Цитаты из книги «Соловей», страница 6

Она вскинула голову, ожидая увидеть очередного военного, но в дверях стояла Анук. Одетая, как обычно, в черное -- не столько по сезону, сколько соответственно своему настроению.

Эта война вынуждает всех нас быть там, где мы ни за что не желали бы оказаться.

,,Завдяки їм тепер я знаю,що насправді має значення.Це не те,що я втратила.Це мої спогади.Рани загоюються.А любов залишається.Ми залишаємося."

Кохання має бути сильнішим за ненависть, інакше в нас не буде майбутнього.

Коли ти готовий померти, план виникає сам собою.

Деякі історії не мають щасливого фіналу. Навіть історії кохання. Мабуть, насамперед історії кохання.

Його голос нагадує мені, що я мати, а матері не можуть собі дозволити розклеюватися на очах у дітей. Навіть якщо їм страшно, а діти вже дорослі.

На війні розбите серце болить так само, як і в мирний час.

Проте коли їхні погляди зустрілися, вони обоє знали, що є дещо гірше, ніж поцілувати не ту людину.

Це хотіти цього.

Проси про допомогу, коли ти її потребуєш, і сама допомагай, коли можеш. Думаю, саме так потрібно служити Господові, один одному й собі в такі тяжкі часи, як тепер.