Цитаты из книги «Роксолана. Страсти в гареме», страница 2

А що таке старість? Може, її й немає зовсім, а є тільки зношеність душі. В одних душі зношені вже замолоду, в інших - незаймані до високих літ.

Маленькі жінки ніби й не старіють, час і стихії їх обминають. Маленька піщинка завжди залишається піщинкою, тоді як навіть могутні гори руйнуються під дією стихій, і що вищі вони, то тяжчі й страхітливіші руйнування на їхньому велетенському тілі.

Всі люди, мабуть, живуть тим, що ждуть: щось має статися, якась подія, якась зміна, злам у житті, щастя, чудо. І ради цього можна стерпіти все: голод, холод, приниження, неславу, бідність, несправедливість, нудьгу. А неволю?

Кто не умеет сидеть на месте, не умеет думать. Мудрость в сдержанности, неторопливости, в умении сосредоточиться.

Человек, облеченный властью, отличается от обыкновенного человека так же, как вооруженный от безоружного.

Любовь, молитва и война начинаются всегда прекрасно.

Жаждем того, чего лишены........

Кого волк схватит, того уже в лес не пустит.

Любовь, молитва и война начинаются всегда прекрасно. А кончаются?

Еще больше дивился тому, как могло ему поначалу показаться некрасивым это единственное в мире личико с прекрасным, упрямо вздернутым носиком, с очами, что светили ему звездами в самой непроглядной тьме, с дивным сиянием, от которого бы засветилась даже самая мрачная душа. Воистину, красота - в глазах того, кто любит.