Цитаты из книги «Шум времени», страница 10

Можливо, це одна з трагедій, які для нас замислює життя: стати в старості тим, кого в молодості ми б найбільше зневажали.

Можливо, хоробрість - як краса. Коли красива жінка старішає, вона бачить лише те, що минуло; інші бачать лише те, що залишається.

Усі завжди хотіли від нього більше, ніж він міг дати. А він завжди хотів дати їм одне - музику.

Людські ілюзії радше розсипаються, розвіюються. Це довгий і втомний процес, як зубний біль, що досягає глибини душі. Та зуб можна вирвати, і біль мине. Ілюзії ж, навіть коли вони мертві, продовжують гнити і смердіти всередині нас. Ми не можемо уникнути їхнього смаку й запаху. Ми весь час носимо їх за собою.

Ми забагато очікуємо від майбутнього - сподіваючись, що воно сперечатиметься з сучасністю.

Сильні не можуть не опиратися, слабші не можуть не ухилятися.

Все почалося в багатьох місцях, у багатьох часах, дещо навіть до твого народження, в інших країнах і в головах інших людей.

І опісля, хай що може статися далі, все це так само триватиме в інших місцях і в головах інших людей.

Lenin found music depressing. Stalin thought he understood and appreciated music. Khrushchev despised music. Which is the worst for a composer?

Естественно, смерть не знает, что такое нужный момент: к одним она приходит слишком рано, к другим слишком поздно.

Как жить за чертой, где жизнь больше не дарит радостей, а приносит одни разочарования и дурные вести.