суворіше, ніж до священиків, які носять ковчег заповіту. Священик має право торкатися мертвих родичів і під час вільний від служби при скинії чи храмі міг пити вино, на відміну від назарею. Якщо назарей опиниться в приміщенні, де при ньому випадково хтось помер, то опоганюється його назарейство, і треба починати знову своє посвята.

"Павло, пробувши ще досить днів, попрощався з братами і відплив у Сирію, – і з ним Акила і Пріскілла, – обстригши голову в Кенхреях, по обітниці" (Дії 18:18). За обітницею назорейства.

Це приклад назарейства в Новому Завіті, коли брати і сестри присвячували себе служінню Богу.

Яке духовне значення має такий завіт із Богом?

Я вважаю, що назареї – це образ та подоба Новозавітних християн.1) Християнин не може вживати зважуючих речовин і напоїв, ні в чому не знаходити задоволення і задоволення своїх душевних потреб, як тільки в Богові.

"І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста; але виконуйтеся Духом, будуючи самих себе псалмами і славослів'ями та піснеспівами духовними, співаючи і оспівуючи в серцях ваших Господу, завдяки завжди за все Бога і Отця, в ім'я Господа нашого Ісуса Христа …" ( Ефес.

2) Як волосся на голові росте непомітно, так і сила Божа непомітно росте на житті, що присвятив себе Богові, що зберігає себе від гріха.

"Ми ж все відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, перетворюємося в той же образ від слави на славу, як від Господнього Духа. …але, відкинувши потайливі ганебні справи, не вдаючись до хитрості і не спотворюючи слова Божого, а відкриваючи істину, уявляємо себе совісті всякої людини перед Богом" (2 Коринф. 3:18; 4:2).

3) "Не торкайся до мертвого". Мертвий – це злочин. Не торкайся до гріха, який осквернює людину, що йде за Христом.

Підіб'ємо підсумок про назарейство: ми як ті, що повірили в Ісуса Христа, приймаємо той завіт, який укладений на Голгофському хресті за допомогою жертви, принесеної Богом Отцем в особі Свого Сина Ісуса. І через цей завіт ми присвячуємо себе служінню Богу.

Не торкайся до гріха, шукай насолоди та втіхи в Богові та Його Слові, і слава Господа Бога Всевишнього буде рости на тобі день у день, як покрив Його на голові твоїй.

"Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне" (Матв. 5:3).

"Тільки в Бозі заспокоюється душа моя: від Нього спасіння моє" (Псалом 61:2)."… І зробив нас царями та священиками Богові нашому; і ми будемо царювати на землі …" (Об'яв. 5:10).

Розділ 21
Чи Петро камінь?

"… І я кажу тобі: ти – Петро, і на цьому камені Я створю Церкву Мою, і брама пекла не здолають її".

(Матв.16:18).

Чи є Петро каменем, на якому твориться церква? Цей "камінь" багаторазово піддавався наріканням з боку Христа та братів апостолів. І якщо церква будується на Петрі, то ця будівля обрушиться недобудованою. Служіння, побудоване на емоціях недовговічне, та й усе, що побудовано емоціях, довго тримається.

Про який камінь говорив Христос, звертаючись до Петра?

Петро відповів Ісусу на запитання “за кого вони шанують Його”: Петро відповів "Ти Син живого Бога". Ісус сказав Петру: "Не тіло й кров відкрили тобі це, але Мій Отець Сущий на небесах!"

Саме це одкровення про Христа від Бога Отця і

є Камінь, на якому твориться церква Христова!

"Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім належної, яка є Ісус Христос" (1Кор. 3:11).

І ключі від царства Божого даються Христом

тим, які отримали до цього твердження від Батька, що Ісус – спасіння від усіх їхніх проблем.

"А тим, що прийняли Його, віруючим в Його ім'я, дав Влада бути чадами Божими…"

(Івана 1:12).

"…і самі, як живе каміння, влаштовуйте з себе духовний дім, священство святе, щоб приносити духовні жертви, сприятливі Богу Ісусом Христом" (1 Петра 2:5).

Розділ 22
Перемога у Богу

"…яким Він і духам, що перебувають у темряві, зійшовши, проповідав…" (1 Петра 3:19).

Ісус, мучившись на хресті Голгофи, помирав за наші гріхи.Як сказав пророк Ісая:

"Але Він взяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, [що] Він був вражаємо, покараний і принижений Богом. , і ранами Його ми зцілилися” (Ісаї 53:4,5). пекло, Він входив праведником.

"…бо не зробив гріха, і не було брехні в устах Його" (Ісаї 53:9).

Все пекло пекла почало рухатися тому, що сяйво Його праведності осяяло всі кутки пекла.

"Підніміть, брамо, верхи ваші, і підніміться, двері вічні, і ввійде Цар слави! Хто цей Цар слави? – Господь міцний і сильний, Господь, сильний у боротьбі. Підніміть, браму, верхи ваші, і підніміться, двері вічні, і увійде Цар слави! Хто цей Цар слави?

Ісус, увійшовши до пекла, показав Своїм явищем – що є господарем цього місця, вічного покарання для противників Бога. Пробувши там три дні і три ночі (за єврейським обчисленням на три основні свята в Мойсеєвому законі було по дві суботи), Ісус повернувся назад, на Землю, воскреснувши з мертвих. У пеклі залишилися гріхи тих, хто пішов і ще приєднається до Спасителя.

"Смерть! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? Жало ж смерті – гріх; а сила гріха – закон. Дяка Богу, який давав нам перемогу Господом нашим Ісусом Христом!" (1 Коринтян 15:55-57).

Але Христос воскрес із мертвих, первісток з померлих.Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. Як у Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім Христові, у пришестя Його. А потім кінець, коли Він зрадить Царство Богові та Батькові, коли скасує всяке начальство та всяку владу та силу” (1 Коринф. 15:20-24).

Павло пише: "Горе мені, якщо я не проповідую". Знаючи, що для нас зробив Ісус, ми зобов'язані пояснювати людям про жертву Христа, про свободу, яку дав нам Бог у Христі.

"Отже, залишаючи часи незнання, Бог нині наказує людям усім повсюди покаятися, бо Він призначив день, в який буде праведно судити всесвіт, за допомогою зумовленого Ним Чоловіка, подавши посвідчення всім, воскресивши Його з мертвих" (Дії 17:30,31).

Розділ 23
Рай

Рай – [парадеісос]. Це складне слово, що складається із двох частин. Приставка [пара] – у, при, поряд з;

[Дейсіс] – молитва. Дослівний переклад – при молитві (Слови взяті зі Словника грецької мови Нового Завіту). З Івриту слово рай перекладається як – сад едемський, знову ж таки місце, де Бог спілкувався з людиною і розповідав йому про те, як Він створював Небо і Землю і все, що на них. Схоже, це все, що Бог побажав розповісти людині до гріхопадіння. Рай – це не географічна точка на Землі, це місце, де ти спілкуєшся з Богом. Рай – це мир і радість із Богом, і в Бозі. Райське місце Землі зазвичай пов'язані з спокусником (у розумінні невіруючих людей), у будь-якому штучному “Раю” Землі обов'язково присутній “змій”.

Розділ 24
Сенс життя

Ідеш якось пізно ввечері додому, і не дивлячись під ноги, дивишся на нічне небо, від краю до краю усеяне "діамантами" зірок. Виникає сильне бажання дістатись до них, але розумієш, що це неможливо. Нашого короткого життя не вистачить, щоб долетіти хоч би до найближчої з них. Ми будуємо обсерваторії на землі, і запускаємо телескопи в космос, щоб краще розглянути зірки та галактики. Але все це схоже на підгляд через замкову свердловину наглухо закритих дверей. Те, що можна побачити з того боку дверей, але не помацати, не скористатися, а тільки дивитися. Мимоволі виникає запитання: навіщо це на небі чи кому? У чому сенс? У сучасному світі мало хто доживає до ста років. Якось я став мимовільним свідком розмови двох літніх жінок.У громадському транспорті одна з них їхала з цвинтаря і розповідала іншій, що нещодавно поховала свою онучку, їй було двадцять років. Сказавши це, вона запитала: “У чому сенс життя, навіщо живемо Землі?” Кожен із нас ставить це питання. Навіщо? Для чого? Чому? Невже наше життя призначене для того, щоб все життя тікати від голоду, боротися з хворобами, дбає про потомство і в кінці життя тебе просто закопають у землю, а через п'ять років про тебе навіть твої нащадки не згадають.

У Біблії на ці запитання даються недвозначні відповіді. Бог у Біблії говорить про те, що наше життя не закінчується після нашої смерті, мало того, Бог готує нас для царювання серед тих зірок, за якими ми тільки спостерігаємо зараз. Це схоже на презентацію майбутнього життя.

"Бог, що створив мир і все, що в ньому, Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворених храмах живе і не вимагає служіння рук людських, що ніби має потребу, Сам даючи всьому життя і дихання і все. Від однієї крові Він зробив увесь рід людський для проживання по всьому лицю землі, призначивши визначені часи та межі їхнього проживання, щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть – хоча Він і не далеко від кожного з нас: бо ми Їм живемо і рухаємося і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: «Ми Його і рід» (Дії 17:24-28). Ось сенс життя: знайти Бога і жити разом із Ним,

зберігаючи себе для вічності з Ісусом. Без Нього немає сенсу життя.

Майбутнього всесвіту керуватимуть не влада, не спритні торгаші, не наймогутніші і найсильніші, або з вченими ступенями люди. Демократії не буде, буде Теократія.

"Блаженні лагідні, бо вони успадковують землю"

(Матв. 5:5).

Бог Сам призначатиме правителів. І принципом для призначення уряду та їхніх помічників буде той, наскільки ти був відданий Богові на Землі. "І тоді знову побачите різницю між праведником і безбожним, між службовцем Бога і не службовцем Йому" (Малах. 3:18).

Ісус також у Нагірній проповіді сказав: "Блаженні лагідні, бо вони успадковують землю" (Матв. 5:5). Він говорив про Нову Землю. Непокірних Богу на Новому небі та Новій землі не буде.

"Пан його сказав йому: добре, добрий і вірний раб! в малому ти був вірний, над багатьом тебе поставлю; увійди в радість пана твого" (Матв. 25:21).

"…Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, забереться і те, що має, а негідного раба викиньте в темряву зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів. (Матв. 25:29-30).

"І Бог витягне всяку сльозу з очей їхніх, і смерті не буде вже; ні плачу, ні крику, ні хвороби вже не буде, бо колишнє минуло. І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось, творю все нове. І каже мені: Напиши!" бо слова ці істинні й вірні.Боязких і невірних, і поганих і вбивць, і любочинів і чарівників, і ідолослужителів і всіх брехунів долю в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга" (Об'явл. 21:4-8).

Тут, на землі, ми обираємо ту вічність, яку Бог приготував для нас. З менталітетом грішника та безбожника ніхто не буде допущений до життя у Всесвіті. Всі, хто чинив опір Богові і Євангелію до останнього подиху на Землі, будуть поміщені в одне плачевне місце.

