По требованию правообладателя эта книга недоступна для скачивания в виде файла.
Однако вы можете читать её в наших мобильных приложениях (даже без подключения к сети интернет) и онлайн на сайте ЛитРес.
Та викреше вогню, розпалить люльку і устромить йому у рот, то він і смокче.
Було, прийдуть до Павлуся парубки та й намовляють його, щоб ішов з ними на вечорниці.
— Не піду! — пробубонить та й очі заплющить.
— Чому? — питають.
— Далеко. Якби вечорниці збирались біля моєї хати, то, може б, і пішов.
— Е, пане Павле! — кажуть йому парубки.— Якби ти побачив наших дівчат, то не казав би, що далеко!
— Бачив, доволі бачив... — озивається Павлусь.
— Де ж ти їх бачив? Ти ж із хати ніколи носа не виткнеш!
— Так коли ж сняться, щоб вони показились! аж обридли!.. — одкаже Павлусь та й перевернеться на другий бік.
Засміються парубки та й підуть від його.
Раз на зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба. Узяли з собою заступи, лопати і горілочки не забули та й пішли у степ. Ідуть біля Павлусевої хати, от один парубок і каже:
— Знаєте що, хлопці! Візьмемо з собою на щастя Павла Лежня (таке приложили йому прізвище), то вже певно знайдемо скарб: він такий щасливий, що такого і на всьому світі не знайдеш!
Підійшли парубки до вікна (вікно було одчинене), дивляться, а Павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату.
— Пане Павле, а пане Павле! — гукнули парубки. — Ходім лишень з нами скарбу шукати!
— Не піду! — одрізав Павлусь.
— Ходім-бо! — просять парубки, аж кланяються. — Ми тебе так з периною на руках і понесемо; не тебе нам треба, а твого щастя. Як ти з нами будеш, то, може, Бог дасть, і знайдемо скарб.
— Еге!.. Як Бог дасть, то й у вікно вкине!.. — одказав Павлусь. — Не піду!
— Дожидайся ж, поки тобі Бог у вікно вкине, а ми підемо шукати.
Зареготались та й пішли собі, заспівавши чумака.
Ходили, ходили по степу аж до вечора. Шукали, розкопували могили, до всього приглядувались — і нічогісінько не знайшли. Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость: у старого шолудивого діда, або у миршавеньке козеня, або у дохлу кішку. Кому щастя, той і пізна скарб. Так, кажу, до всього приглядались — і нічого не побачили. Вже вертаючись, як смерклось, недалечко од села дивляться — лежить край дороги дохлий хорт. Мабуть, давно й іздох — аж гидко до його і близько підступити. От один парубок і каже:
Эта и ещё 2 книги за 399 ₽
Чтобы воспользоваться акцией, добавьте нужные книги в корзину. Сделать это можно на странице каждой книги, либо в общем списке: