Семен Палій. Герой Українського народа

Іван Семенович Нечуй-Левицький

Семен Палій. Герой Українського народа 

Семен Палій. Герой Українського народа

Не богато таких славних і веселих хвиль було в нашій історії, як рік 1648 і кілька дальших років. Увесь український нарід під проводом свого «батька» Богдана Хмельницького підняв ся проти ворожої кормиги. По всій Українї від Сїчи аж до Львова пройшов Хмельницький, розбиваючи і розгоняючи польське війско раз за разом. Ні одного шляхтича, нї одного жида, нї одного ксьондза-єзуїта не стало на Українї. А з ними не стало і гіркої панщини, що на н’їй мучив ся нарід що тижня через шість днїв, та ще і в неділю; нестало безправств та безкарних насильств поневолених хлопів; не стало диких переслідувань прадїдної віри, православної. Український нарід, вибивши ся збільш як столїтної неволі став знов паном у своїй хатї. І залунала тоді по всїй широкій нашій землї одна весела пісня:

     «Та не має лучше, та не має красше. Як у нас на Вкраїнї».

Але так було не довго. Приборкана Польща стала знов по троха підносити голову. Татари, що дотепер помагали Хмельницькому, зрадили та стали нищити Україну, а й Москва тайком спомагала Польщу, бо вона боялась сусїдуваня самостійної української держави. До того й сам Хмельницький, впрочім незвичайно спосібний проводир та організатор, не мав досить ясного політичного світогляду, та хитав ся на всі боки. В тім нїчо дивного: він був дитиною свого на роду, а тоді український нарід стояв під зглядом культури не так, як нинї і не мав потрібного розуму політичного: знав скинутії з себе те, що було для нього погане, але не знав, як здобути собі те, що йому потрібне.

От і Хмельницький, оглядаючи ся на всї боки за союзниками, заключає вкінци 1654 р. в Переяславю спілку з Москвою, бо вона дотепер ще найменьше ворожо виступала проти України. Цар присягою прирік шанувати права України, що мала остати осібною державою з виборним гетьманом та власною управою. Також з