"…і вкинуть їх у піч вогненну: там буде плач і скрегіт зубів" (Матв. 13:50).

Бог не хоче жити і царювати разом із ще одним люцифером(і), Йому не потрібні "зіркові війни". Тому ми обираємо свою Вічність, будучи на Землі. Бог не допустить до Зірок грішників. Вибір – за нами.

"…і з усякою неправедною спокусою тих, хто гине за те, що вони не прийняли любові істини для свого спасіння" (2 Фес. 2:10).

Ось сенс життя: знайти Бога і жити разом із Ним,

зберігаючи себе для вічності з Ісусом. Без Нього немає сенсу життя.

Майбутнього всесвіту керуватимуть не влада, не спритні торгаші, не наймогутніші і найсильніші, або з вченими ступенями люди. Демократії не буде, буде Теократія.

"Блаженні лагідні, бо вони успадковують землю"

(Матв. 5:5).

Бог Сам призначатиме правителів. І принципом для призначення уряду та їхніх помічників буде той, наскільки ти був відданий Богові на Землі. "І тоді знову побачите різницю між праведником і безбожним, між службовцем Бога і не службовцем Йому" (Малах. 3:18).

Ісус також у Нагірній проповіді сказав: "Блаженні лагідні, бо вони успадковують землю" (Матв. 5:5). Він говорив про Нову Землю. Непокірних Богу на Новому небі та Новій землі не буде.

"Пан його сказав йому: добре, добрий і вірний раб! в малому ти був вірний, над багатьом тебе поставлю; увійди в радість пана твого" (Матв. 25:21).

"…Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, забереться і те, що має, а негідного раба викиньте в темряву зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів. (Матв. 25:29-30).

"І Бог витягне всяку сльозу з очей їхніх, і смерті не буде вже; ні плачу, ні крику, ні хвороби вже не буде, бо колишнє минуло. І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось, творю все нове. І каже мені: Напиши!" бо слова ці істинні й вірні. Боязких і невірних, і поганих і вбивць, і любочинів і чарівників, і ідолослужителів і всіх брехунів долю в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга" (Об'явл. 21:4-8).

Тут, на землі, ми обираємо ту вічність, яку Бог приготував для нас. З менталітетом грішника та безбожника ніхто не буде допущений до життя у Всесвіті. Всі, хто чинив опір Богові і Євангелію до останнього подиху на Землі, будуть поміщені в одне плачевне місце.

"…і вкинуть їх у піч вогненну: там буде плач і скрегіт зубів" (Матв. 13:50).

Бог не хоче жити і царювати разом із ще одним люцифером(і), Йому не потрібні "зіркові війни". Тому ми обираємо свою Вічність, будучи на Землі. Бог не допустить до Зірок грішників. Вибір – за нами.

"…і з усякою неправедною спокусою тих, хто гине за те, що вони не прийняли любові істини для свого спасіння" (2 Фес. 2:10).

Розділ 25
Тверда їжа

Чисті та не чисті тварини. Книга Левіт, 11-й розділ.

"Але уми їх засліплені: бо те ж саме покривало дотепер залишається незнятим при читанні Старого Завіту, тому що воно знімається Христом. … але коли звертаються до Господа, тоді це покривало знімається. Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода" ( 2Коринф.3: 14,16-17).

Чисті тварини: всі, у яких копита роздвоєна і глибокий розріз на копите, і жуйку, що жує.

Чисті птахи: всі, які несуть несиметричні яйця і сідають на гілку, чіпляючись кігтиками три до одного.

Чиста риба: має плавці та луску.

Чисті комахи: коники, сарана.

"…з усіх плазунів, крилатих, що ходять на чотирьох ногах, тих тільки їжте, що мають гомілки вище ніг, щоб скакати ними по землі" (Левіт 11:21). Всі інші комахи – нечисті. І тепер варто зробити застереження, у якому напрямку варто розмірковувати на цю тему.

Хіба тільки про нашу їжу Бог дбає? Павло писав Тимофію: "Бо в Мойсеєвому законі написано: «Не загороджуй рота у вола, що молотить». Чи про волах дбає Бог? Чи, звичайно, для нас говориться? Так, для нас це написано …" (1 Коринф. 9:9- 10).

Всевишній говорить Мойсеєві, показуючи через зрозумілі приклади: що для Бога чисте, а що погано. Отже, які істини Бог тут виклав. Чисті тварини – "копити роздвоєні" – людина, що відокремлює себе від гріховного, що поступає по совісті; "глибокий розріз" – до глибини душі, а не тільки робить вигляд благочестя, що живе по совісті не тільки зовні, а й коли ніхто не бачить."Той, хто ходить непорочно і чинить правду, і говорить істину в серці своєму…" (Псалом 14:2).

"Жуючий жуйку" – ретельно розжовує. Травоїдні тварини ретельно пережовують траву і багато разів відригують, щоб ще ретельніше перемолоти їжу і добре засвоїти.

Людина ретельно розмірковує над Писаннями та над інформацією, яка до неї надходить, і постійно повертається до прочитаного. Образно кажучи: крутить отриману інформацію в голові.

"Та не відходить ця книга закону від уст твоїх; але повчайся в ній день і ніч, щоб точно

виконувати все, що в ній написано: тоді ти будеш успішний у шляхах твоїх і будеш чинити розсудливо» (Ісуса Навина 1:8).

"…але в законі Господа воля його, і про закон Його розмірковує він день і ніч!" (Псал. 1:2)

Заєць жуйку жує, але в нього м'які лапи – "червонобай" міркує правильно, але ходить (надходить) лукаво.

Свиня – копита роздвоєні і глибокий розріз, але жуйку не жує. Показушні фанатики виставляють свою релігійність, а Слова Божого не розуміють, бо не міркують над ним. Також не гребують і гріхом.

Риба, вода – прообраз Святого Духа, плавці риби призначені для руху у воді. Бог показує людину, що рухається в дарах духовних (Рим. 12 розділ і 1 Коринф. 14 розділ).

Луска риби – броня праведності (Ефес. 6:14). Якщо рухаєшся в дарах Святого Духа без особистої праведності, це нечисто перед Богом.Про це Ісус говорив у Нагірній проповіді:

"Багато хто скаже Мені того дня: «Господи! Господи! чи не від Твого імені ми пророкували? і чи не Твоїм ім'ям бісів виганяли? і чи не Твоїм ім'ям багато чудес творили?" І тоді скажу їм: «Я ніколи не знав вас;

Людина, що має власну праведність, але не рухається в дарах Духовних, схожа на морського їжака: отруює всіх, хто доторкнеться до нього, і харчується тим, що впало від решти морських мешканців, і відходами від інших риб. Сам при цьому нездатний плавати – "мають вигляд благочестя, сили ж його зреклися". Таких віддаляйся, що завжди учнів і ніколи не можуть дійти до пізнання істини. "Як Іанній і Ямврій противилися Мойсеєві, так і ці опираються істині, люди, розбещені розумом, невігласи у вірі" (2 Тимоф. 3:5,7-8).

Птахи – жителі небес. Одкровення, осяяння, бачення, сни. Несиметричні яйця – форма, що показує, що все походить від одного і все належить одному, від Нього все почалося і до Нього все прийде. Усі одкровення і пророцтва в Біблії говорять про Христа. "Дослідіть Писання, бо ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене" (Ів. 5:39).

Чіпляється завітку, три до одного: Єдиний – Батько, Дух Святий і Син.

Саранча і коники, на мою думку, це найдивовижніший прообраз праведної людини. У всіх тварин, птахів і риб скелет знаходиться всередині і його не видно, але він задає форму та вигляд усіх тварин. Це внутрішній стрижень, внутрішня основа яку спираються всі думки, і те, що дає мотивацію. Це внутрішній світ істоти. У сарани та коника весь цей внутрішній світ зовні. Вказує на людину, як ми говоримо "душа на оранку": що думає, те й каже. І важливо, чим харчується ця людина, наповнюючи свою душу Словом Божим. Те, що ми не відкриваємо для найближчих людей, для коника є бронею та захистом. Він не підбиратиме слова, щоб "не образити", а що думає, те й каже. Таку людину називають щирою. Коники харчуються тільки рослинною їжею, так само, як і чисті тварини, п'ють росу (тут не йдеться про вегетаріанство). Псалом 14 говорить про таких людей:

«Псалом Давида. Господи! приймає ганьбу на ближнього свого; (Пс. 14:1-5).Ті, що ходять на утробі своєму – ті, що надходять за пожадливістю плоті, хижаки – кровожерливі, симетричне яйце – людина, зациклена на самому собі, егоїст. Миша користується чужими працями. Верблюд – запасливий скнара, "багатий" жебрак (Плюшкін). Крот – недалекоглядний, який живе за принципом «тут і зараз». Тарган – де живу, там і гажу.

У світлі 11-го розділу Книги Левіт, трава – це Слово Боже, як їжа, вода – це духовний світ, дари, небо – це душевний світ, наш душевний стан, сни, видіння, одкровення. (Іван.6:48; Псал. 41:8; Ісаї 8:19-20).

"А це були образи для нас, щоб ми не були хтиві на зло, як вони були хтиві" (1Кор. 10:6).

"Бог, що багато разів і багаторазово говорив з давніх-давен батькам у пророках, в останні ці дні говорив нам у Сині, Якого поставив спадкоємцем всього, через Якого і віки створив" (Євреїв 1:1-2).

"…послухає мудрий – і помножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради; щоб розуміти притчу та мудру мову, слова мудреців та загадки їх" (Припов. 1:5-6). "Я хліб життя" (Івана 6:48).

"Начальнику хору. З появою зорі. Псалом Давида" (Псал.21:1) Давиду Бог тієї ночі, уві сні дав пережити все, що станеться з Ісусом Христом на хресті.

"І коли скажуть вам: зверніться до викликачів померлих і до чарівників, до шептунів і черевомовців, – тоді відповідайте: чи не повинен народ звертатися до свого Бога? Чи запитують мертвих про живих? Звертайтеся до закону і одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає в них світла” (Ісаї 8:19-21).

Розділ 26
Врятувати знедоленого

"Роздирайте серця ваші, а не одяг ваший, і зверніться до Господа, вашого Бога, бо Він добрий і милосердний, довготерпеливий і багатомилостивий і жалкує про лихо" (Іоля 2:13).

У книзі Буття, 19-му розділі, ми читаємо про Божий праведний суд над містами Содом та Гоморра. Бог в «одній особі» є Законодавчою та Виконавчою владою. Тільки Він може бути Верховним Владикою, покарання чи ласки.

Трохи розберемо – що сталося до страти. Послані, прийшовши в місто, розташувалися на вулиці, бажаючи залишитися на ніч не в готелі, не в Лота, який просив їх увійти до його будинку. Чому? Відповідь перебуває у розмові посланих із Авраамом:

"…зійду і подивлюся, чи вони чинять так, як зойк на них, що сходить до Мене, чи ні; пізнаю" (Буття 18:21).

