Читать книгу: «Танці у напівтемряві кімнати», страница 10

ПІСЛЯМОВА

Одного разу я заплила далеко в море і потрапила в зграю «летючих» рибок, які вистрибували з води прямісінько поруч зі мною. Ні, не злякалася, але відчула себе жахливо безрозсудною. А потім зрозуміла – коли ще, якщо не зараз?

«Танці у напівтемряві кімнати» якраз про цей момент, тут і зараз, бо сьогодні – найкращий час життя. Навіть якщо ми помиляємося, тут є чим пишатися, бо продовжуємо рух вперед. У збірці, яку тримаєте в руках, зібрані різні мініатюри. Вони дійсно «щоденникові», адже інколи усе, що має значення – міра щирості. Тому деякі з історій нагадують відкриті листи, а інші – слова, які б я хотіла сама почути у 16, 20 і 24 роки, особливо у 24 :)

Ця книга присвячена тим, кого я найбільше люблю, насамперед моїм батькам, татові Юрію та мамі Людмилі, які стали моїм прикладом для наслідування, компасом, який завжди приводить додому, талісманом. Люблю вас більше, аніж можу виразити за допомогою слів.

За кожною з мініатюр стоїть так багато хороших людей: моїх друзів, рідних і улюблених педагогів – усіх тих, хто ставав моїм натхненням останні кілька років.

Мені б хотілося, аби для читачів книга стала тим, що у навігації зветься «числення координат», тобто розрізненими точками, за якими кожен натхненно і чесно прокладе власний курс руху.

Насправді між тим, що ми прагнемо сказати, та тим, як нас розуміють, існує безліч варіантів нерозумінь, але давайте поговоримо через призму історій, адже усе можливо. Стверджую як дівчина, яка говорила, що ніколи не змінить довжину і колір волосся, не залишиться жити у маленькому місті або не знайде своє щастя у цьому шаленому світі.

Усі герої, збіги, творчі наслідування і відсилання певною мірою настільки ж не випадкові, наскільки і вигадані.

13.08.2018

В оформлении обложки использована фотография автора Fernando Rodrigues «Dancing in the shadows» с https://unsplash.com/photos/j-wHlwUPLDo