Читать книгу: «За крок до дому»

Шрифт:

Глава 1: Страх перед правдою

Ця книга зовсім не про нерозділене кохання чи романтичні почуття. Це історія заплутаного хлопця, який усе життя шукав власне «Я». Можливо, це оповідь про плаксиву дитину, а можливо — про справжнього чоловіка, який зумів стати сильним і водночас дозволив собі бути слабким.

Дитинство нашого героя було важким. У нього не було друзів — лише знайомі старшого брата. Коли він виходив з ними на прогулянку, то завжди почувався тягарем, зайвим і нудним. Він ніколи не жартував, мовчав і просто спостерігав. Поки інші сміялися, він стояв нерухомо, наче статуя, не показуючи жодної емоції: ні радості, ні болю. Хлопець ніколи не ділився переживаннями, він просто «був», аби бути. Проте за цією кам'яною маскою ховалася надзвичайна чутливість. Кожен жест, тон голосу чи випадкове слово на його адресу ранили його до глибини душі. Він міг годинами прокручувати образу в голові, але варто було спробувати висловити це вголос — і слова зникали, поступаючись місцем сльозам. Він так і не навчився захищати себе, тому просто замикався в собі.

Школа стала місцем, де він просто «відсиджував» час. Поки однокласники жартували та заводили знайомства, він залишався самотнім — «нудним» другом та «поганим» братом. Його єдиним порятунком від реальності стала музика та відеоігри.

Єдиною людиною, яка віддавала йому всю свою любов, була мати. Вона була для нього цілим світом. Хлопець знав: вона врятує його з будь-якої халепи, пожертвує собою заради нього. Проте іноді йому було важко спостерігати за її ставленням до його брата, і в його дитячій голові з'являлись важкі, навіть лихі думки про неї. Але він розумів: без неї він остаточно загубиться.

Коли мама захворіла, він обрав звичну стратегію — втечу. Він не підходив до неї, не розмовляв. Хлопець просто відключався від зовнішнього світу, занурюючись у гру з однією думкою: «Вона просто занедужала, вона скоро одужає». Приходячи зі школи, він одразу біг до своєї кімнати, оминаючи свою мати. Він боявся. Боявся побачити її слабкою, боявся, що почне плакати, навіть не розуміючи чому. Він не бачив її три місяці, хоча вона була в сусідній кімнаті.

Лише одного разу, на самому початку, він спав біля неї. Вони дивилися телевізор, як колись раніше — тепло, затишно, спокійно. У той момент він відвернувся до стіни й почав плакати так тихо, щоб вона не почула. Але вона відчула. — Чому ти плачеш? — запитала вона. — Все нормально, тобі здалось, — відповів він... мріючи лише про одне: щоб усе повернулося, як було.

Після того випадку між ними виріс бар'єр. Він не розмовляв із нею майже чотири місяці. Хоча він мав можливість її побачити, проте панічно боявся цього. Коли рідні наполягли, щоб хлопець нарешті зайшов до неї, він сперечався й кричав, що не хоче ні з ким бачитися. Але його все ж переконали.

Він зайшов разом із бабусею, та коли та вийшла, він залишився з матір'ю сам на сам. Юнак дивився на неї й відчував... страх. Страх перед власною мамою. Не витримавши, він знову втік.

Того вечора він вирішив заночувати в бабусі. Сам не розуміючи чому, дорогою він розридався. Хлопець намагався бути сильним, стримував сльози перед рідними, але в одну мить просто впав на коліна. — Я не хочу, щоб мама померла! — кричав він крізь ридання.

Його заспокіювали годинами. Навіть коли він нарешті втихомирився, то сидів у своїй кімнаті й боявся того, чого сам не міг збагнути. У його голові вперше панував хаос і повне нерозуміння, що робити далі. Для юнака це було дивно, адже зазвичай він ніколи не міг засиджуватися пізніше десятої вечора.

Прокинувшись вранці, він відчув непереборне бажання повернутися додому. Він навіть не зміг поснідати, хоча зазвичай любив ранкові розмови з дідусем та бабусею. Хлопець просто зірвався і побіг.

Зайшовши в дім, він побачив картину, яка назавжди розбила його світ. Його мати — його опора, його порятунок, єдина людина, яка дарувала йому щастя — була мертвою. У цей момент він остаточно втратив себе. Маленький, заплутаний юнак залишився один на один із питанням: що робити далі й ким йому тепер бути у цьому світі?

Ми тікаємо від того, чого боїмося, але найчастіше ми тікаємо від самих себе, коли нам найбільше потрібна правда

Автор - невідомо.
Возрастное ограничение:
18+
Дата выхода на Литрес:
07 мая 2026
Дата написания:
2026
Объем:
21 стр.
Правообладатель:
Автор
Формат скачивания:

Похожие книги