Їхнім завданням було: дізнатися реакцію мешканців на мандрівників та прибульців (іноземців). Тому вони забажали залишитися на вулиці. Але навіть коли Лот увів їх у свій будинок, реакція місцевих жителів міста не забарилася. Вони почали ломитися в будинок Лота з вимогою видати тих, хто прийшов до нього.

І надалі ми знаємо – що сталося. Лот був виведений із міст на прохання Авраама, а міста та околиці були спалені. Історія, яку знають не лише християни.

Здавалося б, ще можна побачити в цій історії про нечестивців, які живуть у цих містах.

У 14-му розділі Книги Буття описується сюжет, в який був залучений Лот після відокремлення його від Аврама. Прийшов сильніший цар із своїм військом, і захопив жителів міст Содома та Гоморри, і повів їх у рабство разом із Лотом та його родиною.Аврам, недовго думаючи, зібрав усіх, хто в нього був, союзників і слуг (всього триста чоловік), і погнався за військом, що перевершує його в десятки разів. Але так як Бог був з ним, Він дав Аврамові перемогу, і не тільки Лот був врятований, а й мешканці міст безбожності. І звільнення цих людей призвело їх до крайньої порочності тому, що не зрозуміли.

Гріх содомлян описується в книзі Єзекіїля:

"Ось у чому була беззаконня Содоми, сестри твоєї та дочок її: у гордості, пересиченні та ледарстві, і вона руки бідного та жебрака не підтримувала. І запишалися вони, і робили гидоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх (Єзек. 16:49-50).

І Бог показав мені, що Він хотів упокорити содомлян через їхнє поневолення і врятувати від того природного катаклізму, який спіткав цю область через двадцять з лишком років.

"Вони сиділи в темряві та тіні смертної, оковані скорботою та залізом; бо не підкорялися словам Божим і нехтували про волю Всевишнього. Він упокорив серце їхніми роботами; вони спотикалися, і не було того, хто допомагає. Але покликали Господа в скорботі своїй, і Він врятував. їх від лиха їхнього, вивів їх із темряви та тіні смертної, і розірвав пута їхня.

Цей уривок дуже яскраво показує характер Бога, і як Він діє, відкриває Його бажання не карати, а розуміти та милувати, якщо Його про це попросять. Але як просити, якщо ти не упокорився перед Ним? Так і содомляни були позбавлені цієї милості від Бога тому, що серед них опинився Лот. Лот у цьому світлі виступає як перешкода для дій Бога стосовно розбещеної спільноти."Бо Я ласки хочу, а не жертви, і Богознавства більше, ніж цілопалення" (Осії 6:6).

У Бога були плани упокорити содомлян рабством і вивести їх з ураженої території. Але! Там виявився Лот зі своєю родиною.

Які висновки, що це означає для нас, нинішніх християн?

Коли ти залишишся з Божим народом і в Божому покликанні, то ти – благословення для оточуючих тебе. Якщо ходиш своїми шляхами, то ти – перешкода для планів Божих, щоб виявити людям, що оточують тебе, милість Свою.

"Хто не зі Мною, той проти Мене, і хто не збирає зі Мною, той марнує" (Луки 11:23).

Розділ 27
Хліб життя

"Відкрию уста мої в притчі і вимовлю ворожіння з давніх-давен" (Псал. 77:2).

"Бог, що багато разів і багаторазово говорив здавна батькам у пророках" (Євреїв. 1:1).

У 6-му розділі Євангелія від Івана Ісус говорить про хліб, який їли Євреї в пустелі після виходу з Єгипту протягом сорока років, і порівнює Себе з тим “хлібом”. У цьому розділі не йдеться про Євхаристію, Хлібозаломлення, Спогади страждань Ісуса Христа.

"Я є хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустелі і померли; … Я хліб живий, що зійшов з небес; їсть хліб цей буде жити навіки; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу (Івана 6:48-49,51).

"Бо Плоть Моя істинно є їжею, і Кров Моя істинно є пиття. Той, Хто їсть Мою Плоть і пив Мою Кров, перебуває в Мені, і Я в ньому" (Ів. 6:55-56).

Через ці слова Ісус показує нам, наскільки Він пов'язаний зі Словом Божим, так само і ми можемо наблизитися до Нього. Єврейське прислів'я говорить: "Ти те, що ти їси". Ми їмо свою їжу для того, щоб наші тіла нормально працювали. Їжа, яку ми їмо, усередині нас розчиняється і дає нашому тілу "паливо", "будівельний матеріал" та "запчастини". Слово Боже нас збагачує, творить і відновлює. До вживання їжі нас спонукає голод. Ісус зробив аналогію: якщо ми не потребуватимемо Слова Божого так само, як і природної їжі, не зможемо увійти в царство Боже.

Далі кров – це те, що оживляє тіло. Тіло без крові мертве, так само, як і Слово Боже без молитви до Автора буде мертвим. Молитва пожвавлює Слово Боже.Тіло – Хліб

"Роса піднялася, і ось, на поверхні пустелі щось дрібне, крупоподібне, дрібне, як іній на землі. І побачили Ізраїлеві сини і говорили один одному: Що це?" (МАНН-ХУ) -

Не знали, що це. І Мойсей сказав їм: "…це хліб, який Господь дав вам на їжу; ось що наказав Господь: збирайте його кожен за стільки, скільки йому з'їсти; за гомором на людину, за кількістю душ, скільки в кого в наметі, збирайте" ( Вихід 16:14-16).

Ви не зможете за раз з'їсти місячний запас їжі. Можливо, хтось і зможе, але користі від цього не буде, лише шкода. Так само і Слово Боже засвоюється добре, коли його читають потроху, але регулярно. По гомору на людину щодня (один гомор ~3800 мл.). Це трохи менше 4-х літрів. Як це перекласти на Слово Боже? Я взяв весь обсяг Біблії (39 книг Старого Завіту та 27 книг Нового Завіту) і почав ділити на 52 тижні. Нині, в наш час, Біблія поділена на розділи та вірші. Але не завжди такий поділ визначає закінченість думки. Вивчаючи це питання, я побачив певну закономірність. Допустимо, весь обсяг Старого заповіту не ділиться на 52 тижні (рік). Якщо розділяти на теми, то виходить загальних 49 тем (7*7). Сім тижнів.

Я не отримував цих відомостей від будь-якого вчителя чи прочитаної книги, це особисто мої дослідження від вивчення Слова Божого. Через це я побачив, наскільки Бог подбав про Своє Слово, щоб ми могли розуміти Бога при вивченні Його слова. Бог, як вправний учитель, надав для нас Свій підручник для розуміння Його Самого.Коли в тебе виникає нерозуміння якогось місця Святого Письма, то приходь до Бога з молитвою: “Ман-ху” що – це? Запитуй Його насамперед. Не зрозумілий уривок Святого Письма, прочитай заново. Якщо все одно не зрозуміло, шукай місця Біблії, які говорять на цю тему, або дивися паралельні місця по виносках. Для мене це відкриття про Слово Боже було дивом більше, ніж воскресіння з мертвих.

Отже, на один тиждень читання, за моїми розрахунками, виходить чотирнадцять сторінок Старого завіту + три Псалми + одна глава Приповістей і сім сторінок Нового завіту. "За гомором на людину в день". Бог завжди вчить так, щоб нам було зрозуміло притчами. Перекладає Духовні Істини на зрозумілу нам мову фізичного світу. Алілуя Автору Біблії!

"…але в законі Господа воля його, і про закон Його розмірковує він день і ніч!" (Псал.1:2)

Душа – це э кров

"Бо душа тіла в крові, і Я призначив її вам для жертівника, щоб очищати душі ваші, бо кров ця душу очищає…" (Левит 17:11).

"Душа тіла у крові". Так само, як кров пожвавлює тіло, так і молитва пожвавлює прочитане Слово. Тому що ми не тільки їмо, але ще й п'ємо воду чи напої, щоб їжа, яку з'їли, краще засвоїлася. Якщо для Слова є ліміт на кожен день – "погомору людини", то для молитви немає жодних обмежень, крім обмежень нашого фізичного тіла на сон, на їжу, на відпочинок. Цар Давид свого часу заснував безперервний піснеспіви хвали і поклоніння Богові в Скінії Мойсеєвій, яку поставив на майбутній храмовій горі. Місто Єрусалим у ті дні засинало і прокидалося під хвалу і поклоніння Богу.

"Давид залишив там, перед ковчегом Господнього заповіту, Асафа та братів його, щоб вони служили перед ковчегом постійно, щодня" (1Парап.16:37).

Також історія християнства неодноразово підтверджує цей факт. Існували так звані столітні молитви.Богослужіння, в яких чергувалися спів і молитва, що не припиняються біля сталет – чотири покоління поспіль. Так виникали чернечі ордени, і багато королів у Європі розуміли: якщо є добрі молитовники та проповідники, то держава процвітатиме.

"А нам Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух все проникає, і глибини Божі. Бо хто з людей знає, що в людині, окрім духа людського, що в ньому живе? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого" (1 Коринф .2: 10-11).

Розділ 28
Свята Господні

При виході з Єгипту і під час мандрування Синайською пустелею протягом сорока років Бог дав Ізраїлю свята. Призначив час проведення свят та пояснив – як їх проводити. У Книгах Мойсея описуються чотири основні свята.

1) Субота чи Шабат.

2) Песах, або як перекладено в Синодальному перекладі – Великдень.

3) П'ятидесятниця чи Шавуот, відзначалася на п'ятдесятий день від Великодня.

4) Свято Суккот чи свято Кущів. Ці чотири свята встановлені Богом у законі для Ізраїлю (Левіт, розділ 23).

Значення цих свят для нас є глобальним. Тому що саме на ці свята Бог робив свої дії – і з Ізраїлем та Церквою.

Я не зупинятимусь на подробицях проведення свят, ви й самі можете прочитати це в Писанні.

Перше свято – шабат. У сьомий день тижня жодної роботи не робити. Заспокоїтись від усіх діл своїх, увійти в спокій Його. Коли Ісус помер за наші гріхи, взявши на Себе нашу стурбованість про всі справи, Він приніс нам цей спокій, Шабат."Прийдіть до Мене всі трудящі і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчитеся від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє благо, і тягар Мій легкий" (Матв. 11:28-30).

Що означає зберігати суботу? Спостерігати за собою, щоб не грішити. Коли людина грішить, вона може занепокоєння. Коли людина кається і сповідує свій гріх Ісусу, Бог уводить тебе в суботу, спокій. Тобто ти в суботі можеш перебувати і в понеділок, і у вівторок, і в інші дні тижня. Субота чи Шабат це не день тижня, це твої стосунки з твоїм Богом. Коли людина грішить, порушується спілкування з Богом, тож приходить неспокій, страх. Коли людина кається і сповідається Йому, Бог вводить людину у спокій. "Отже, не турбуйтеся і не кажіть: Що нам їсти? або що пити? або в що одягнутися? бо всього цього шукають язичники, і тому що Отець ваш Небесний знає, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж перед Царством Божим. і правди Його, і це все додасться вам. Не турбуйся!

