Читать книгу: «Макбет», страница 4

Сцена 3. Степ

Грім. Входять три відьми.

1 Відьма

 
Де ти була, сестро?
 

2 Відьма

 
Свиней била.
 

3 Відьма

 
Сестро, а ти де була?
 

1 Відьма

 
Там жінка моряка набрала десь каштанів
Та й жерла, жерла, жерла.
Кажу: дай і мені!
А та паскуда крикнула: геть, відьмо!
Тепера чоловік її пливе в Алеппо,
А я й собі не проста,
Неначе миш безхвоста,
За ним, за ним, за ним.
 

2 Відьма

 
Я дам тобі вітра.
 

1 Відьма

 
Ти добра, хоч хитра.
 

3 Відьма

 
А я дам другого.
 

1 Відьма

 
Я маю всі вітри за того.
Буйні вітри загудуть,
Всі чотири нападуть
На мале судно.
Я зроблю йому причину,
Не засне і на хвилину,
Буде тямити мене,
Сам себе він прокляне!
Сім ночей без престанку
Буде мати лихоманку.
Хоч йому не згине човен,
Та вже ж буде лиха повен.
Дивись, що я маю!
 

2 Відьма

 
Що, що, покажи!
 

1 Відьма

 
Пальці з рук того рибалки,
Що з човном розбився в скалки.
Чутно, бубни гудуть.
 

3 Відьма

 
Гуде, гуде,
Макбет іде!
 

Всі

 
Віщі сестри, винозорі,
Через море, через гори
Ми летим, летим, летим.
Три на нас, а три на люде,
А ще три, то дев’ять буде.