Не вурдалаки

Потрібно вміти відсіювати непотріб, щоб залишилося лише цінне.

Бути матір'ю та дружиною - різні речі. Важко навіть сказати, ким бути легше, а ким важче.

У молодості здається, що попереду занадто довге життя, що часу на кохання, для теплих слів дуже багато. З роками приходить усвідомлення, що час, який нам відведено для любові та радощів, невпинно скорочується. І його залишається з кожною прожитою добою на день менше.

Я з впевненістю можу сказати, що справжнє кохання не втрачається з роками, не переростає у звичку бачити щоденно поруч кохану людину, воно лише набирає іншого, більш глибокого сенсу. Різниця лише в тому, що молодість робить більше помилок, вона менш розсудлива. Кохання стає з роками не як шампанське, а як добре витримане вино - ще міцніше, ще солодше, ще ароматніше

- Іноді не все можна побачити, коли відкриті очі, - сказав задумливо тато. - Можна спробувати заплющити очі.

- Щоб не бачити зради?

- Щоб побачити те, що не бачила з відкритими очима.

Очима можна дивитись, ними не можна зрадити.

... ревнощів не буває без кохання. Напевне кохання повинно пройти певний відрізок часу, на якому крапкою призначений пункт зупинки. І ця зупинка має назву "Зрада". Ця зупинка - випробування мого, ні, нашого кохання.

Як швидко летить час! Не зрозуміло, чому час як стала величина має особливість змінювати свій хід.

Що таке життя? Це відлік часу у Всесвіті, відрізок між життям та смертю. Коли народжується нове життя, смерть уже починає свій жахливий відлік. Немає життя - немає сметрі. І навпаки: немає смерті - немає життя. Вони злились воєдино, як добре вино з водою - не відокремиш. Той, хто народжує, помирає, народивши іншого смертного. Десь я читала, що смерть - це не просто лінія, що підводить підсумки життя, свого роду міра, а й засіб закінчити те, що не встигло життя.

- Я не можу нічого роботи наполовину, - сказала я, взявши його (Романа) за руку. - Хіба ж то була б я, якби б навчала учнів на півсили, грала лише наполовину і кохала б тебе на півжиття?..