Якщо хтось хоче заперечувати цю думку, це ваше право. Цілі релігійні течії утворені навколо виконання сьомого дня тижня, в яких говориться: “якщо ти не виконуєш суботу, ти потрапиш у пекло. Через суботу відкривається вхід до царства Бога”. Нас рятує від пекла не субота, а Син Божий своєю жертвою на хресті. Субота є праведністю перед Богом, особистою і через віру в жертву Христа (Рим. 3:23-25).

"І сказав їм: субота для людини, а не людина для суботи; тому Син Людський є пан і суботи" (Марка 2:27,28).

Песах – свято рятування Ізраїлю від Єгипетського рабства. День, коли Бог убив надію, плани та сили ворогів для знищення народу Ізраїлю. Нинішній світ забув, навіщо це свято та його значення. Скажіть будь ласка: до чого тут цього свята зайці, яйця, паски тощо? Це взагалі ніяк не пов'язане ні з історією свята, ні з тим настановою, яке Господь залишив.

Песах чи пасха – це свято визволення через Боже втручання у справи держави, в якій народ Ізраїлю був у рабстві. Це свято визволення Богом від єгипетського рабства. Для церкви це свято позбавлення рабства гріха.Саме в той момент, коли всі в Ізраїлі загартали пасхального ягняти, Ісус Месія помирав на хресті. Тому що Сам Господь, Бог-Отець приносив у жертву Свого Сина, чистого і непорочного Агнця, для укладання Нового Завіту зі Своїм народом, з кращими умовами та привілеями, ніж у Синайському Завіті. І не тільки для Свого народу, а для всіх, хто живе на Землі, хто захоче стати під Його “прапора”.

"Але Цей [Першосвященик] отримав служіння тим вищим, ніж кращого Він заступник, який затверджений на кращих обітницях" (Євреїв 8:6).

Також здійснив перемогу над смертю, через три дні воскреснувши з мертвих, перемігши цим актом саму смерть.

"…і вас, які були мертві в гріхах і в необрізанні вашого тіла, оживив разом з Ним, пробачивши нам усі гріхи, вигубивши вченням колишній про нас рукопис, що був проти нас, і Він узяв його від середовища і прицвяхував до хреста; відібравши сили у начальств і влади, владно піддав їх ганьбі, перемігши над ними Собою" (Колос. 2:13-15).

Свято П'ятидесятниці чи Шавуот. Сім тижнів (1+49) відраховували від першого дня Песах і він святкувався тиждень. Свято першого врожаю, перших плодів. Це свято розповідає нам про те, що за межею нашого фізичного світу. На п'ятдесятий день після виходу Ізраїлю з Єгипту Бог зійшов на гору Сінай перед очима майже півтора мільйона людей і встиг сказати лише десять заповідей. Старійшини народу попросили Мойсея, щоб Бог більше не говорив. Тому що все, що вони чули і бачили, привело їх у жах."Весь народ бачив громи і полум'я, і звук трубний, і гору димнучу; і побачивши [то], народ відступив і став вдалині. І сказали Мойсеєві: говори ти з нами, і ми будемо слухати, але щоб не говорив з нами Бог , щоб нам не померти” (Вихід 20:18-19).

Десять заповідей – не найголовніші, тільки через те, що їх вимовив Бог із гори Сінай, і вони записані на кам'яних скрижалях. У Законі Мойсея немає головної заповіді. Усі, понад шістсот заповідей, головні. Тому що за невиконання будь-якої з них – плата за злочин смерть. Тому Ісус, вмираючи на хресті, платив за кожну заповідь, яку ми порушили. Праведник за неправедних. Тільки з любові до тебе. І не кажи собі, що ти не гідний такої жертви з боку Бога, що любить тебе. Змирися перед ним і приймай цей подарунок від Нього, за нього платити не треба. Бог оцінив твоє життя ціною життя Свого Сина, таким чином ставлячи тебе нарівні з Ісусом (Ів. 1:12; 15:15). Цього дня Бог явив Себе своєму народові, всьому, а не тільки Мойсеєві. Свідків цьому було дуже багато, і в сім'ях із покоління в покоління передавали цю історію, яка підтверджувалася читанням із Тори щосуботи. Для церкви цей день став початком нового, духовного життя.

"І з'явилися їм мови, що розділяються, немов вогняні, і спочивали по одному на кожному з них. І сповнились усі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти" (Дії 2:3-4). Детально про ці духовні дари апостол Павло написав у 1-му посланні до Коринтян, у 14 розділі. Книга «Дії апостолів» без опису надприродного втручання Святого Духа не має сенсу. Фактично в Діях описуються не дії апостолів та церкви, а дія Духа Святого через апостолів та церкву.

Свято Суккот – це свято починалося не з будівництва куренів. Свято починалося з того, що всі Ізраїльтяни, чоловіки, мали зібратися біля Скінії, а згодом біля Храму. Про це сповіщав день трубного поклику, за тиждень до свята. У всіх селищах Левити трубили в труби, через них кажучи "будь готовий до зустрічі з Богом". Усі готували десятини та приношення.

І первосвященик одного разу на рік входив у Святе Святих і кропив кров'ю тільців та козлів на кришку Ковчега Завіту для прощення гріхів всього народу. Це відбувалося першого дня свята. У решту днів приносилися жертви та десятини, бо це – свято врожаю наприкінці року. Після закінчення свята ставили курені з гілок широколистяних дерев, і жили в них цілий тиждень.Чому я докладно описую? Для Ізраїлю це свято мало велике значення, пророчо кажучи про пришестя Істинного Первосвященика, який не з кров'ю тварин увійшов у земне святилище, а зі Своєю кров'ю в Небесне Святилище, і приносячи Себе в жертву не кожен рік, а одним приношенням зробив нас освячуваних – досконалими (Євреям, 9 розділ).

Дивовижний факт, який відкрив археолог Ронн Уайєтт. Він знайшов місце розп'яття Ісуса Христа та двох розбійників. Це не гора, як прийнято офіційно рахувати. Це невелика ніша в залишку старого міського муру, що залишився ще після руйнування міста царем Новохудоносором. І Ронн, з дозволу Єрусалимської влади, почав розкопки возі цієї стіни, сподіваючись знайти проходи під стіною старого міста. Заглиблюючись під стіну, він наткнувся на невелику "кімнату", в якій Ронн виявив золоту мінору – світильник святилища, золотий стіл для хлібів пропозиції, і золоту скриньку з карбованими з золота херувимами, на кришці цієї скриньки – Ковчег заповіту.

Священики під час облоги сховали предмети Храму у ніші, проході під стіною, але після повернення з полону через сімдесят років вони не змогли його знайти. Бог за чотириста років до розп'яття все передбачили влаштував. Ронн виявив просто над Ковчегом, тріщину в склепінні. Стеля була низька, на повний зріст неможливо стояти. З тріщини на склепіннях звисала грудка коричневого кольору, і такі ж краплі були накришці Ковчега. Наскільки це можливо, Рон зіскреб цю речовину зі склепіння біля тріщини і здав у лабораторію для аналізу речовини. У лабораторії за тиждень сказали, що це кров, людська кров.Лаборанти розповіли, що після розчинення кров відновилася і була такою, наче її щойно взяли з вени. Ронн зі своїми синами далі почали обстежувати місце розп'яття. Всі три хрести при розп'ятті вставлялися в невелике заглиблення, яке на момент обстеження було накрито камінням за формою поглиблення. Тільки в середньому заглибленні вони виявили тріщину у скелі. Після вимірів відстаней Ронн побачив, що розп'яття Христа було над Ковчегом. В Євангелії від Івана в 19-му розділі, 34-му вірші написано: один із воїнів списом пробив груди Ісуса, і спливла кров та вода. Саме ця кров по тріщині стікала та капала на кришку Ковчега! Алілуйя! Кров Христа фізично окропила Ковчег Завіту. Докладніше про цю знахідку можна знайти в інтернеті за тегом “Нові Біблійні археологічні відкриття”. Будівництво куренів щороку нагадувало людям про тимчасовість нашого перебування на Землі. Як ви вважаєте, що відбувалося з куренями за тиждень? Під сонцем, день у день, вони перетворювалися на голі гілки, які не могли захистити від негоди, і останній день свята Суккот знаменувався тим, що всі курені, що стали непридатними, спалювали. Все це свято сьомого місяця (за єврейським календарем) говорило пророчо про жертву Христа і про наше спасіння від майбутнього руйнування нашого тимчасового житла – тіла, Він обіцяв дати нове містечко, що не занепадає (1Кор.15:12-58; 2 Петра 3:10) -13). Ще одне невелике зауваження у свята. Ці три свята починали відзначати в суботу, і наступного дня був суботою. Насвята припадало по дві суботи.

Розділ 29
Друге пришестя Христа

На цю тему книжок та статей написано багато. Але я хочу в цій книзі відобразити свою думку на цю тему після ретельного дослідження Писань.

Ісус, говорячи своїм учням (апостолам) про Своє друге пришестя, вказав на основні ознаки, що передували цій події в Євангелії від Матвія, 24-му розділі. Хочу зазначити, що учні порушили два питання: коли буде зруйнований Храм і коли Він повернеться на Землю. І тепер у світлі історичних подій це добре видно.

Про руйнування Храму.

У 70-му році нашої ери римський полководець Тіт почав облягати Єрусалим. З березня по вересень 70-го року (згідно з записами історика Йосипа Флавія). За іншими джерелами: з 14 квітня – до 8 вересня 70 р. н. (4 місяці, 3 тижні та 4 дні). За чотири роки до цього почалася громадянська війна по всій Юдеї, через яку прийшли римські легіони на Юдею. Поділка влади ніколи не приводила ні до чого доброго за всіх часів. До облоги у місті налічувалося близько мільйона мешканців. Облогу пережила лише половина населення міста. Невільничий ринок у всіх країнах був настільки переповнений євреями, що їх навіть за найнижчими цінами ніхто не хотів купувати.

"…І поверне тебе Господь до Єгипту на кораблях тим шляхом, про який я сказав тобі: "Ти більше не побачиш його"; і там продаватиметеся ворогам вашим у рабів і в рабинь, і не буде

що купує" (Второзакон. 28:68).

