Цитаты из книги «Евпраксия», страница 2

У безодню кидається лише той, хто лякається безодні.

Велич - це звір, який вимагає щораз нової поживи.

Від надміру минулого люди старіють.

Що суворіша істина, то більше обурює проти себе той, хто її проповідує у всій оголеності.

Коли не вмирають, то нема старощів, а коли нема старощів, то навіщо рости? Мабуть, вони завжди молоді, бо тільки молоді вважають себе безсмертиними.

Бьются люди за землю, а земли нужно каждому - лишь чтоб поместилась на ней его любимая женщина.

Людей утомляют науки, мудрость, возвышенное и необычайное, а больше всего - непоследовательность и неустойчивость. Тянутся люди к устойчивости и уверенности. А устойчивость им обещает лишь сильная власть.

Императору всегда потребны слушатели. Уста - это власть. Покорность, послушливость - уши.

Людина повинна жити красою, добром, правдою, інакше навіщо ж жити!

Коли почуття провини зависає над людьми, над світом, треба кинути його на когось.