Цитаты из аудиокниги «Девушка в поезде», страница 26

Немає більшої муки, немає більшого болю, ніж невідомість, якій немає ані кінця, ані краю.

Батьки опікуються лише власними дітьми. Діти є центром батьківського всесвіту, і лише вони мають для них значення. Більше ніхто не вартий уваги, нічиї більше страждання чи то радість - жодне з цього не є першорядним.

Мені подобалася моя робота, проте карколомної кар'єри я не зробила, а якщо б і зробила, будемо відверті: жінок досі цінують лише за дві речі - за вроду та роль матері.

Він ніколи не розумів, як може бракувати того, чого ти ніколи не мав? Як можна за цим сумувати?

Найстрашніше в безплідності те, що від неї ніде подітися.

Я так не можу, не можу бути просто дружиною. Не розумію, як це в жінок виходить мати в буквальному сенсі слова єдиний обов'язок - чекати. Чекати, поки чоловік повернеться додому й кохатиметься з тобою. Або так, або оглянутися навколо й знайти те, що відверне від очікування.

Він настільки сильно мене кохає, що стає боляче.

Хай там як, не можу ризикувати та озиратися назад, це завжди погана думка.

Іноді мені хочеться побачити хоча б когось з мого минулого життя, а потім думаю: а про що тепер ми говоритимемо?

Мне приходится говорить уклончиво, смешивать в одну кучу всех мужчин, которые у меня были, но я говорю себе, что это нормально, потому что не имеет значения, кто они. Важно только то, какие чувства они во мне вызывали.