Про друге пришестя Христа. Основне зазначу словами Ісуса:

"Про день той і годину ніхто не знає, ні Ангели небесні, а тільки Батько Мій один" (Матв. 24:36).Ніхто не знає, коли прийде Христос за Своєю церквою, яка чекає на Його спасіння. Я раніше написав, що свято Суккот – свято врожаю наприкінці посівного сезону (вересень, початок жовтня), бо Бог призначив ці три свята, щоб виявляти Свої дії на ці свята. Великдень – розп'яття Христа, Шавуот чи П'ятидесятниця – зішестя на гору Сінай та Його церква сили від Бога. Суккот – говорить: приготуйся до зустрічі з Богом, наша старе житло приходить у непридатність, кінець якого – спалення. Приблизно цей період. Але! Якого року і дня це станеться – невідомо. Ісус дав нам лише ознаки, що передували Його приходу. Перше – через проповідь Євангелії та вірність Його заповідям церква ненавидітимуть у всьому світі. Буде велике відступництво. Але вибір – за кожною людиною. Або ти – вірний Богу і позбавлений всіх благ цивілізації, ганебний усім суспільством. Або, відкинувши віру в Христа, зазнаєш однієї долі з дияволом та його ангелами. Християнином рухає вічність, яку Христос пропонує для вірних Йому. Таким чином відбудеться відділення “кукіль від пшениці” (Матв.13:30-40).

Друге – «сонце змеркне, і місяць не дасть світла свого». Яскраво описується ця подія в книзі Об'явлення 6:12-17. У цьому місці Писання узагальнено всі пророцтва Старого Завіту на цю тему – “День Господній”.

За сім років до пришестя Христа у політиці всіх країн відбудеться глобальна зміна.Усі, до єдиної країни, об'єднаються в одне ціле, під проводом однієї людини: "Хай не звабить вас ніхто ніяк: [бо день той не] [прийде], доки не прийде перш відступ і не відкриється людина гріха, син смерті, що противиться і Хто звеличується над усе, що зветься Богом чи святинею, то в храмі Божому сяде він, як Бог, видаючи себе за Бога» (2 Сол. 2:3-4).

Хочу докладніше зупиниться на 2-му посланні до Фессалонікійців, 2-го розділу.

Друге пришестя Христа (таємне чи явне) не станеться до того часу, доки з'явиться світу антихрист – людина гріха, син смерті. У 7-му вірші сказано: "доки не буде забраний утримуючий тепер". Хто такий “утримуючий тепер”? У дослівному перекладі з давньогрецької мови, 7-й вірш, його сенс звучить як – із (супу) середовища забрати розчинену сіль. Утримуючий – це не Дух Святого. Утримуючий – це церква, люди, які принципово стоять на Слові Божому, яких утверджує Дух Святого. Псалом 14 теж про таких людей говорить.

Далі. Церкву не буде забрано до скорботи.

За цим посланням апостола Павла багато хто спокушається, не вникаючи в це питання.

"І відкрив він уста свої для хули на Бога, щоб хулити ім'я Його, і оселю Його, і тих, що живуть на небі. і племенем" (Об'яв. 13:6-7). "Хто веде в полон, той сам піде в полон; хто вбиває мечем, тому самому належить бути вбитому мечем. Тут терпіння і віра святих" (Об'явлення 13:10).

"Тут терпіння святих, які дотримуються Божих заповідей і віри в Ісуса" (Об'яв. 14:12).

Бог через одкровення попереджає – ми, як християни, не можемо воювати зі зброєю, яка забирає життя у противника, а також завдавати якоїсь фізичної шкоди або каліцтва людям, або брати їх у полон. Наша зброя є істиною Слова Божого.

"Зброя войовництва нашого не тілесна, але сильна Богом на руйнування твердинь (в розумі): [ними] скидаємо задуми і всяке звеличення, що повстає проти пізнання Божого, і полонимо всяку думку в послух Христові" (2 Коринф. 10:4,5) .

"Бо слово Боже живе і дієве і гостріше за всякий меч обопільний: воно проникає до поділу душі і духу, складів і мізків, і судить думки і наміри серцеві" (Євреїв 4:12).

Наприкінці правління антихриста буде довге затемнення сонця і місяця, за моїми підрахунками, від 45 до 70 днів (Даніїла 12:11-12). Після його закінчення буде повсюдний зорепад, що триває більше однієї доби. Написано: "небо згорнеться, як сувій", фактично атмосфера Землі горітиме, не буде місця на Землі, куди б не впав метеорит. Також через падіння великих уламків повсюдно будуть землетруси. Все, побудоване на поверхні землі та під землею, буде зруйновано та спалено.

Моя версія того, як це станеться. Щось досить масивне влетить у Сонячну систему, розміром із Місяць чи Меркурій.Під впливом гравітації Сонця зробить маневр навколо нашої зірки, розвалившись на шматки та уламки гравітаційними силами Сонця. Ці уламки створять хмару, закриваючи Землі сонячне світло, через що “сонце потьмяніє, і місяць не дасть світла свого”. Земля на своїй траєкторії навколо Сонця якраз і потрапить під приліт цих уламків.

"…тому тодішній світ загинув, був потоплений водою. А теперішні небеса і земля, що містяться тим самим Словом, зберігаються вогню на день суду і смерті безбожних людей" (2 Петра 3:6,7).

Це кінець тієї цивілізації, яку ми зараз знаємо (2 Петра 3:10). І після цих подій небо засяє яскравістю блискавки, і з'явиться Христос із численним військом ангелів, вони зберуть усю вірну Йому церкву та піднімуть її назустріч Христу. Христос спускатись на Землю не буде.

Нині в Єрусалимі вся гора Олеонська – це цвинтар. Сподіваючись, що ноги Христа стануть на цю гору при Його приході, люди купували ту землю, як притулок свого праху. Але Писання говорить зовсім інше. Я в Біблії знаходжу лише два місця, які говорять, що ноги Його стануть на Єлеонській горі. Перше – це пророк Йоїл, від якого йде вчення, що Він спуститься на гору. Друге місце Писань—це книга Дії 1:9-12. Ісус після воскресіння, через 40 днів, разом із учнями зійшов на гору Олеон, і хмара підняла Його на небо. Ангели здивованим апостолам пояснили: як Він піднесений, так і повернеться за Своєю церквою на хмарі.

"… Потім ми, що залишилися живими, разом з ними будемо захоплені на хмарах на зустріч (на зустріч) Господу на повітрі, і так завжди з Господом будемо" (1Фессалон.4:17).У Своє друге пришестя Христос спускатися на Землю не буде.

Друге пришестя Христа включає кілька цілей.

•

Воскресіння тіла всіх праведників, Старого та Нового заповітів (Данила 12:2; Івана 5:29).

•

Забрати вірну Йому церкву, що залишилися живими (1 Фессалон. 4:15-18).

•

Знищити антихриста та його владу над Землею (2 Фес. 2:8).

•

Скувати сатану (спокусника) на 1000 років (Об'яв. 20:1-3).

•

Встановити Своє царство на Землі, на 1000 років (Об'явл. 20:6; Іс. 65:17-25).

Бог завжди однією дією досягає кількох цілей.

Розділ 30
Гріх, який не може пробачити Бог

У посланні до Євреїв, у 6-му та 10-му розділах описуються моменти життя, які можуть нас призвести до краху нашого вірування.

"…неможливо одного разу освічених, і тих, хто скуштував дари небесного, і став причасниками Духа Святого, і скуштував благого дієслова Божого і сил майбутнього віку, і відпалих, знову оновлювати покаянням, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і лаються [Йому]" (Євреям) 6:4-6).

"…якщо ми, отримавши пізнання істини, довільно грішимо, то не залишається більше жертви за гріхи, але якесь страшне очікування суду і лють вогню, готового пожерти противників. [Якщо] відкинувся закону Мойсеєва, при двох або трьох свідках, без милосердя [карається" ] смертю, то наскільки найтяжчому, думаєте, покаранню повинен буде той, хто зневажає Сина Божого і не шанує за святиню Кров завіту, якою освячений, і Духа благодаті ображає?" (Євреїв 10:26-29)

Ці два місця Писання говорять про людей, які втратили віру в Бога з якихось причин, і повернулися до свого безбожного життя. І не просто повернулися до такого способу життя, але стали супротивниками віри у Бога.

Був такий випадок за часів СРСР. Один брат із церкви, який досить знає Біблію і проповідує у церквах (таких проповідників органи безпеки завжди тримали під контролем, часто викликали для “обробки” відповідно до політики держави). Після чергової “обробки” проповідник не витримав підписаного документа, в якому він зобов'язався проводити збори для молоді «про марність віри в Бога». Цілий місяць він проводив такі семінари для молоді.Після чергового виступу до нього підійшли брати з церкви і сказали: "Подумай, що на тебе чекає у Вічності". Після цієї зустрічі він відмовився виступати перед молоддю з такими промовами.

Брат обійшов усі церкви в місті і на колінах повз від порога церкви до кафедри, просячи у братів і сестер прощення. Всі, знаючи ці два місця Писання у посланні до Євреїв, не змогли пробачити його. Але все ж таки знайшовся мудрий пастор однієї церкви, який сказав: “Якщо Дух Святого дає йому покаяння, то я не маю права його не прийняти”. Брат більше не проповідував у церквах, дискредитувавши себе перед людьми. Але Бог прийняв його покаяння і повернув йому статус свого сина.

У цих двох уривках йдеться про тих, хто не хоче повертатися до Бога та віри в Нього.

На останній вечорі з учнями Ісус говорив Петру: "Симоне! Симоне! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю, але Я молився за тебе, щоб не збідніла віра твоя; і ти колись, звернувшись, утверди братів твоїх" (Луки 22:31,32).

Ісуса не турбувало те, що всі учні зрадять Його. Ісуса найбільше непокоїла віра Петра та інших апостолів. Якби Юда Іскаріот не вчинив суїцид, прощення Ісуса і на нього вистачило б.

"А без віри догодити Богові неможливо; бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, віддає" (Євреїв 11:6).

Все, що Бог робить для людини, приймається лише вірою. Найцінніше для Бога в тобі це віра та надія на Нього. Якщо ти втратив віру у прощення Бога, то, відповідно, ти не можеш отримати це прощення. Ісус на хресті Голгофи приніс жертву за всі гріхи Закону Мойсея, роблячи освячуваних досконалими.Єдиний гріх, який Він не може пробачити, це невіра в Його прощення та благодать.

Ще одне місце Писання, що говорить про непробачний гріх.

"…якщо хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому; якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому" (Матв. 12:32)

Дух Святий виконує всю роботу з турботи та спасіння людей. Бог-Отець і Син заступаються за Духа Святого, як батько і син заступалися б за дружину і матір, яку хтось сторонній ображав за добрі справи. Як уникнути такого засудження дій Святого Духа?

"Тому не судіть ніяк до часу, доки не прийде Господь, Який і висвітлить приховане в темряві і виявить серцеві наміри, і тоді кожному буде похвала від Бога" (1 Коринф. 4:5).

Просто не суди нікого і ніяк. Як я можу судити іншого, якщо я такий самий підсудний, як і засуджений мною?

"…усім нам з'явиться перед судилищем Христовим, щоб кожному отримати [відповідно тому], що він робив, живучи в тілі, добре чи худе" (2 Коринф. 5:10).

