Історико-краєзнавчий проект Нива Трудова. 1926—2016

© Олег Устiнов, 2016

ISBN 978-5-4474-7846-9

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

 
До читача
 

Дорогі, земляки!

Ми живемо у стрімку епоху великих звершень і великих труднощів. Життя летить так швидко, що іноді немає вільної хвилинки, аби задуматися над одвічними питаннями нашого буття: хто ми, що ми, куди йдемо? Нам рідко вдається поспілкуватися з батьками, тільки на свята згадуємо наших бабусь і дідусів, відкладаючи все це на потім. І лише втративши близьких, ми відчуваємо всю глибину втрати. Адже так просто було розпитати діда чи бабусю про їхнє життя, про долю їхніх батьків, послухати розповіді про давно минулі часи, разом переглянути пожовклі сторінки сімейного фотоальбому. Але часто за повсякденними клопотами у нас не вистачає на це часу. Тому й втрачається зв’язок поколінь, та сокровенна нитка історичної пам’яті, що пов’язує нас із нашими пращурами. На жаль, ми не можемо подолати відстань у часі, що вимірюється століттями, й часто-густо історичні факти губляться у глибині віків. Тому ми повинні любити і цінувати те, що нам залишилося у спадок від наших предків, продовжити їхню справу, залишити щось по собі на цій землі. Лише людина, яка поважає своє минуле, любить свій рідний край, цікавиться його історією та сучасністю, може побудувати достойне майбутнє. Наша історична пам’ять – це не лише наші близькі й далекі родичі, це також наша мала Батьківщина, усі ті люди, що творили славу Нивотрудівської комуни. Берегти нашу історичну спадщину – священний обов’язок кожного з нас.

В 2016 році виполвнюється 90 років з моменту утворення нашого села. Ця книга про славу Ниви Трудової, про наш край, його неповторну красу, спілкувався з його щирими і привітними жителями. За роки у мене накопичилося багато цікавої інформації, якою я хочу поділитися з земляками. Тому і вирішив написати книгу. Основна ідея цього твору – привити землякам, особливо молодому поколінню, любов до рідного краю, повагу до його історичної та культурної спадщини, викликати почуття патріотизму і гордості за свою Батьківщину. Тому з усієї інформації до цієї книги увійшли лише найголовніші події та факти з історії Ниви Трудової. Це ті основні віхи, які повинен знати кожен з нас, про які цікаво буде послухати гостям нашого чудового села. В результаті – перед Вами розповідь про наш з Вами великий спільний дім, ім’я якому – Нива Трудова. Книга про нашу славну минувшину та динамічну сучасність, книга про відомих людей нивотрудівської землі.

О.А.Устінов

Молитва

Молитва за українську землю

Господи Боже, Владико Небесний, що небом і землею управляєш, зішли свою ласку і на українську землю і глянь на неї ласкаво.

Ти знаєш, Господи, скільки праведної крові борців наших і скільки гіркого поту хлібороба нашого упало на ту рідну землю.

Не дай же, Господи, нашої землі в наругу побідника ні напасника.

Нехай животворна роса щедрот і благодатій Твоїх упаде на українські ниви й лани, на поля й левади, на ліси і на діброви, на гори і долини, на степи і на моря українські.

Нехай красується українська земля вільна і незалежна, і нехай не топче її стопа ворожа, але нехай буде наша рідна прадідна земля окрасою вінця і слави Твоєї.

Амінь

Село Нива Трудова

 
На полях пшениця – колос золотий,
Перший хліб – це перша радість наша.
Знає вже старий і молодий —
Буде хліб, до хліба буде й каша.
 
 
І село в нас Нива Трудова,
Бо живуть тут працьовиті люди.
Тож прийміть від нас цей коровай,
Хай достаток в кожнім домі буде!
 

Марія Павленко (1939—2006)

Село Нива Трудова Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, розташоване на північ від районного центру міста Апостолове. Місцевість рівна. На захід за 0.5 км. проходить канал Дніпро-Кривий Ріг. Поряд з каналом проходить автотраса Запоріжжя-Кривий Ріг. Районний центр – м. Апостолове від населеного пункту на південь за 10 км., на північ за 35 км. розташоване місто Кривий Ріг. Сільська рада межує із Вільненською, Володимирівською, Михайлівською, Апостолівською, Олександрівською (Широківський район) радами.

Територія – 6615.3 га, в тому числі земель приватної власності – 290.51га. Населення – 4500 чоловік, громадян пенсійного віку – 1300 чол.

