Повія

"За дурною головою та й ногам лихо!"

... Всё сидит в своей комнате.

– Что же он делает? – спросил Кныш.

– Пишет, читает.

– Дурак, видно! – решил Селезнев.

Колесник засмеялся, а за ним и Кныш.

– Само собой – дурак! 

- Та й недобра ж таки Марина, - обiзвалася вона до Мар'ї, - он до яких слiз панича довела!

- Молодець Марина! - вiдказала та. - Зяає собi цiну. Так їм i треба. Дури їх, поки молода та здорова! П'ють вони нашi сльози - хай же своїх покуштують!

«Кожна наймичка - люба, поки здорова… Здоров'я - усьому голова».

«Люди не чули того, що було на судi. Вони знали одно - чим суд кiнчився, i по тому судили.»

Жизнь словно колесо катится: одного бросает вниз, другого подымает вверх, чтобы снова в землю втоптать.

- Стiйте! Стiйте, добрi люди! - гукнув вiн. - Я вам усе по правдi скажу. Не вiрте ви нiчому, усе то брехня! Як давно колись крали, так i тепер крадуть i будуть красти… Поки в одного добра бiльше, а в другого менше, крадiжка не переведеться! Оце я вам по правдi сказав.

- Важко, панiйко, самiй, - не дивлячись на неї, таки зiбралася з силою вимовити Христя.

- Та то воно тiльки здається тобi так… А як дiла збереться багато, то й я тобi допоможу: уже ж i в мене двi руки.

Христя нiчого на те не одказала, тiльки подумала: двi-то руки в тебе, та чиїми прийдеться жар загрiбати?

«Така добра душа! така добра! Зате ж i достається часом їй… Воно, мабуть, усiм добрим так достається!»

«I що там, у тому городi, доброго? Достаткiв бiльше, достатки кращi? У кого ж тi достатки, то й добре; а як бiдному - то всюди погано, Та часом i при достатках лихо: як нема долi, немає талану, то й достатки не впокоять.»