Цитаты из аудиокниги «Дневник», страница 21

Тому що немає неважливих речей. Важливим є все. Кожна деталь. Просто ми ще не зовсім розуміємо – чому.

Оті начебто дрібні й непотрібні деталі, вони дрібні та непотрібні лише до того моменту, коли ти складеш їх докупи.

Пітер часто казав, що завдання художника – витворити порядок із хаосу. Надати сенс фактам, що не мають сенсу. Скласти мозаїку з найрізноманітніших шматочків. Ти перетасовуєш і переробляєш. Витворюєш колаж. Монтуєш. Збираєш воєдино.

Пітер приказував: «Єдине, що може зробити художник – це змалювати власне обличчя».

Ти просто приречений бути собою.

І це, казав він, робить нас вільними малювати все, бо ми лише малюємо самі себе.

Твій почерк. Манера говорити. Обраний тобою візерунок на фарфорі. Усе це. тебе

видає. В усьому, що ти робиш, проявляється твоя рука. Усе є автопортретом.

Усе є щоденником.

Пітер часто казав, що все, що ти робиш, – це автопортрет. Це може бути і «Святий Георгій уражає Змія», і «Викрадення сабінянок», але ракурс, світло, композиція, техніка – все це ти. Навіть причина, через яку ти вибираєш той чи інший пейзаж, це – теж ти. Ти – в кожному кольорі та кожному мазку.

Якщо ти чогось не розумієш, то можеш придумати для цього будь-яке пояснення.

Може, й справді люди мусять сильно страждати, щоб ризикнути робити те, що вони люблять.

Парадокс професійного художника. Як ми все життя намагаємося самовиразитися, а виходить, що нам нема чого сказати. Ми хочемо, щоб творчість була причинно-наслідковою системою. Щоб вона давала відчутний результат. Ринковий продукт. Ми хочемо поставити знак рівності між самовідданою працею і дисципліною та визнанням і винагородою. Ми встрибуємо на бігову доріжку під назвою «мистецький коледж», вибираємо магістерську програму в образотворчому мистецтві – і вчимося, вчимося, вчимося. Але нам, з усіма нашими прекрасними навичками, немає чого відображати. Як послухати Пітера, то ніщо не обламує нас сильніше, ніж коли ледачий обдовбаний наркоман або слинявий педофіл створює шедевр. Начебто абсолютно випадково.

Коли якийсь ідіот не боїться сказати, що йому насправді подобається.

Ми ще не досить дорослі, щоб пиво купувати, а ти кажеш, що ми маємо чогось навчити світ.

Усе твоє життя проявляється в кожній фізичній дії – у тому, як ти пишеш або йдеш по вулиці. У тому, як ти тримаєш свої плечі. Усе це – мистецтво. Жестикулюючи, ти видаєш історію свого життя.