Цитаты из книги «Энни с острова принца Эдуарда», страница 8

...тримати образи на людей здається такою марною справою, коли постарієш

"Судячи з того, що ви всі кажете, -- зазначила тітонька Джеймсіна, -- суть у тім, що коли маєш достатньо природної кмітливості, то за чотири роки в коледжі можна навчитися того, на що у звичному житті знадобилося б років двадцять. Що ж, це виправдовує вищу освіту в моїх очах. Досі я мала сумніви щодо неї."

"Подумай про всіх тих шляхетних, великих людей, що жили й працювали до нас, -- замріяно промовила Енн. -- Хіба не варто пройти після них і успадкувати те, що вони здобули й чого нас навчили? Хіба не варто знати, що й ми можемо розділити їхні прагнення? А всі ті великі люди, що прийдуть після нас? Хіба не варто попрацювати, прокласти їм шлях і полегшити бодай один-єдиний крок?"

" ...тримати образи на людей здається такою марною справою, коли постарієш."

"Ти бачиш кохання і не впізнаєш його. Вигадала там собі щось в уяві, вважаєш це коханням і переконана, що в житті все має саме так і бути."

— Змальовані тобою світські радощі надзвичайно спокусливі, Філ, але я протиставляю їм зовсім іншу картину. Я їду туди, де мене чекає старий фермерський будиночок, колись зелений, а тепер сіруватий, оточений голими й безлистими яблуневими садами. А побіля нього жебонить струмок і росте смерековий ліс, де чути, як грають на арфах дощі й вітри. Є там і ставок - узимку сумний і замислено-сірий. А в будиночку двоє літніх жінок: одна висока й худа, інша гладка та низенька. І двійнята: бездоганно чемна Дора й Деві, котрого пані Лінд уважає за "кару Господню". Є в мене там і своя кімнатка на піддашші, де витають мрії і стоїть ліжко з великою, пухкою периною, що після матраца в пансіоні для мене буде справдешньою розкішшю.....

Не мати мрій, це все одно, що й померти.

Ніколи не пиши ані рядка, який тобі соромно буде зачитати на власнім похороні

Аня решила не продолжать эту дуэль с миссис Эндрюс. Невозможно вести поединок с противником, который на укол рапиры отвечает ударом боевого топора.

Вот мой шедевр. Обрати внимание на веселенький заголовок — «Мои могилы». Я пролила добрую кварту слез, пока писала этот рассказ, а другие девочки лили их галлонами, пока я его им читала. Мать Джейн Эндрюс ужасно ругала ее за то, что она в ту неделю отдала в стирку так много носовых платков. Это душераздирающая история о странствованиях жены священника методистской церкви. Я сделала героиню методисткой, так как было необходимо, чтобы она странствовала. В каждом месте, где она жила, ей приходилось хоронить одного из своих детей. Их было девять, и могилки были раскиданы от Ньюфаундленда до Ванкувера. Я описала детей, изобразила кончину каждого из них, привела подробности об их надгробиях и эпитафиях. У меня было намерение похоронить всех девятерых, но когда я расправилась с восьмью, моя изобретательность по части ужасов иссякла и я позволила девятому остаться жить калекой.

_________*Кварта, галлон — меры объема жидких тел (кварта — около 1,2 л; галлон — около 4,5 л).*Методисты — англо-американская религиозная секта, основанная в XVIII в. Джоном Уэзли; предусматривает должность разъездного епархиального священника, постоянно объезжающего свою паству.* ...от Ньюфаундленда до Ванкувера - т. е. от самой восточной до самой западной точки на территории Канады.