Територіальна громада Нивотрудівської сільської округи складається з громадян України, які постійно проживають у межах сіл Нива Трудова, Червона Зірка, Солдатське та села Садове, що об’єднались в єдину територіальну громаду Нивотрудівської ради, відповідно до рішення сходу громадян від 20 листопада 1998 року. Відстань до найближчої місцевої ради 5 км (Вільненська).

Депутатський корпус ради – 20 народних обранців, яким громада довірила представляти їх інтереси. Виконавчий комітет складають 11 представників громади від підприємств та громадських організацій села.

Ковбой

На території ради працює аграрне підприємство Рантьє, комбікормовий завод, Житлово-комунальне підприємство Нивотрудівське, фермерські господарства, відділення зв’зку, філія газового господарства, центр обслуговування абонентів NivaTelecom. В селі розташована лікувальна амбулаторія медицини сімейного типу, ФАП, аптеки, Нивотрудівська загальноосвітня та музична школи, Дитячий комбінат «Сонечко», Спортивний комплекс «Нива», заклади торгівлі, побутового обслуговування. Центром відпочинку є Будинок культури «Юність», сільська бібліотека, стадіон. На меморіальному комплексі діє Краєзнавчий музей. В селі розташований Православний Храм та Церков Свідків Єгових.

Зародження села

Населений пункт Нива Трудова виник у 1926 році (за переказами старих жителів, які поселились в ньому із самого початку).

Скрутними для Росії були часи початку ХХ століття. По країні гуляв голодомор. Дуже важко було жити і в Україні. Тому в 1910 році багато українців в пошуках кращого життя виїхало в Північну Америку і в Канаду.

Важко було залишати свої оселі. Серед емігрантів були і жителі нашого району. Хоча народ боявся голосно говорити про еміграцію до Канади, щоб за те не покарали, можливість набути даром 160 акрів (40 га) землі, а ще й 10 доларів на початок, – беручи до уваги, що клімат Канади небагато різнився від клімату в Україні, – промовляли на користь еміграції. Внаслідок того кількість емігрантів до Канади зростала з року в рік. Там в далекій Канаді їх зустріли великі міста, де багато людей, багато машин, все не так, як в холодній і голодній українській оселі. Капіталістичний світ був ситим і багатим. Закружляли голови у емігрантів від хмарочосів. Вони на чужині… Детройт, Бостон, Отава, Вінніпег, Торонто., Монреаль.

Міста були чужими і байдужими. Українські поселенці у степових провінціях – це в основному хлібороби. Завдяки цим поселенцям у степових провінціях з’явилася низка українських топографічних назв таких самих, як і в Україні: Київ, Львів, Україна, Шевченко, Запоріжжя… Слід підкреслити, що канадський уряд не тільки був радий українським емігрантам, він навіть давав субсидії. Важкою працею, витривалістю і вірою в краще майбутнє для своїх дітей поборювали неприхильне ставлення до себе місцевого населення. Коли ж вони довідалися, що уряд не побудує шкіл для їхніх дітей, вони створили свої власні школи у багатьох місцевостях. За оцінками канадських істориків, до 40% земель канадського заходу освоєні саме українцями. Але це не Україна.

Безробіття. Важкі умови праці. Вони були чужими і цій країні. Земляки почали міркувати, як повернутися на свої землі, в рідну Україну. В Україні теж не кращі були часи. Імперіалістична війна, криза, але всі вірили і надіялися на краще. Українці вирішили мати свою ниву, на якій самі будуть трудитись.

В квітні місяці 1923 року українці за свої кошти придбали деякий сільськогосподарський інвентар і приїхали на Україну комуною. Вони поселились в Апостолівському районі, в селі Володимирівка в будинок багатого економа Шефера. В 1924 році комуна «Нива Трудова» об'єдналась з іншою комуною, яка теж приїхала з Америки і поселилась в селі Козацьке Бериславського району Херсонської області, де жив раніше князь Трубецький. Проіснували два роки, згодом ці дві комуни не поладили і вирішили розділитися. В емігрантів була техніка: автомобіль «Форд», два трактора «Кейз», чотири снопов’язалки, сівалка, а також три пари коней, дві корови та ін.

Серед них була сім'я Максименків (дочка його Івка Олена Тимофіївна, померла в 2002 році), а Кривоконь (Максименко) Марія Тимофіївна нині живе в селів Нива Трудова, має 96 років від роду. Багато пам’ятає та розповідає.