Цитаты из книги «Али и Нино», страница 6

"... дипломатія може спрацювати лише при наявності вміло сформованих військових сил..."

"Гочу ніяк не заспокоювався. Він вже підрахував і кількість поранень, яких мав завдати ворогам, і трофеї, які чітко уявляв собі. Очі горіли спрагою битв, а смагляве обличчя нагадувало обличчя старого воїна зі святої книги Шахнаме. Я заздрив йому, тому що цей простий хлопець знав, як йому слід чинити, у той час як я подумки та нерішуче лише вдивлявся в майбутнє".

Мусульманам ні в якому разі не можна покладатися на вірність невірних в бою. Узагалі не слід на когось покладатися. Так сказано у Корані, такі закони життя.

Я визнаю, що росіяни принесли нам мир. Але нам, кавказцям, тепер треба зберегти цей мир без їхньої допомоги. Вони роблять вигляд, що все ще повинні захищати нас один від одного. Тому сюди й прибували російські війська, російські чиновники та губернатори. Але, княжна, судіть самі: чи варто вам остерігатися мене? Чи, може, мені слід остерігатися Алі Хана? Чи не ми сиділи мирно біля джерела Печапюр? Поза сумнівом, часи, коли кавказці вважали Іран своїм ворогом, залишились позаду. Ворог перемістився на північ, і цей самий ворог намагається втокмачити нам те, що ми - діти, яких треба оберігати один від одного.

Якщо до справи береться досвідчений лікар, будь-яка хвороба може стати не такою небезпечною.

Коли в країні оголошена війна, кохана повинна бути поруч з коханим, а не строчити духмяні листи.

Дивно: жінки під чадрою не видно, та її можна впізнати за звичками, думками, бажаннями. Чадра приховує її очі, ніс, вуста. Душа ж лишається неприкритою. Душа східної жінки зрозуміла. Не покриті чадрою жінки - зовсім інше. Їхні очі, носи, вуста та інші частини тіла на виду. Та вам ніколи не прочитати думок, які ховаються за цими очима, навіть якщо вам здаватиметься, що все достеменно зрозуміло.

Можливо, людей треба розділяти саме за цею ознакою: на лісовиків і степняків. Східне сп'яніння відбувається в степу, де люди п'яніють від гарячого вітру та піску, де світ здається гранично простим і безтурботним. Ліс же сповнений питань. Лише степ не питає, не дає і нічого не обіцяє. Проте пломінь душі зароджується в лісі. У степняка один лик і одна істина, яка переповнює його. Лісовик, навпаки, багатоликий. Зі степу виходять фанатики, з лісу - творці. Може, в цьому і є основна різниця між Сходом та Заходом.

Я лише одного не можу зрозуміти в християнах. У них краща зброя, кращі солдати та кращі заводи, що виробляють усе потрібне для придушення ворогів. Кожен, хто винайшов зброю для враження людей швидко та у великій кількості, високо підноситься, багатіє та отримує нагороди. Дуже добрі. Війни потрібні. Але, з іншого боку, європейці будують чимало лікарень, а люди, які вилікували та дали кров ворожим солдатам, теж звеличуються та нагороджуються. Шах же, мій уславлений пан, завжди не міг зрозуміти, чому люди, які роблять протилежні один одному вчинки, однаково нагороджуються. Якось у Відні у нього з цього приводу відбулася розмова з імператором. Та пояснень такої абсурдної поведінки не знайшлося. І при всьому цьому європейці зневажають нас, тому що нам дозволяється мати по чотири дружини, хоч самі часто мають більше.

- До міста приїхав знаменитий лікар з Росії. Люди кажуть, він дійсно обізнаний, читає минуле й теперішнє за обличчям, може прорікати майбутнє.

Дядько їхав із заплющеними в тужливій величі очима. Він досить байдуже поцікавився прізвищем лікаря, і я відчув, що догодив йому. Бо це все називалося гарними манерами та аристократичним вихованням.