Мені, російскомовной людині, легко читати твори Панаса Мирного. Із задоволенням «проковтнув» дві книжки та хочу ще. За сюжетом уважно стежив, була надія на щасливий кінец, але ні…
Объем 650 страниц
1883 год
Мені, російскомовной людині, легко читати твори Панаса Мирного. Із задоволенням «проковтнув» дві книжки та хочу ще. За сюжетом уважно стежив, була надія на щасливий кінец, але ні…
Книга хорошая
хотя завершение печальное. До последней страницы надеялась, что у главной героини все будет хорошо, но увы… К сожалению, такова правда жизни, жизни женщины, никому не нужной, без родителей и родственников..
Оставьте отзыв
Панас Якович Рудченко (згодом – видатний письменник Панас Мирний) народився 13 (за старим стилем – 1) травня 1849 р. у славному й відомому завдяки М. Гоголю Миргороді, у родині бухгалтера. Коли Панасу виповнилося дев’ять років, його віддали на навчання до Миргородського парафіяльного училища, а через рік, після переїзду родини Рудченків до Гадяча, хлопець продовжив освіту в Гадяцькому повітовому училищі, яке закінчив у 1862 р. Цим й обмежилася освіта майбутнього класика української літератури. З 1863 р. юнак починає служити канцеляристом повітового суду й паралельно збирає фольклор, пише поезії російською й українською мовами (перший його вірш, який зберігся до сьогодні, – «Мучить, давить моє серце…»)…
Видання друге.
Отзывы
2