Облога Буші

А вмирати, братці, козакам не диковина."Облога Буші" Михайло Старицький

"Так, постраждали за віру, за правду, за своїх друзів-братів, - дума вона, - непомірна утіха! Тут, на землі, усе зрадливе й брехливе; усі присягання людські - порожні слова, поглум над знудженим серцем... Там тільки і спокій, і щастя - у сяянні довічного неба"

Життя - це часове благо, та навіть і не благо, а тягар душі. Душа ж безсмертна, і якщо її положено за «друзі своя», за святу віру, вона досягне в світових житлах Божих довічного раю.

Суть такі рани, які жадалось би і від себе самої сховати, а не то що від миру.

Зброї козак нізащо на світі не віддасть у руки ворожі; ми ж ні свого життя. ні життя наших жінок та дітей не цінимо, а шануємо лишень нашу віру святу, та рідну Вкраїну, та свободу нашого вільного люду!