Розділ 31
Дерево життя

І показав мені чисту річку води життя, світлу, як кристал, що виходить від престолу Бога та Агнця. Серед вулиці його, і з того й з іншого боку річки, дерево життя, що дванадцять разів приносить плоди, що дає на кожен місяць плід свій; і листя дерева – на лікування народів. (Об'явл.22:1,2)

У Біблії пишеться про три основні теми: 1) про Бога, 2) про людину, 3) відносини між Богом і людиною. Апостол Павло, коли пише перше послання до Коринтян, посилається на закон Мойсея про тварин – «чи про волів дбає Бог» (1Кор.9:9). У Писаннях, якщо пишеться про тварин, про дерева, пишеться про людину. Бог складні для нашого розуміння духовні закони пояснює зрозумілими образами, з якими ми стикаємося щодня. Так одинадцятий розділ книги Левіт описує чистих і нечистих тварин. Постанова Бога про вживання тварин у їжу має як фізичний аспект, говорячи про тих тварин, яких можна класти на сковорідку і кидати в каструлю, так і духовний, говорячи про принципи життя, внутрішній стрижень людської особистості, що чисто чи нечисто для Бога у вчинках і думках людини.

Отже, дерево життя біля потоку – що це чи хто це? Садівники та дендрологи чудово розуміють, про що йдеться. Я свого часу разом зі своїми дітьми їздив на екскурсію до заповідника Асканья-Нова. Цей заповідник займає територію 33 307 гектар. Там є зона, де росте близько 500 видів дерев та чагарників. Для дерев створена екосистема з каналами та ставками для зрошення всього саду, так що всі дерева та чагарники одержують воду незалежно від погоди.Дерево, посаджене біля джерела води, завжди навесні перше розпускає листя, і перше зацвітає, так само плоди такого дерева соковиті та повноцінні. По тому, що дерево постійно на всіх етапах плодоношення отримує достатньо води до коріння.

Джерелом потоку є Сам Бог, Батько та Син. Потік – це істина, яка тече для всіх, хто прагне Бога і своїм корінням вбирає з потоку істину від Бога, щоб приносити плід Духа Святого і листям зцілювати всіх, хто підходить до них.

«В останній же великий день свята стояв Ісус і проголосив, кажучи: Хто хоче, йди до Мене та пий. Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби потечуть річки живої води. Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в Нього: бо ще на них не було Духа Святого, бо Ісус ще не був прославлений». (Івана 7:37-39)

«…Бо Я виллю води на спрагу і потоки на висохле; Вилию мій дух на плем'я твоє та благословення Моє на нащадків твоїх». (Іс.44:3)

Які люди, описані в Біблії, підходять до таких дерев. Перший, хто приходить на згадку, – пророк Самуїл. Він говорив: «…і я також не допустю собі гріха перед Господом, щоб перестати молитися за вас, і наставлятиму вас на шлях добрий і прямий». (1Цар.12:23). Самуїл мав постійне спілкування з Богом. Всі, хто б не приходив до нього за порадою чи позовом, завжди отримували повноцінну відповідь від Бога. Не маловажний факт: цар Саул, який відмовився від послуху Богу, у присутності Самуїла почав пророкувати про те, що Давид стане наступним царем Ізраїлю. Поки жив Самуїл, цар Саул, при всій своїй безбожності, жив і на троні.Як тільки помер пророк, через рік помер у битві й цар Саул через те, що не стало молитовника і ходата за народ.

Наступний цар Давид, котрий без Бога нічого не вирішував. Він написав перший псалом, у якому говорить про праведника як про дерево, посадженому при потоці вод. Сам Давид був таким деревом, яке харчувалося від Божого слова. За царювання Давида народ Ізраїлю став жити безпечно. Усі йшли до Давида за праведним судом. Половину книги псалмів для прославлення Бога у скинії написав Давид, а іншу половину священики, які прославляли Бога у скинії.

Далі Данило. Був переселений до Вавилону з першим переселенням ізраїльтян із Єрусалиму, будучи в юному віці. Усі п'ять царів, які змінювали один одного через палацові та військові перевороти, бажали Данила бачити своїм прем'єром та радником. Даниїл був вірний не царям, а передусім Богові, від якого наповнювався мудрістю і веденням. Всі царі хотіли бути в тіні цього дерева з листами, що зцілюють душу.

«Даніїл поклав у серці своєму не осквернятися стравами з царського стола та вином, яке п'є цар, і тому просив начальника євнухів про те, щоб не осквернитися йому». (Дан.1: 8)

Також у Писанні згадуються й інші герої, які насолоджувалися життям із Богом, живлячись Його істиною. І так, дерева описані в останньому розділі книги Одкровення – це люди, що живляться від Божого престолу істиною.

Розділ 32
Апокрифи та канонічні тексти Біблії

Канонічна Біблія складається з шістдесяти шести книг Старого та Нового Завітів. Тридцять дев'ять книг Старого Завіту та двадцять сім книг Нового Завіту.

Канон (міряло, правило) для текстів Старого Завіту визначався кількома параметрами.

1) Текст повинен був бути написаний на стародавньому арамейському або івриті. Танах – Тора (Закон), Невіїм (Пророки) та Ктувім (Письма).

2) Книгу повинен був писати ізраїльтянин з підтвердженим родоводом

3) У книзі повинні бути слова «так говорить Господь». Виняток посідає книгу «Естер», але до апокрифів вона не відноситься.

Канон для Нового Завіту. Усі книги Нового Завіту в оригіналі написані давньогрецькою мовою, поширеною дві тисячі років тому, так само як зараз англійська.

1) Текст мав бути написаний апостолами, свідками життя Христа Ісуса з Назарету

2) У тексті Євангелія та послань має бути відсилання на Танах, старозавітні канонічні книги «бо так написано» або цитати юдейських канонічних книг Старого Завіту

Вся структура Біблійних текстів спирається на П'ятикнижжя Закону Мойсеєва. Священики і пророки Старого Завіту спиралися на Закон Мойсеїв під час розгляду будь-якої справи. Закон Мойсея є фундаментом Богопоклоніння та Богопізнання для нащадків Адама та Єви, тобто. для всіх людей, що живуть на планеті Земля. Решта шістдесят одна книга є підтвердженням правдивості (виконанням) слів у Законі Мойсеєвому. Вся Біблія підтверджується археологічними знахідками та історичними документами.Перші десять розділів книги Буття були написані задовго до Мойсея. Перші п'ять розділів книги Буття написані до Всесвітнього потопу. Перші два розділи книги Буття написані Адамом, оскільки ніхто крім нього у видіннях не міг цього знати. Творіння Землі було показано Богом Адаму з точки, де вона мала з'явитися, з акреційного диска зірки, що зароджується. Написане у першому розділі Буття не суперечить уявленню астрономів про зародження планетарних систем. «І почули голос Господа Бога, що ходить до раю під час дня прохолоди» (Буття 3:8). Найхолодніше час доби перед ранком, час найміцнішого сну. Саме цей час Бог використовує наш сон перед пробудженням для передачі Своєї інформації. «Начальнику хору. З появою зорі. Псалом Давида. (Псалми 21:1). Цар Давид, за сімсот років до Христа, уві сні пережив і відчув кару, описану в Євангеліях, і побачив майбутню славу Ізраїлю, так само як і всі інші пророки канону Танаха, крім Мойсея. «І сказав: Слухайте Мої слова: Якщо буває у вас пророк Господній, то Я відкриваюся йому у видінні, уві сні говорю з ним; але не так з рабом Моїм Мойсеєм, – він вірний у всьому домі Моїм: вустами до уст говорю Я з ним, і явно, а не в гаданнях, і образ Господа він бачить … »(Числа 12:6-8)

Уявіть собі світ, у якому немає електрики, машин та механізмів. Немає машин для друку книг та немає паперу. Розшаровували очерет переплітаючи волокна, отримували довге полотно, яке використовували для письма. Вироблення шкіри тварин, порівняно з папірусом, було в кілька разів дешевше. Рукописні книги коштують дуже дорого.Все що вас оточує це ручна праця. З розваг, вуличні співаки та актори. Освіта лише багатих. Написання або перепис якоїсь книги дорога праця. Вся проблема у тому, що немає паперу. Вона з'явиться на Близькому Сході не раніше V століття нашої ери. А папірус та шкіри тварин, стоять теж не дешево. І тому, крім Біблійних текстів з'являються і (ми б їх назвали) художні тексти. Весь світ того часу був занурений у релігійність, поклоніння «вищим» сутностям чи істотам, створеним людською уявою, за образом і подобою живої та не живої природи (я художник – я так бачу). Бог Біблії називає це ідолопоклонством. Тому релігійна людина не обов'язково є шанувальником Бога, який створив небо і землю і сина Його, Ісуса Христа. Книга Дій Апостолів 17 гол. апостол Павло проповідуючи еллінам, каже: «…Афіняни! по всьому бачу я, що ви наче особливо побожні» (Дії 17:22) Так от, письменники того часу писали про релігію та неіснуючі історії пов'язані з цим напрямом. Так і з'являлися перші апокрифи Старого Завіту, які у художній формі, а іноді й у фантастичній (книга Товіт). Людство за всіх часів свого існування не змінюється, всім потрібне «хліба та видовищ». На час створення Септуагінти (переклад Танаха грецькою мовою), це приблизно 280 рік до н.е. Елліністичні погляди (пантеон багатобожжя) були поширені на всьому середньому сході, північній Африці та півдні західної Європи. Давня Олександрія в Єгипті була відома стоп'ятидесятиметровим маяком та бібліотекою. Місто Олександрія була центром елліністичної культури та торгівлі. В Олександрійській бібліотеці було зібрано багато манускриптів релігійного, історичного та художнього характеру. Септуагінту перекладали з Танаха сімдесят два старці, спеціально надісланих з Юдеї на замовлення царя Птоломея Філадельфа, якого зацікавила глибока давнина та безпека у переписанні книг оригінальної Тори. Переклад часу проводили від 280 року до н.е. по перше століття н.е.

Християни першого століття і в наступні часи користувалися саме цим якісним грецьким перекладом юдейських священних текстів, які підтверджували новозавітні євангелії та послання церквам. «Чи не так слід постраждати Христові і увійти в славу Свою? І, почавши від Мойсея, з усіх пророків пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні». (Від Луки 24:26,27).У канон Септуагінти входять усі тридцять дев'ять книг Танаха, решта книг вважається апокрифами, написаними як повторення канонічних книг або написаними в історичному, художньому та фентезійному стилі.

Ось деякі апокрифи та опис їх.

Перша, друга і третя Маккавейські книги – описують Ізраїлю під гнітом грецької колонізації в період між останнім пророком канонічних книг до римського завоювання.

Книга Варух – повторення пророцтв Ієримії. Варух був особистим писарем та другом пророка Єримії. «І покликав Єремія Варуха, сина Нірії, і написав Варух у книжковий сувій із уст Єремії всі слова Господа, які Він говорив до нього». (Єремія 36:4)

Друга книга Ездри за стилем написання не належать до відновлення Єрусалима після Вавилонського полону. Швидше за все, написані у другому столітті н. Оборот мови і стиль написання відносяться до людини, яка відвідувала новозавітну церкву і чула послання церквам.

