Цитаты из книги «Энни с острова принца Эдуарда», страница 4

«- Енн, - суворо запитала Стелла, - це твій кіт?

- Авжеж, ні, - гидливо скривилася Енн. – Він ішов за мною аж сюди. Я не могла його прогнати. Фе, іди геть! Я люблю пристойних і чепурних котів, коли їх не забагато, - але ж не таких потвор, як ти!

Утім, кіт відмовлявся йти геть. Він згорнувся клубочком на колінах Енн і замуркотів.

- Здається, він тебе вдочерив, - засміялася Прісцилла».

«У моїй школі девять класів, і я мушу навчати всього потроху – від внутрішньої будови земляних хробаків до розташування планет у сонячній системі. Наймолодшому з моїх учнів чотири роки – мати віддала його до школи, щоб «не плутався під ногами», - а найстаршому двадцять, бо він собі раптом подумав, що здобувати освіту буде легше, ніж далі ходити за плугом. Я відчайдушно намагаюся за шість годин на день провести уроки з усіма й з усіх предметів, і зовсім не дивуюся, що діти почуваються в школі, мов той хлопчина, якого привели в кінематограф і він нарікав, що не знає, із чого все почалося. Так почуваюся іноді я сама».

«Я переконана, що жодна душа не може сформуватися без випробувань та горя… хоч ми й визнаємо це лише тоді, коли нам цілком добре».

«Хтось, – здається Ден О’Коннелл, – писав, що не конче той, хто народиться в стайні, буде конем».

В Болинброке есть один прихожанин, который шепелявит, но всегда выступает на молитвенных собраниях и говорит: «Ешли вы не можете шиять как жвежда, шияйте как швеча».

Шагая домой по Березовой Дорожке и мимо Плача Ив, Аня чувствовала себя как никогда одинокой. Впервые за много месяцев она шла этой дорогой. Был темно-лиловый июньский вечер. Воздух казался тяжелым от аромата цветущих садов - едва ли не слишком тяжелым. Березы вдоль дорожки разрослись, превратившись из тонких молоденьких деревцев прежних дней в большие деревья. Все изменилось. Аня чувствовала, что будет рада, когда лето кончится и она снова уедет и возьмется за работу. Может быть, тогда жизнь не будет казаться такой пустой.

Все в стране дорожает с каждым днем. Скандальная ситуация! – вздохнула Стелла. – Не берите в голову, дорогая! Слава Богу, воздух и спасение мы пока получаем бесплатно, – резонно заметила тетушка Джеймсина. – И смеяться мы тоже можем совершенно

У меня и сейчас они есть! Дома, например, три старых вдовца добиваются

Не берите в голову, дорогая! Слава Богу, воздух и спасение мы пока получаем бесплатно