Третя книга Ездри «розмова» людини та «ангела» (фентезі, вигадка). Немає відповідності та узгодженості з пророцтвами канонічних книг Старого Завіту. Як у другу так і в третю книгу Ездри на початку вставлені уривки з канонічних книг Хронік, книги Неемії та книги Ездри. Зроблено це для обману покупців, які платили великі гроші за книги, трохи дешевші, ніж за оригінали канонічних книг. Книги писалися сувоями, і покупець не розгортатиме весь багатометровий сувій у продавця, а відкриває перші сторінки і бачить оригінальний текст Танаха, на що й купуються люди. Книги, написані задля читання у синагозі, а домашнього користування.Книга Іудіф – гарна художня розповідь, яка не має історичного підтвердження.

Книга Сераха або Ісуса сина Серахова – смисловий переклад грецькою мовою деяких притч Соломона, на відміну від перекладу сімдесяти – Септуагінти, що має дослівний переклад Танаха. При смисловому перекладі передається зміст написаного, але з зберігається оригінальність тексту. При дослівному перекладі зберігається оригінальність тексту, але не надається повний зміст написаного. Тому сучасні переклади Біблії перекладені в дослівно-смисловому форматі, зберігаючи оригінальність тексту не з шкодою смислового розуміння послання.

Книга Премудростей Соломона – переказ притч Соломона.

Послання Єремії – немає підтвердження того, що написано пророком Єремією. Цього послання немає в Танасі.

Чому саме Єврейська канонічна Біблія, а не релігійні тексти Індії, філософії Китаю тощо? По тому, що Біблійні тексти – це не досвід навчених життям старців, це не політика релігійних правителів, це не філософія мислителів людства, це Слово Інженера, який створив Землю та всіх, хто на ній живе. І це слово призначене для прочитання та ознайомлення всім, хто народжується на Землі. Для ознайомлення з Тим, Хто любить тебе і піклується про тебе, де б ти не був.

Розділ 33
Єрихонські стіни та Єрихонські труби

«Отже Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, що його відкинули будівельники, але який став головою кута, камінь спотикання та камінь спокуси» (1 Петра 2:7)

Історія, якій три з половиною тисячі років, завоювання одного з древніх міст, обросла донині безліччю легенд і небилиць. Надаючи при цьому неприродні властивості людям, трубам та стінам міста.

Наслідуватимемо правилом – «Все надприродне відбувається на природній платформі». Канонічна Біблія – це не збірка казок і небилиць, Канонічна Біблія – це історичний документ.

І так, що сталося з міськими стінами, які без стінобитних знарядь, без таранів і тільки при впливі звуку «ювілейних» труб і вигуку півмільйона людей, що оточили Єрихон, стіни впали всередину міста? При детальному розгляді історії про завоювання міста можна зробити певні висновки. Отже, моя версія цієї історії.

Два розвідники прийшли до міста і у місцевих жителів розпитують обстановку у місті, жінка на ім'я Раав (Рахав) запросила їх до себе додому. Раав розповіла, як жителі міста ставляться до півтора мільйонного народу, який зупинився за річкою. Єрихонці в жаху та страху від народу, який без особливих зусиль і втрат розгромив Аммонітян і Моавітян, що жили за річкою Йордан, а також пам'ятаючи історію про падіння Єгипту і перехід через Червоне море. Природно, що правитель міста занепокоївся про двох людей, які розпитують городян про обстановку у місті – скільки людей, як охороняють місто.Господиня вдома, розуміючи, що Бог Євреїв, так само як і попередніх противників, зрадить до їхніх рук Єрихон, просить зберегти її життя, так само як і вона не видала розвідників тим, хто їх шукає. Відпустивши юнаків через своє вікно в міському мурі по мотузці, сказала їм, щоб вони ховалися на горі три дні, поки всі не заспокояться. Єрихонці замкнули ворота міста, і ніхто не міг зайти чи вийти.

Тепер починається найцікавіше у цій історії. Ісус Навин, дочекавшись розвідників, з'ясував обстановку в місті. І сказали Ісусові Навину: «Бог віддав Єрихон у наші руки, бо все місто в страху й страху від нас». Через три дні Ісус наказав народу висуватися. Попереду всього народу йшли чотири священики, які несли на своїх плечах Ковчег Завіту. Увійшовши до води Йордану до пояса, священики зупинилися. Вода, що текла у бік Мертвого моря, перед священиками зупинилася на невидимій перешкоді і стала стіною. Решта води вичерпалася, оголюючи дно річки, яким і перейшов народ Ізраїлю на інший берег. Єрихонські розвідники, бачачи це, побігли до міста і своїм оповіданням побаченого додали страху городянам перед Євреями.

Далі Бог дав Ісусу Навину стратегію, яка за військовими мірками безрезультатна. Протягом шести днів священики серед озброєних мали просто мовчки обминати стіни міста і трубити в труби. А на сьомий день після звучання труб весь народ вигукнув, і стіни впали всередину, залишалося добити тих, що залишилися живими.

Опис Біблійної історії йде з боку Ізраїльського народу, а що відбувалося протягом семи днів усередині міста, нам залишається здогадуватися.Ось моя версія того, що відбувалося всередині міста.

Єрихонці були в сум'ятті і налякані ордою загарбників, що насувається. А після донесення того «як» Євреї перейшли через річку, то городяни просто жахнулися від невідомості, що на них чекає. Одного ранку все місто було розбуджене звуком труб, що чулося, здавалося від усюди, але не зі стіни, а від натовпів озброєного народу, який мовчки в кілька шеренг, крокував, обходячи місто. Коли приблизно підрахували кількість армії супротивника, ці цифри привели стоять на стіні, у повну безнадійність. Співвідношення було приблизно одне до шістдесяти. Тепер щоранку місто, здавалося б за надійною стіною, прокидалося від трубного звуку і крокували за стіною. Усі чоловіки в місті розуміли, що це останні дні для кожного з них, оскільки судячи з попередніх битв цього народу, полонених вони не брали. Тому просто відкрити ворота і здатися, все одно, що наблизити свій кінець, і прийняли рішення, дорожче продати своє життя. На стіну міста почали піднімати каміння, розбираючи при цьому будинки, які були ближче до стіни або під самою стіною. Оскільки час минав, а Ізраїльтяни все не нападали, то виносили нагору стіни якнайбільше каміння. Через що нижня кладка міської стіни почала просідати, не витримавши навантаження, у вигляді куп каміння нагорі стіни. І останньої «краплею» був військовий крик Ізраїльтян на сьомий день, через який усі воїни в місті почали підніматися на стіну, подумавши про початок атаки. Стіна не витримала і впала з усіма захисниками, поховавши їх під собою. Шматок стіни в якому жила Раав, швидше за все, стояв на природній скелі, через що не зазнав руйнації. На городян було здійснено тривалу психічну атаку, через яку було прийнято неправильні рішення, що занапастили захисників міста.

Тепер, після такого пояснення, руйнування Єрихонських стін не виглядає міфом, а реальною історією, задокументованою в Біблійних текстах.

«Якщо Господь не будує вдома, даремно трудяться ті, хто будує його; якщо Господь не охоронить міста, даремно не спить страж». (Псалми 126:1)

Розділ 34
Молитва

Найчастіше нам здається, що Бог не чує нас і в нашому житті не бере участі. Це зумовлено тим, що ми не бачимо Його, сконцентровані на своїх проблемах і хочемо якнайшвидшого вирішення їх. Адже Бог живе в «неприступному світлі» (1 Тим. 6:16). Невидимість Бога не означає, що Його немає. Ми повітря теж не бачимо, але без нього жити не можемо. Ми не бачимо того великого обсягу роботи, який Бог і Його ангели роблять для нас. Дії Бога залежать від щирості наших молитов і віри в Нього. Я всім говорю про досвід свого життя з Богом: «все, що ти забудеш попросити Бога в молитві, Він забуде це тобі дати». Своєю проханням ти не ускладниш Його. У першій книзі ми розібрали слово "рай", що воно позначає в оригіналі івриту та давньогрецької мови – "місце при шануванні" або "місце при молитві". Молитва це не безперервне повторення заучених фраз. Молитва це проста розмова до душі з тим, Хто любить тебе, ніколи не зрадить і не залишить без уваги. Ісус у Нагірній проповіді (Євангелія від Матвія 5-7) каже: «…Батько перед вашим проханням знає, чого ви потребуєте…». Тоді виникає запитання: у чому сенс молитви, якщо Він заздалегідь знає, про що ти проситимеш? Молитва це розмова, про те, Кому можна «виговориться» своєю душею.

«Якщо сповідуємо гріхи наші [Йому], то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди». (1Ів.1:9). Бути чесним по відношенню до себе і називати речі своїми іменами.

Не завжди виходить закритися в таємній кімнаті для молитви. Бог чує твоє звернення до Нього і подумки.Найчастіше виговориться і виплакатися перед Богом потрібно не Йому, а нам «…і Отець, що бачить таємне, віддасть тобі явно…». У своєму посланні апостол Яків пояснює, на які молитви Бог відповідає (Якова 4 гл.). Молитва «Отче наш» це не зразок для молитви, а приклад, як звертатися до свого Творця. Перше – подякуй Йому за все, що відбувається в твоєму житті. Друге – виклади свою потребу, проблему. Третє – це прославити Бога, Він цього гідний. Говори все своїми словами. Чим більше ти читаєш Біблію, тим більше з'являється слів для вдячності та хвали. Чим регулярніше ти це робиш, тим більше змінюється твоє життя на краще.

«Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас перебують, то, чого не забажаєте, просіть, і буде вам». (Іван 15:7)

Розділ 35
Пророк чи біс

«Тоді Саул сказав своїм слугам: Шукайте мені жінку чарівницю, і я піду до неї і спитаю її. І відповіли йому слуги його: тут в Аендорі є жінка чарівниця.

І зняв із себе Саул одежу свою, і одягнув інші, і пішов сам та двоє людей із ним, і прийшли вони до жінки вночі. І сказав до неї: Прошу тебе, поворожи мені і виведи мені, про кого я скажу тобі. Та жінка відповіла йому: Ти знаєш, що зробив Саул, як вигнав він із країни чарівників і ворожбитів, для чого ж ти розставляєш мережу душі моєї на смерть мені? І присягнув їй Саул Господом, говорячи: Живий Господь! не буде тобі біди за цю справу. Тоді жінка спитала: кого ж вивести тобі? І відповів він: Самуїла виведи мені. І побачила жінка Самуїла і голосно скрикнула; І навернулася жінка до Саула, говорячи: Нащо ти обдурив мене? ти – Саул. І сказав їй цар: Не бійся; що ти бачиш? І відповіла жінка: Як бачу бога, що виходить із землі. Яким він виглядом? – спитав у неї Саул. Вона сказала: Виходить із землі чоловік похилого віку, одягнений у довгий одяг. Тоді Саул дізнався, що це Самуїл, і впав лицем на землю і вклонився. І сказав Самуїл до Саула: Чого ти турбуєш мене, щоб я вийшов? І відповів Саул: Дуже важко мені, филистимляни воюють проти мене, а Бог відступив від мене, і більше не відповідає мені через пророків, ні уві сні; тому я викликав тебе, щоб ти навчив мене, що мені робити. І сказав Самуїл: Навіщо ж ти питаєш мене, коли Господь відступив від тебе і став твоїм ворогом? Господь зробить те, що говорив через мене; забере Господь царство з рук твоїх і віддасть його ближньому твоєму, Давидові.Так як ти не послухався голосу Господнього і не сповнив гніву Його на Амалика, то Господь і робить це над тобою нині. І Господь віддасть Ізраїля разом із тобою в руки филистимлян: завтра ти та сини твої будете зі мною, і табір Ізраїлевий віддасть Господь до рук филистимлян». (1Цар.28: 7-19)

Отже, уявіть ситуацію: цар повинен ухвалити термінове рішення в короткий термін, але йому, ні підказок, ні напряму, що робити в цій ситуації ніхто не дає. Ще один момент у цій історії. Кілька років тому цар Саул переслідуючи Давида, наказав у своїй зарозумілості вирізати ціле поселення священиків. Для Саула, люди молитви та клопотання за народ, нічого не означали. Але заради богобоязливого народу, який його оточував, він вдавав, що для нього священики не байдужі. А в душі він вважав їх марними. Ось і цього разу питав священиків «заради пристойності», не розуміючи, що саме від їхньої клопотання залежав результат бою, і його власне життя. А священики, знаючи ставлення і характер царя, не робили жодних дій на допомогу царю. Сам Господь відвернувся від Саула, і священикам дав огиду до нього. Для Саула віра в Бога була чужою. Йому були важливі власні амбіції, в яких віра в Бога не була в пріоритеті. Отже, цар приймає рішення, яке вирішило його остаточну долю. Він наказує знайти йому чаклунку.Я більш ніж впевнений, якби Саул став навколішки перед священиками і від щирого серця попросив прощення за вбивство їхніх братів, а також сповідався перед Богом у своїх гріхах і гордості, а так само змусив покаятися і всіх солдатів, то Бог дав би перемогу у майбутній битві. Але Саул цього не зробив навіть у стані безнадійності. А ще більше посилив своє становище перед Богом, звернувшись до чаклунки. Коли цар із супроводжуючими прийшли до чаклунки, вона їх не впізнала і впустила до дому. Цар попросив викликати дух Самуїла. Жінка почала чаклувати, і увійшовши до духовного світу, побачила, для кого вона це робить, і Саул присягнув Господом, що їй не буде зла за чарівництво. Примітно, що Саул, крім жінки, нікого й нічого не бачив і не чув. Бачила і чула чаклунка, а так само дух, який вона викликала, говорив через неї. Відбулася розмова нібито з «Самуїлом», від якої цар впав у крайню безнадійність.

Хто говорив через жінку із Саулом? Чаклуни перебувають у завіті не з Богом, а з бісами, ангелами злості піднебесної. А біси можуть набувати вигляду будь-якої людини і тварини. Чому я вважаю, що говорив злий ангел, а не Самуїл. Самуїл за життя на землі говорив: «Я не дозволю собі гріха, перестати молитися за вас і наставляти на дорогу добру і пряму» (1Цар.12:23).

Далі, так само Господь якщо і викриває в гріху людини, то не доводить до повної безнадійності, але завжди показує вихід із ситуації, що склалася: «що б у людини була майбутнє і надія» (Єр.29:11). А Саул був доведений до безнадійності. Так роблять лише сутності, які ненавидять людину – біси.

«І коли скажуть вам: зверніться до викликачів померлих і до чарівників, до шептунів і черевомовців, – тоді відповідайте: чи не повинен народ звертатися до свого Бога? чи питають мертвих про живих? [Звертайтеся] до закону та одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає в них світла». (Іс.8: 19,20)

Бог біблії піклується, щоб усі люди врятувалися від пекла, і думає, щоб врятувати і знедоленого. «Бо Я не хочу смерті вмираючого, говорить Господь Бог, але зверніться, і живіть!» (Єз.18:32)

Розділ 36
Запеклий серце фараона

«Але Я зроблю запеклим фараонове серце, і явлю безліч знамень Моїх і чудес Моїх у землі Єгипетській; фараон не послухає вас, і Я накладу руку Мою на Єгипет, і виведу військо Моє, народ Мій, синів Ізраїлевих, із єгипетської землі – судами великими; Тоді впізнають єгиптяни, що Я Господь, коли простягну руку Мою на Єгипет і виведу Ізраїлевих синів з-поміж них». (Вихід 7:3-5)

На перший погляд, це місце Писань показує або говорить про те, що Бог кого хоче, робить жорстоким або робить милосердним. Багато хто скаже «Бог не зважає на думку людини для досягнення Своїх цілей». Такі думки виникають через те, що не розуміють, як наш Творець діє серед Свого творіння. Використовуючи характери та дії людей, для виконання заповіту з Авраамом та його нащадками. Апостол Яків написав: «У спокусі ніхто не кажи: Бог мене спокушує; тому що Бог не спокушується злом і Сам не спокушує нікого, але кожен спокушується, захоплюючись і спокушаючись власною пожадливістю» (Якова 1:13,14)

Через таку плутанину виникають всілякі непорозуміння дій Бога стосовно свого творіння – людей. Що ж Бог зробив з фараоном, царем Єгипту?

У книзі «Вихід» Мойсей пише: «І повстав у Єгипті новий цар, який не знав Йосипа» (Вихід 1:8). Постає питання: хто цей цар, який не зал Йосипа? Якщо щось тобі не зрозуміло під час читання Біблії, завжди потрібно ставити запитання, правильні запитання. Йосип при дворі царя був розпорядником усього царського дому та всіх діл у Єгипті. Йосип або Цафнаф-панеах був призначений фараоном прем'єр-міністром Єгипту.У Єгипті всі чиновники і купці були зобов'язані знати хто такий Йосип, який врятував країну від голодної смерті, і не тільки Єгипет, а й прилеглі народи. Є припущення щодо деяких історичних документів, що Цафнаф-панеах також підняв медицину країни на новий рівень. Йосип був досить відомим у країні, щоб про нього знали всі її мешканці.

«Ти будеш над домом моїм, і твого слова буде триматися весь народ мій; тільки престолом я буду більше за тебе. І сказав фараон Йосипові: Ось я поставлю тебе над усім єгипетським краєм. І зняв фараон перстень свій із своєї руки і надів його на руку Йосипа; одягнув його в вісонний одяг, поклав золотий ланцюг на шию йому; велів везти його на другій із своїх колісниць і проголошувати перед ним: схиляйтесь! І поставив його над всією єгипетською землею. І сказав фараон Йосипові: Я фараон; без тебе ніхто не рушить ні руки своєї, ні ноги своєї по всій єгипетській землі. І назвав фараон Йосипові ім'я: Цафнат-панеах, і дав йому за жінку Асенефу, дочку Потіфера, жерця Іліопольського. І пішов Йосип землею єгипетською». (Буття 41:40-45)

То хто ж, цей новий фараон, що зійшов на трон, який не знав Йосипа (Цафнаф-панеаха)? За археологічними даними царство Єгипту на період перебування Ізраїльтян у цій країні, царство ділилося на північний Єгипет та південний Єгипет. Моя версія того, що сталося. Після смерті Йосипа цар південного Єгипту пішов війною на північне царство та захопив його. Цей фараон досяг свого становища через військову кар'єру з властивою для військових жорстокістю. Про це свідчать його накази «вбити немовлят», «поневолити народ».Цар, який дбає більше про свою безпеку і престиж, ніж про людей підвладних йому. Загалом, сталося військове захоплення влади. Тому цей цар і не знав, хто такий Цафнаф-панеах. Такого царя не потрібно запекли ззовні, він і так досить жорстокий, щоб противиться всьому, що не входить до його планів. Бог, знаючи і розуміючи людську природу, дав владу такій жорстокій людині, щоб поставити Ізраїльтян у незручне становище в Єгипті, щоб старійшини народу зібралися на молитву і закликали до Всевишнього допомогти. Ізраїльтяни жили в найкращій землі Єгипту, «каталися як сир у маслі». І якби без таких жорстоких умов Мойсей прийшов і сказав євреям «ходімо в обітовану землю», його ніхто не став би слухати. Євреям і так, не просто добре, а чудово жилося в Єгипетській землі, і ніхто не захотів би залишати свої будинки та свій побут. Творець не озлобляв царя Єгипту, Він використав його жорстокість, щоб народ Ізраїлю побажав покинути цю землю і йти у свій спадок, у свою землю, обіцяну Аврааму, Ісааку та Якову. Всі страти, що відбулися в Єгипті перед виходом з цієї землі, повинні були показати, що Творець неба і Землі не придумане божество або якась небилиця, а сила і могутність управляє не тільки долями людей, а й природними стихіями.

«Але Я зроблю запеклим фараонове серце, і явлю безліч знамень Моїх і чудес Моїх у землі Єгипетській; фараон не послухає вас, і Я накладу руку Мою на Єгипет, і виведу військо Моє, народ Мій, синів Ізраїлевих, із єгипетської землі – судами великими; Тоді впізнають єгиптяни, що Я Господь, коли простягну руку Мою на Єгипет і виведу Ізраїлевих синів з-поміж них». (Вихід 7:3-5)

Всевишній цією дією домігся кілька цілей: зруйнував тоталітарну владу людини, що діє безкарно і жорстоко, виявив помилки та забобони народу по відношенню до своїх ідолів, показав свою владу над законами природи та людьми перед усіма народами оточуючих Єгипет. Як один із апостолів, які писали Новий Завіт, сказав: Бог учора, сьогодні і на віки той самий. Бог не змінюється та не змінює свої принципи правління. Як відбувалося в давнину, так Він діє і зараз. Якщо ти в завіті з Творцем, він чинить з тобою як зі своїм сином, піклуючись і оберігаючи тебе, спрямовуючи та виховуючи тебе. Як це робить добрий батько у своїй сім'ї, і веде тебе до твоєї обіцяної землі. Сам Бог і є твоєю обіцяною землею, якщо ти в завіті з Ним і в Його волі, підкоряючись Йому, то де б ти не був, ти на Його території, і Він благословлятиме тебе і рятуватиме.

Нотатки проповiдника

Ця книга написана як неліцензійне видання та знаходиться у вільному доступі до домашнього користування. Дякую за те, що вибрали і читаєте цю книгу для пізнання та розуміння Бога. Я як автор цієї книги дозволяю використовувати написані мною теми для проповідей у церквах Християнського, Ісламського та Іудейського сповідання.